Вирок № 42690936, 12.02.2015, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/16298/14-к

пр. № 1-кп/759/56/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді: Васильєвої К.О.,

при секретарі: Тарасовій Є.О., Левадному Р.М.

за участі сторін кримінального провадження: прокурори Ковальчук І.В., Каращук Ю.І., захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12013110080013296 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Черкаси, українець, громадянин України, освіта вища, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засуджений 08.04.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 1700 грн., перебуває під вартою з 17.12.2014 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт №12012110080000798 з додатками по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувальний акт був затверджений 27.02.2013 року старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4, призначеним відповідно до постанови заступника прокурора Святошинського району м. Києва старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні.

В ході судового розгляду кримінального провадження №12012110080000798 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтримання державного обвинувачення відповідно до ст.ст. 36, 37 КПК України здійснювалося старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4 Чергове судове засідання було призначено на 14 год. 30 хв. 11.03.2014 року.

ОСОБА_3, відчуваючи неприязнь до працівника правоохоронного органу - старшого прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4 у зв'язку з виконанням останнім своїх службових обов'язків по підтриманню державного обвинувачення у вищевказаному кримінальному провадженні, бажаючи у зв'язку з цим вчинити стосовно ОСОБА_4 неправомірні дії, якими виключити можливість його подальшої участі у судовому розгляді кримінального провадження в якості прокурора, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, відшукав невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яким повідомив про свої злочинні наміри та отримав згоду на сумісну участь у спричиненні тілесних ушкоджень зазначеному працівнику прокуратури.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння старшому прокурору прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням останнім службових обов'язків, ОСОБА_3 спільно з групою невстановлених досудовим розслідуванням осіб, загальною кількістю приблизно 25 осіб, прибув 11.03.2014 року приблизно о 9-00 год. до будівлі прокуратури Святошинського району м. Києва, розташованої по вул. Гната Юри, 9 в м. Києві. При цьому ОСОБА_3 та невстановлені досудовим розслідуванням особи мали при собі заздалегідь підготовлені захисні шоломи, шапки, які закривають обличчя, та інші засоби індивідуального захисту, а також предмети, спеціально пристосовані та заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, а саме: дерев'яні кийки, бити, металеві палиці, балончики зі сльозоточивим газом, електрошокери.

Прибувши до будівлі прокуратури Святошинського району м. Києва з метою відшукання старшого прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4, ОСОБА_3 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами заблокували вихід з будівлі прокуратури та заборонили працівникам прокуратури і присутнім громадянам вільно пересуватись та здійснювати будь-які телефонні дзвінки.

Близько 09-20 год. ОСОБА_3, знайшовши у приміщенні канцелярії у кабінеті №2 третього поверху будівлі прокуратури старшого прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4, з метою заподіяння працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень, наніс удар заздалегідь приготовленою металевою палицею в ліву частину голови ОСОБА_4 та разом з невстановленими досудовим розслідуванням особами у кількості приблизно 5-7 чоловік продовжили наносити хаотичні удари палицями та руками по різних частинах тіла ОСОБА_4

Після чого, застосовуючи фізичне насильство, ОСОБА_3 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, примусово вивели старшого прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_4 з приміщення прокуратури на вулицю, де у дворі поблизу входу в будівлю прокуратури продовжили наносити йому тілесні ушкодження та, застосовуючи фізичний і психічний примус, змусили останнього написати рапорт про звільнення з органів прокуратури.

При цьому, ОСОБА_3 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, завдаючи тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу, висловлювали ОСОБА_4 вимогу поїхати протягом доби за межі міста Києва, у протилежному випадку погрожуючи вбити його та усю його родину.

Після чого, ОСОБА_3 разом з групою невстановлених досудовим розслідуванням осіб покинули місце вчинення злочину.

За вказаних обставин, ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами було завдано потерпілому ОСОБА_4 не менше двох ударів металевою палицею в область голови, фізичне здавлювання ліктем на область шиї, з розпилом і дією газу з газового балончику на область обличчя, в результаті чого від вказаних дій останній декілька разів втрачав свідомість, також завдано не менше трьох ударів дерев'яними кийками в область голови та рук, не менше трьох ударів руками (кулаками) в область обличчя (голови), завдано вражаючі дії електрошокерами в області тулубу та спини.

Вказаними діями ОСОБА_4 завдані тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, синців, саден на фоні синців, крапкових ран на фоні гіперемії шкіри, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що 11.03.2014 року близько 08-00 год. він прибув до кінотеатру «Зоряний», де мав зустріч з ОСОБА_5, який є громадським активістом. Вони разом готували документи для комісії Верховної Ради. Крім них у кімнаті знаходилась волонтерка на ім'я ОСОБА_16, яка працювала на комп'ютері. Того ж дня, приблизно о 14-00 год. йому зателефонували кореспонденти декількох газет, від яких він дізнався про те, що був здійснений акт народної люстрації відносно прокурора ОСОБА_4. Таким чином, він не був присутній та не міг бути присутнім в приміщенні Святошинської прокуратури 11.03.2014 року. До ОСОБА_4 він відчуває деяку неприязнь, спровоковану самим ОСОБА_4, його поведінкою.

Не дивлячись на не визнання обвинуваченим своєї вини та його захисну версію подій, його вина у вчиненні за викладених вище обставин підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що з травня 2012 року по липень 2014 року він працював на посаді старшого прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва. В листопаді-грудні 2012 року був призначений одним з процесуальних керівників у кримінальному провадженні №12012110080000798. Отримавши кримінальне провадження, він переглянув відеозаписи, процесуальні документи та з п'яти осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, він погодився з підозрою лише стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України. ОСОБА_3 вперше побачив, коли той разом з іншим фігурантом у справі прийшов на прийом до прокурора району. Прокурор запропонував йому розібратися, оскільки відвідувачі прийшли зі скаргою. Він продемонстрував їм у своєму кабінеті відеозаписи з залу ігрових автоматів, після чого вони пішли.

Наступного разу побачив ОСОБА_3 під час підготовчого судового засідання у березні-квітні 2013 року. Справа розглядалась в суді майже рік, були допитані свідки, потерпілі, досліджені речові докази та він попросив суд відкласти судовий розгляд в зв'язку з необхідністю зміни обвинувачення. Судовий розгляд був відкладений на 11.03.2014 року на 14-00 чи 14-30 год.

11.04.2014 року він прийшов на роботу, приблизно о 9-10 год. направився зі свого робочого кабінету №19, розташованого на четвертому поверсі, у канцелярію, розташовану на третьому поверсі. У канцелярії були 3-4 співробітниці, він спілкувався із завідуючою канцелярію, коли боковим зором побачив, що хтось забіг у канцелярію. Він повернувся та побачив хлопчину в масці, років 16-17 (вік з'ясував по голосу), який вдарив палицею по підлозі та голосно закричав: «Ми прийшли до вас». Потім до кабінету зайшли ще 5-7 осіб, всі були в масках, крім однієї дівчини.

Ніби до всіх звернувся інший хлопець, по голосу йому років 22-23, у нього був дефект мови (картавив, нечітко вимовляв слова) та сказав: «Ми прийшли до вас». Потерпілий звернув його увагу, що вони прийшли до канцелярії, а прокурори в інших кабінетах. Тоді хлопець сказав, що прийшли особисто до нього та назвав прізвище із помилкою «ОСОБА_4». Хтось з нападників вибіг з канцелярії та через хвилину зайшов ОСОБА_3 Він був в масці, одягнений в куртку, в рукавичках, проте потерпілий його відразу впізнав та запитав, що він тут робить. ОСОБА_3 сказав, що потерпілий має написати заяву про звільнення, на що той відмовився. ОСОБА_3 схопив його рукою за костюм, а коли він вирвався, то вдарив металевою палицею по голові. Палиця одягалась на руку та була захована у рукаві куртки. Від удару він впав, підвівшись, повернувся до вікна, намагаючись витягти та сховати посвідчення. ОСОБА_3 закричав, що у потерпілого зброя та наказав його обшукати. Потім підбіг високий хлопець, схопив його за шию та він втратив свідомість. Отямився в декількох метрах від того місця, де його схопили, ближче до виходу з канцелярії. Його підняли та хтось наказав виводити його на вулицю. Він намагався схопитись руками за бар'єр в канцелярії та його вдарили по руці. Потім з відстані 10-15 см бризнули з газового балончика йому в обличчя, почали душити ліктьовим суглобом та потягли сходами. Він намагався утриматися на ногах та тримався за поручні, нападники вважали це опором та били по руках. Коли витяги його на вулицю, хтось з нападників запропонував прострелити йому ногу. В цей же час ззаду підбігли з електрошокером та вдарили десь по нозі, він впав, після цього разів 10 застосовували електрошокер, били по тулубу. Потім припинили побиття та він погодився написати, все що вони бажають. Нападники принесли системний блок від комп'ютера, як потім з'ясувалось його, поклали на землю, дали ручку та аркуш паперу і він написав рапорт на ім'я Генерального Прокурора України про звільнення за власним бажанням, від 11.03.2014 року. Потім його вдарили по голові. ОСОБА_3 сказав, що він повинен протягом доби поїхати з Києва, інакше вб'ють його та всю його родину. Інші нападники сказали, що родину чіпати не будуть, проте ОСОБА_3 повторив, що вб'є всю його родину.

Після цього, ОСОБА_3 взяв його за плечі, відвів в сторону та сказав, якщо він з'явиться в органах прокуратури та не залишить Київ, то наступного разу прийдуть більш серйозні люди, ніж сьогодні. Всіма діями керував ОСОБА_3, він віддавав накази іншим.

Потім нападники убігли, а він піднявся до свого робочого кабінету, побачив, що немає системного блоку з флеш-накопичувачем (ключем до ЄРДР). Також колега, який був з ним в одному кабінеті, повідомив, що рилися у його речах. Він виявив, що зник чорний ніж, також був відкритий сейф, проте звідти нічого не взяли.

Йому викликали швидку допомогу, він був госпіталізований до лікарні. Після того, як йому зателефонував знайомий адвокат, спитав, що йому привезти та повідомив, що дізнатися де він знаходиться не проблема, він після обстеження пішов з лікарні. Він реально сприйняв погрози ОСОБА_3 та в той же день вивіз родину за межі міста.

ОСОБА_3 впізнав відразу, оскільки на протязі року спілкувався з ним в судових засіданнях, яких відбулося близько 40. За цей час він встиг вивчити його голос, манеру розмовляти, інтонацію, статуру, очі - у нього незвичайний розріз очей. Крім того, ОСОБА_3 виділявся серед нападників, всі вони були молодими особами, років 18-25, спортивні, одягнені в спортивний або камуфляжний одяг. Один ОСОБА_3 був у світлій куртці та помітно виділявся статурою, був повніший за інших та старший за віком.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він працює прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва. 11.03.2014 року приблизно о 9.00-9.20 год. у приміщення прокуратури увірвалися біля 30 молодих хлопців, які були одягнені у військовий камуфляж, в масках, «балаклавах» (шапки, які закривають обличчя). Вони мали при собі різну зброю: бити, молотки, електрошокери, навіть сокира була. Нападники бігали по коридорах, дивились на таблички на дверях, там, де було зачинено - вибивали двері, питали де кабінет ОСОБА_4 та шукали його самого. Були декілька осіб, які керували діями інших, інші виводили працівників з кабінетів, та не давали телефонувати. Його кабінет розташований на четвертому поверсі біля кабінету ОСОБА_4 та він побачив, як високий хлопець виносив з кабінету потерпілого системний блок. Він впевнився, що шукали саме ОСОБА_4, оскільки після того, як винесли системний блок потерпілого, нападники почали спускатися вниз і виходити з прокуратури. Він зайшов сусідній кабінет, де вікна виходять на двір і побачив, як виводили з приміщення прокуратури ОСОБА_4 Він був вже побитий, проте вони продовжували його бити руками, палицями по тулубу. Відтягнувши метрів на 10 від входу, окружили та били, щось йому кричали, якісь погрози. Потім нападники втекли.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він працює прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва, яка розташована по вул. Г.Юри, 9. 11.03.2014 року він знаходився у своєму робочому кабінеті, приблизно о 9.15-9.20 почув в коридорі шум, а саме, що зайшли хлопці та почали голосно розмовляти. Він вийшов в коридор та направився до приймальні прокурора району. Біля східців побачив особу, одягнену в камуфляжну форму з палицею, схожою на клюшку, в руках. Коли він зайшов до приймальні, то побачив особу, одягнену в камуфляжну форму та у масці, так званій «балаклаві». Ця особа щось говорила двом співробітницям, які були у приймальні, погрожувала їм, казала, щоб сиділи тихо. Він вийшов з приймальні та пішов у канцелярію, в якій побачив 7-9 осіб, одягнених в камуфляжну форму і в масках «балаклавах». Крім того, там знаходились 4 співробітниці канцелярії та старший прокурор ОСОБА_4. ОСОБА_4. з усіх боків обступили невідомі в балаклавах, щось йому говорили. Одного з них ОСОБА_4 впізнав. ОСОБА_4 почали бити по обличчю, тулубу, палицями по ногах, щось в нього вимагали. Він не чув, що саме, оскільки було багато людей та він не зміг підійти ближче. Потім ОСОБА_4 почали виштовхувати з приміщення канцелярії, він намагався чинити опір та один з нападників схопив його за горло та почав душити. ОСОБА_4 втратив свідомість та впав на підлогу. Коли він прийшов до тями, його підняли та почали виштовхувати з канцелярії, він схопився лівою рукою за бар'єр, після чого один з нападників вдарив його палицею по руці. До потерпілого застосували також газовий балончик. Коли ОСОБА_4 виштовхали з канцелярії, один з нападників взяв чистий аркуш паперу і ручку та вони всі разом вийшли на вулицю. Вони шукали саме ОСОБА_4 та не мали претензій ні до кого з прокурорів.

Він пішов до свого кабінету та через вікно побачив, що ОСОБА_4 вивели на двір, обступили зі всіх боків та продовжували бити. Він пішов до в.о. прокурора району, щоб повідомили про події. Побачив ОСОБА_4 коли той повернувся до прокуратури, весь у синцях та саднах. Нападники попрямували в сторону будинку №7 по вул. Гната Юри.

Нападники були молоді, спортивної статури, одягнені в камуфляж та «балаклави», озброєні дерев'яними палицями, перемотаними ізолентою, бейсбольними битами, була металева клюшка для гольфу, газові балончики. Серед нападників виділялись дві особи: один середньо зросту, повнуватий, безпосередньо наносив удари ОСОБА_4, другий - звичайної статури, високий.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона працює інспектором в прокуратурі Святошинського району м. Києва, яка розташована по вул. Г.Юри, 9. 11.03.2014 року вона перебувала на своєму робочому місці в канцелярії разом із колегами та ОСОБА_4 Близько 9.00-9.20 год. до кабінету забіг чоловік, який почав стукати палицею по підлозі, потім увірвалися близько 10 осіб, озброєних битами та палками. ОСОБА_4 сказав нападникам, щоб вони звертались до прокурора, якщо у них є якісь питання, а йому відповіли, що прийшли саме до нього. ОСОБА_4 впізнав одного з нападників, назвав його прізвище, яке саме вона не пам'ятає. Він був самий повний з нападників та був озброєний палицею, яка одягалась на руку. ОСОБА_4 почали тягати за одяг, бити, він впав на підлогу, його били ногами та палицями, тягли по кабінету, обіцяли повісити на крильці та вимагали, щоб він написав заяву про звільнення. Чоловік, якого впізнав ОСОБА_4, перший почав бити потерпілого, інші також били. Потім ОСОБА_4 силоміць витягли з канцелярії, він намагався чинити опір. Вони зачинили двері та почали викликати міліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він працює прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва. 11.03.2014 року він знаходився на своєму робочому місці у кабінеті, який вони займали вдвох із ОСОБА_4 Приблизно о 9-20 год. ОСОБА_4 вийшов до канцелярії. Згодом він почув з коридору крики, стукали по дверях. В кабінет зайшли двоє невідомих в масках та запитали чи він є ОСОБА_4. Він відповів, що ні, підійшов до дверей та побачив, що в кабінеті навпроти теж люди в масках. Нападники обшукали робочий стіл ОСОБА_4, відкривали всі тумбочки, але руками не торкалися нічого, були в рукавичках та відкривали все якимось крючком. Вони намагались розкрутити ножицями системний блок, проте не змогли та від'єднали проводи і забрали блок. Нападники вийшли з кабінету та він спробував зателефонувати потерпілому, вони повернулися, вирвали телефон та відштовхнути його. Потім йому стало відомо, що вони знайшли ОСОБА_4 в канцелярії та вивели його на вулицю. Він також вийшов на вулицю, побачив ОСОБА_4 на подвір'ї, навколо нього стояло близько 20 осіб в масках. Потерпілий був на асфальті, на обличчі були пошкодження та синці, біля нього був системний блок, йому дали аркуш паперу і вимагали, щоб він писав заяву про звільнення, викрикували погрози на його адресу та адресу родини. Він намагався підійти до потерпілого, допомогти, проте до нього підбігли нападники в масках, один з них відкрив куртку та продемонстрував пляшку, від якої йшов запах бензину та сказав не робити дурниць. Він попросив дозволу викликати швидку та під наглядом нападників зробив це.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона працює в прокуратурі Святошинського району м. Києва. 11.03.2014 року близько 9-10 год. вона знаходилась на своєму робочому місці в канцелярії разом з колегами. В кабінеті також був ОСОБА_4, який віддавав документи на відправку. В цей час в кабінет увірвався незнайомий чоловік в масці, який розмахував металевим предметом, схожим на биту. Потім до канцелярії забігли ще 5-6 осіб в масках, озброєні битами, палицями. Вони всі зверталися до ОСОБА_4, кричали на нього, били, повалили на підлогу, потім підняли та вивели з канцелярії. Що відбувалося далі не знає, оскільки відразу зачинили двері канцелярії, як всі вийшли. ОСОБА_4 впізнав одного з нападників та назвав його прізвище.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона працює оператором комп'ютерного набору у прокуратурі Святошинського району м. Києва. 11.03.2014 року зранку у приміщення канцелярії прокуратури увірвалися люди в масках, приблизно 7 осіб, вони були в масках, камуфляжних костюмах, молоді, приблизно 25 років. Вони шукали ОСОБА_4, так вони сказали. Серед цих осіб виділявся один чоловік, він був трохи старший, повніший. ОСОБА_4 впізнав його та назвав прізвище ОСОБА_3. Після чого цей чоловік вдарив ОСОБА_4. Він бив його декілька разів. Вона була дуже налякана, не пам'ятає подробиць. Потім ОСОБА_4 витягли з канцелярії.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює головним спеціалістом в прокуратурі Святошинського району м. Києва. 11.03.2014 року близько 9-10 год. вона зайшла до канцелярії прокуратури. Крім працівників канцелярії там був ОСОБА_4 До канцелярії увірвалися люди в масках, озброєні палицями. Вони шукали ОСОБА_4 Був один чоловік, повніший за інших, він розмовляв із ОСОБА_4, той його впізнав та назвав прізвище. Цей нападник вдарив ОСОБА_4 палицею, інші також почали бити потерпілого та потім витягнули його з канцелярії. Що відбувалося далі вона не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що знайомий з ОСОБА_3 приблизно з 2002 року по громадській роботі. З 24-25 лютого по квітень 2014 року він працював як громадський активіст у кінотеатрі «Зоряний». Він завжди приїжджав туди близько 9-00 год. Приблизно 12.03.2014 року, точну дату він не пам'ятає, до нього у кінотеатр «Зоряний» після 10-00 год. приїхав ОСОБА_3 та до 15-00 години вони разом працювали. В кімнаті також знаходилась дівчина, яка працювала за комп'ютером. Про події у прокуратурі Святошинського району він дізнався набагато пізніше від знайомих.

Покази обвинуваченого в частині його знаходження у кінотеатрі «Зоряний» з 8-00 год. 11.03.2014 року спростовані показами свідка ОСОБА_5, який повідомив, що ОСОБА_3 прибув до кінотеатру після 10-00 год. Крім того, свідок не пам'ятає точну дату візиту ОСОБА_3 та назвав приблизну дату 12.03.2014 року, тобто на наступний день після подій.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого на більш детальні покази свідка ОСОБА_5, надані під час досудового розслідування.

Покази потерпілого та свідків в частині, що стосується характеру заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час дослідження даних, що містить висновок експерта №1190/Е від 29.07.2014 року, згідно якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження на момент госпіталізації:

А) закрита черепно-мозкова травма: синці в лівій тім'яно-скроневій ділянці, в лівій завушній ділянці; в ділянці чола зліва; на нижній повіці лівого ока з переходом в підочну ділянку; в проекції «хвостової» частини правої брови з переходом на повіки правого ока; в правій скроневій ділянці; садна на фоні синців - в лівій скроневій ділянці; в ділянці чола зліва; в правій скроневій ділянці. Струс головного мозку;

Б) синці на тильній поверхні правої кисті в проекції 2ї-4ї п'ясних; на тильно-ліктьовій поверхні лівого передпліччя у верхній третині; на ліктьовій поверхні лівого передпліччя у верхній третині; на ліктьовій поверхні лівого передпліччя у середній третині; на задній поверхні лівого плеча у середній третині; в правому підщелепному трикутнику; на боковій поверхні шиї зліва у верхній та середній третинах; на передній поверхні правого колінного суглоба; на передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглоба; на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої третин;

В) садна на фоні синців на тильній поверхні правої кисті в проекції нижньої третини 2-ї п'ясної кістки; в проекції 2-го п'ясно-фалангового суглобу; в проекції верхньої третини основної фаланги 3-го пальця;

Г) крапкові рани на фоні гіперемії шкіри в проекції 9-го ребра між правими прихребетною та середньо-лопатковими лініями, в проекції 10-го ребра, в проекції 1-го поперекового хребця; в проекції 3-го поперекового хребця.

Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про наступне: ушкодження, які визначені в підпунктах А), Б) утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились; ушкодження, які зазначені у підпункті в) у вигляді опіків І ступеня могли утворитися внаслідок контактної дії активованого електроду.

Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) та могли бути утворені 11.03.2014 року (т. 2 а.с.147-156).

Згідно висновку комп'ютерно-технічної та портретної експертизи №181/ікт від 24.07.2014 року на відеозаписі, що міститься на наданому на дослідження відео реєстраторі марки «EverFocus» моделі EDVR9DI неможливо ідентифікувати особу в зв'язку з відсутністю зображення обличчя (наявність маски на обличчі особи). Тривалість подій групи осіб, які увірвались у приміщення прокуратури Святошинського району м. Києва 11 хв. 11 с. ( т.2, а.с.136-139).

Відповідно до висновку комп'ютерно-технічної експертизи №173/ікт від 27.06.2014 року на відеозаписі, що міститься на лазерному диску формату DVD-R, зображення людини, одягненої у куртку світло-сірого кольору, яка зображена на відеозаписі о 09.56 11.03.2014 року не придатне для проведення ідентифікаційного дослідження. Група осіб, яка 11.03.2014 року о 9.56 проходила через зону ручного пропускного пункту «вхід» станції метро «Святошин», була ймовірно в кількості 25 чоловік, тривалість проходу яких була 1 хв. 23 сек. (т.2 а.с.122-125).

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали встановлені висновками експертиз фактичні обставини справи.

Дослідивши в судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження всі запропоновані відеозаписи фіксації подій 11.03.2014 року, а саме які містяться: на відеореєстраторі марки «EverFocus» моделі EDVR9DI, на який проводилась відео фіксація в приміщенні прокуратури Святошинського району м. Києва 11.03.2014 року, тобто на місці події, де відображена людина, одягнена в куртку світлого кольору та маску, на лазерному диску формату DVD-R з камери відео спостереження «вхід» станції метро «Святошин» від 11.03.2014 року, в тому числі, де відображено обличчя цієї особи (т.2 а.с.123), по статурі, одягу, рисам обличчя, суд особисто впевнився, що особою, одягненою в куртку світлого кольору, був саме ОСОБА_3 Потерпілий ОСОБА_4 також впізнав у зазначених зображеннях обвинуваченого ОСОБА_3

Сторонами кримінального провадження не оскаржувалась дійсність вказаних відеозаписів.

Досліджені судом відеозаписи повністю узгоджуються з показами потерпілого та свідків, які є логічними, взаємодоповнюючими та не викликають жодних сумнівів у їх правдивості.

Суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого на те, що у нього був відсутній мотив вчиняти вказаний злочин, що на його думку підтверджується вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року у кримінальному провадженні №12012110080000798 яким його визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдано в зв'язку з недоведеністю, оскільки на даний час вказаний вирок не набув чинності.

Покази потерпілого ОСОБА_4 в частині того, що він був процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12012110080000798, затверджував обвинувальний акт у вказаному провадженні, підтримував державне обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні в суді та про відкладення судового розгляду на 14.30 год. 11.03.2014 року не заперечуються стороною захисту та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні копією обвинувального акту у кримінальному провадженні №12012110080000798, постановою про призначення групи прокурорів від 19.11.2013 року, відповіддю на запит Святошинського районного суду м. Києва.

Про навмисність заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, на думку суду, свідчать покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були очевидцями заподіяння болю і тілесних ушкоджень потерпілому зі сторони обвинуваченого ОСОБА_3 Інші свідки, допитані судом, також показали, що нападники розшукували саме потерпілого ОСОБА_4, не завдаючи ушкоджень іншим працівникам прокуратури.

Посилання захисту на недостатність доказів для постановлення обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 спростовується ретельним і безпосереднім дослідженням судом наданих сторнами доказів, які переконали суд у фактичних обставинах злочину, які суд вважає встановленими.

За таких обставин, суд визнає показання потерпілого, всіх свідків, дані, які містять протоколи слідчих дій та додатки до них, всі наведені вище висновки експертів, запис відео реєстратора за 11.03.2014 року, запис з камери відео спостереження «вхід» станції метро «Святошин» за 11.03.2014 року, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_3 на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, критично оцінюючи показання обвинуваченого в іншій частині як його намагання уникнути відповідальності за скоєне.

У судовому засіданні були допитані всі особи, свідчення яких мали значення для правильного вирішення справи, досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 11.03.2014 року скоїв погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а тому його дії кваліфікує за ч.2 ст. 345 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується позитивно, не одружений, не працює, стан його здоров'я та його відношення до скоєного.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до ст. ст. 66, 67 КК України, не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження, які унеможливлюють його тримання під вартою, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений ним злочин в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Крім того, захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році", з огляду на те, що обвинувачений має батька, якому виповнилось 70 років, а рідний брат обвинуваченого є інвалідом ІІ групи з дитинства, тобто непрацездатною особою.

Обвинувачений підтримав вказане клопотання та просив звільнити його від відбування покарання.

Відповідно до положень ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» - установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Злочин, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_3, віднесений до категорії умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, тобто згідно ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" на нього поширюється дія вказаного закону.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про амністію у 2014 році" виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Обвинувачений ОСОБА_3 дав свою згоду про застосування до нього амністії.

У силу п. є) ст.1 вказаного Закону звільняються від відбування покарання особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення НОМЕР_2 Серія НОМЕР_3 від 26.11.2013 року ОСОБА_14 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року, тобто на день набрання чинності Законом йому виповнилось 70 років. Згідно посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 21.10.2008 року ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, є інвалідом ІІ групи з дитинства.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень Закону України "Про амністію у 2014".

Враховуючи наявність підстав для застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію» та звільнення його від покарання, суд, вважає за необхідне скасувати раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Долю речових доказів та судових витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.ст. 100 та 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. «є» ст. 1, ст.ст. 9, 10 Закону України №1185-VII від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році» зі змінами внесеними Законом України від 06 травня 2014 року, ст. ст. 1,4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.86 КК України, ст.ст. 368, 370, 371, 373-377 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. є) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014» звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 - тримання під вартою - скасувати, звільнивши з-під варти негайно в залі суду.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

лазерний диск формату DVD-R з камери відео спостереження «вхід» станції метро «Святошин» з записом від 11.03.2014 року, який зберігається в матеріалах провадження - залишити в матеріалах провадження; відеореєстратор марки «EverFocus» моделі EDVR9DI прокуратури Святошинського району м. Києва, який зберігається у приміщенні кабінету №504 слідчого управління ГУМВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Володимирська, 15) - повернути до прокуратури Святошинського району м. Києва.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 983,84 грн. за проведення комп'ютерно-технічної експертизи №173/ікт від 27.06.2014 року; 2365,44 грн. за проведення комп'ютерно-технічної та портретної експертизи від 24.07.2014 року №181/ікт, а всього 3349 (три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 28 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: К.О. Васильєва