Ухвала суду № 42694322, 23.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/104/15 Головуючий 1 інст. - Журавель В.А.

Справа № 646/10893/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - КРУГОВОЇ С.С.,

суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" про стягнення суми,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти у розмірі 37 338,09 грн. і судові витрати.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції від 18.08.2014 року як незаконне та ухвалити нове рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним та таким, що не відповідає ст. 309 ЦПК України.

Суд залишив непоміченою заяву позивача від 26.07.2014 року про залишення без розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача 171,05 EUR за картковим рахунком, що був відкритий 25.08.2009 року померлим ОСОБА_2 та 10 636,83 грн. залишку на день смерті вкладника за його пенсійним картковим рахунком, який було відкрито у банку 12.05.2010 року із нарахуванням втрат на інфляції та 3% річних.

Вказує, що на запит № 870/02-14 від 05.04.2011 року 6 ХДНК відповідачем повідомлено, що на ім'я померлого ОСОБА_2 у відділенні БОІ VIP- клієнтів Харківського ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" відкритий: 25.08.09 року картковий рахунок, договір SAMDN 20000029133832, рахунок НОМЕР_1, поточна сума 171,05 EUR; у відділенні №1 Харківського ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" відкриті: 18.05.10 року депозит, договір SAMDN01000710535286, рахунок НОМЕР_2, поточна сума 119286,59 грн.; 12.05.10 року пенсійний картковий рахунок НОМЕР_3, залишок 10636,83 грн.; 30.06.10 року картковий рахунок НОМЕР_4, залишок 0,00 грн. Заповідальні розпорядження щодо вищевказаного депозиту та рахунків відсутні.

Тобто, між банком та ОСОБА_2 виникли грошові зобов'язання на підставі договорів та пенсійного карткового рахунку.

Зазначає, що ОСОБА_2 був вкладником ПАТ КБ "ПриватБанк", його кредитором, оскільки за життя між ними було укладено договір №SAMDN01000710535286 від 18 травня 2010 року на суму 130 000,00 грн., яку банк отримав того ж дня. Строк вкладу з 18.05. 2010 року по 18.11.2010 року включно.

Посилаючись на ст.526 ЦК України вказує, що банк, як боржник за договором депозитного вкладу, свій обов'язок належним чином за цим грошовим зобов'язанням не виконав.

Так, банком на картковий рахунок ОСОБА_1, як правонаступниці померлого вкладника, було зараховано 17 843,83 грн., що за письмовими поясненнями представника банку складає: 7 130,42 грн. - недоплачені відсотки за депозитним договором померлого ОСОБА_2 та 107 13,41 грн. - недоплачена частина тіла його депозиту (доплата до 130 000,00 грн.), всього - 17 843,83 грн.

Проте, судом не було враховано, та не надано правового значення тому, що між датою першого та другого розрахунку між банком і правонаступником від 03.11.2011 року до 24.02.2014 року є строк розміром у 844 дні, який підтверджує прострочку банку у повному розрахунку з вкладником, у зв'язку з чим підлягала застосуванню ст. 625 ЦК України.

Виходячи з наведеного вважає, що оскільки банк визнав повне повернення суми депозитного вкладу тільки 24.02.2014 року, то він має сплатити їй відсотки за користування цими грошима, втрати на інфляції по цій сумі та 3% річних станом на цю дату.

У апеляційній скарзі наводить розрахунки згідно яких відсотки за користування цими грошима станом на день повернення грошей (24.02.2014 року) становлять 4611,62 грн.; втрати на інфляцій по цій сумі за той же період - 369,84 грн.; 3% річних від простроченої суми - 741,45 грн. Виходячи з цього, станом на 24.02.2014 року банк мав повернути позивачу 16436,35 грн., тобто недоплата на вказану дату становить 5722,94 грн.

Крім того, вказує, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання та вважає, що 24.02.2014 року ним повернуто ОСОБА_1 7130,42 грн. недоплачених їй відсотків за користування депозитним вкладом, проте, він користувався цими грошима 844 дні, тому має сплатити позивачу відсотки за користування цими грошима, втрати на інфляції по цій сумі та 3% річних станом на цю дату.

Відповідно своїм розрахункам позивач зазначила, що відсотки за користування сумою відсотків у розмірі 7 130,42 грн. за 844 дні становлять 3 069,21 грн.; витрати на інфляції по цій сумі за той же період становлять 246,15 грн.; 3% річних від простроченої суми становлять 493,49 грн. Таким чином, щодо заборгованості банку за добровільно сплаченими відсотками у сумі 7 031,42 грн. за депозитним вкладом він мав повернути 10939,27 грн., а тому недоплата становить 3808,85 грн.

Окрім цього вказує, що добровільно сплачені банком відсотки у сумі 7031,42 грн. за депозитним вкладом не є повною сумою відсотків за депозитним договором ОСОБА_2 За методикою розрахунків позивача банк із відсотків за депозитним вкладом мав сплатити ОСОБА_1 за час з 19.11.2010 року по 03.11.2011 року 15 997,09 грн., а за розрахунками банку - 10 318,08 грн. період прострочення боржника з 04.11.2011 року по 01.08.2014 року становить 1002 дні.

Якщо брати до уваги суму в розмірі 15 997,09 грн., то відсотки за користування цією сумою за час з 04.11.2011 року по 01.08.2014 року становить 8 174,82 грн.; витрати на інфляції по цій сумі за той же період - 2 319,77 грн.; 3% річних від простроченої суми становлять 1 314,62 грн.; отже, сума стягнення за цим варіантом становить 27 806,30 грн.

Всього підляє стягненню 37 338,09 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент ухвалення судового рішення у справі, відповідач виконав перед позивачем прийняті на себе зобов'язання за договором депозитного вкладу в повному обсязі, сплативши як суму депозиту, так і належні відсотки за користування вкладом на момент його фактичного повернення позивачу. Оскільки відповідач виконав свої зобов»язання добровільно підстав для застосування ст.625 ЦК України не має.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується.

Судовим розглядом встановлено наступне.

18 травня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № SAMD N 01000710535286 та додаткову угоду до договору № SAMD N 01000710535286 (а. с. 10-12).

Відповідно до п. 1 договору № SAMDN01000710535286 від 18.05.2010 року при укладенні договору клієнт передає, а банк приймає грошові кошти , надалі - вклад, на строк вкладу.

Відповідно до таблиці № 1 додаткової угоди до договору № SAMD N 01000710535286 від 18.05.2010 року сума вкладу складала 130 000,00 гривень, строк вкладу 6 місяців, номер депозитного рахунку НОМЕР_2, процентна ставка 18,5% річних, період нарахування процентів 1 місяць.

Відповідно до п. 2 договору № SAMD N 01000710535286 від 18.05.2010 року нарахування процентів за вкладом починається від дня, наступного за днем надходження грошових коштів до банку, та здійснюється за кожен календарний день виходячи з фактичної кількості днів у році.

Відповідно до п. 7 договору № SAMD N 01000710535286 від 18.05.2010 року у випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, цей договір подовжується ще на один строк. При подовженні договору розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє в банку для подовжуванних депозитних договорів даного виду та строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових угод до даного договору.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 28 травня 2010 року нараховані проценти Банк перераховував на картку № 67….2976, тобто на пенсійну картку, оскільки картка «електронна ощадкнижка» на якій знаходились депозитні кошти не призначена для зняття готівки, а є лише «ключем» для перегляду інформації за вкладом (а.с. 266-267).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого Харківським міським відділом реєстрації актів цивільного станку (актовий запис №15747 від 13.11.2010 року) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а. с. 8).

26 серпня 2011 року державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно спадщина, на яку видано свідоцтво, складається, зокрема з вкладу з нарахованими відсотками та усіма видами нарахувань за договором № SAMD N 01000710535286 від 18.05.2010 року, рахунок - НОМЕР_2 ( а. с. 9).

За період дії депозитного договору №SAMDN01000710535286 від 18.05.2010 року тобто з 18.05.2010 року по 03.11.2011 року (дата повернення вкладу позивачу) за умови подовження дії вищевказаного договору по періодах, згідно п. 7 договору, всього банком було нараховано процентів 29 572,32 гривень, а саме за період з 18 червня 2010 року по 18 листопада 2010 року - 12 123,82 грн., за період з 18 грудня 2010 року по 18 травня 2011 року у зв'язку із лонгацією дії договору відповідно до п.7 за процентною ставкою, що діяла на той момент, а саме 15,00% річних - 9669,88 грн., за період з 18 червня 2011 року по 03 листопада 2011 року у зв'язку із лонгацією договору відповідно до п.7 за процентною ставкою, що діяла на той момент - 13,00 % річних - 7778,62 грн.

Із зазначеної суми нарахованих процентів 29 572,32 грн. на пенсійну картку ОСОБА_2 було перераховано суму 22 441,90 грн. ( а. с. 95-96), тоді як за період з дати укладення договору 18 травня 2010 року до дати смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року , тобто за життя спадкодавця ОСОБА_2 сума нарахованих процентів на депозит 130 000,00 грн. складала лише 11 728,49 грн.

Зайво перераховану суму нарахованих процентів 10 713,41 грн. (22 441,90 грн.- 11 728,49 грн.) Банком було знято 29 червня 2011 року з картки «електронна ощадкнижка» на якій знаходились депозитні кошти 130 000 грн. і залишок склав 119 286,59 грн. (130000 - 10713,41) (а.с. 17, 94) .

03 листопада 2011 року банком було видано позивачу, як спадкоємцю залишок депозитного вкладу в сумі 119 286,59 грн. Решту депозитних коштів 10 713,41 грн. Банк перерахував на пенсійну картку ще раніше в якості переплати і вони увійшли в суму процентів 22 441,90 грн. Таким чином, відповідачем фактично було повернуто всю суму депозиту 119 286,59 грн. + 10 713,41 грн.= 130 000 грн. ( а. с. 94,95,96).

09 листопада 2011 року відповідачем додатково було сплачено позивачу 10 999,83 грн., що підтверджується випискою по пенсійному рахунку ОСОБА_2 ( а.с.95-96) і по рахунку НОМЕР_6 ОСОБА_1 ( а. с. 97-100).

Сума 10 999,83 грн. складається з нарахованих процентів в загальній сумі 10318,07 грн. які в виписках по рахунку зазначені як «виплата процентів по договору ….5286 поповнення карткового рахунку» і з загальної суми 673,68 грн. які в виписках по рахунку зазначені як « Приватбанк …% на остаток» і 8,08 грн. залишок на рахунку станом на 20 листопада 2010 року (а.с.95-100).

04 вересня 2013 року Верховним Судом України в Постанові по справі № 6067цс13 була висловлена правова позиція , що оскільки зобов»язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не пов»язане з особою вкладника, у зв»язку зі смертю вкладника таке зобов»язання не припиняється. До спадкоємців вкладника переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

Матеріали справи свідчать, що 24 лютого 2014 року відповідач виплатив нараховані позивачу проценти в сумі 17 843,83 грн. (10713,41 грн. раніше нарахованих і утриманих відповідачем і 7 130,42 грн. , які не були перераховані (29572,32 грн. - 22441,90 грн.) (а.с.104).

Тобто, всього відповідач повинен був сплатити позивачу 130 000 грн. (сума вклада) + 29572,32 грн. (проценти) = 159 572,32 грн.

Фактично відповідач сплатив позивачу 130 000 грн. (119 286,59 грн.+ 10 713,41 грн., які увійшли до 17 843,83 грн.) та 29 572,32 грн. (229572,32 грн. +7 130,42 грн. які увійшли до 17 843,83 грн.), всього 159 572,32 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі і дійшов висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі, сплативши як основну суму депозиту, так і належні відсотки за користування вкладом по момент його фактичного повернення позивачу, що в повному обсязі відповідає діючому законодавству України.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому, доводи позивача щодо некчемності договору яким урегульовано питання щодо подовження договору і розрахунку процентів за процентною ставкою, що діє в банку для подовжуваних депозитних договорів даного виду та строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових угод до даного договору є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про стягнення неповної суми процентів не підлягають задоволенню , оскільки позивач розрахував їх за ставкою 18,5 % за весь період користування грошима, тоді як за договором така ставка діяла лише 6 місяців, а після подовження договору діяли ставки для подовжуваних депозитних договорів.

Не відповідають дійсності твердження позивача, що відповідач визнавав, що не сплатив частину депозиту . Матеріали справи містять довідку від 12 березня 2014 року з якої вбачається, що 17 843,83 грн. Було виплачено на картку саме відсотків (а.с.143). Судовим розглядом встановлено, що ця сума складається з 10 713,41 грн. (раніше нарахованих і утриманих процентів) і 7130,42 грн. (недоплачена сума процентів до 29 572,32 грн.

Правомірним є висновок суду про відмову у застосуванні ст.625 ЦК України, тому що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, повинен сплатити суму боргу на вимогу кредитора.

Матеріали справи не містять доказів пред»явлення у відповідності до ст.530 ЦК України позивачем вимоги до відповідача з проханням виплатити проценти за час після смерті вкладника по день фактичної виплати вкладу.

Доводи, що суд залишив непоміченою заяву позивача від 26.07.2014 року про залишення без розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача 171,05 EUR за картковим рахунком, що був відкритий 25.08.2009 року померлим ОСОБА_2 та 10 636,83 грн. залишку на день смерті вкладника за його пенсійним картковим рахунком, дійсно є порушенням норм процессуального права , але це порушення не привело до неправильного вирішення спору по суті і не спростовує висновків суду про відмову у задоволенні позову щодо інших позовних вимог.

Норми матеріального права суд правильно застосував і вирішив справу з їх додержанням.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313, 314, 315,317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18 серпня 2014 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -