Ухвала суду № 42689845, 05.02.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/579/14-к Номер провадження 11-кп/786/67/15Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

Категоріяч.3 ст. 185 КК України ТЗ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Бурди К.І., Томилка В.П.

з участю секретаря Токар М.І.

прокурора Пархоменка А.О.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180130001061 за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки прокурора Полтавської області Кравченка О.А. на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гадяч Полтавської обл., який проживає АДРЕСА_2 раніше судимого останній раз:

- 4.12.2013 Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України,

засуджено за:

ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено ОСОБА_3 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 4 грудня 2013 року у вигляді 4 років позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_3 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України за наступних обставин:

1 епізод: 27 жовтня 2013 року приблизно 19 год. в м. Гадяч по вул. Лохвицькій, №1 ОСОБА_3 проник через вікно до кабінету завідуючого терапевтичним відділенням Гадяцької центральної районної лікарні, звідки повторно, таємно викрав кольоровий телевізор «LG 15Q9RB» з пультом дистанційного управління, які належать Гадяцькій ЦРЛ, чим завдав Гадяцькій ЦРЛ матеріальну шкоду на суму 525 грн..

2 епізод: 28 жовтня 2013 року приблизно 10 год. 30 хв. в м. Гадяч по вул. С.Швидкого, 2, ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні Гадяцької ЗОШ №4, з метою заволодіння чужим майном, проник через вхідні двері в клас інформатики, звідки повторно таємно викрав грошові кошти в сумі 145 грн. та спортивний костюм «F50», вартістю 245 грн., які належать ОСОБА_4, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 390 грн..

3 епізод: 29 жовтня 2013 року приблизно 15 години ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 протиправно проник через вхідні двері до будинку ОСОБА_5, звідки повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 400 грн. та 4 кг зерен волоського горіха, вартістю 36 грн. за 1 кг чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 544 грн..

4 епізод: 20 листопада 2013 року приблизно 14 год. в АДРЕСА_3 ОСОБА_3 проник через вікно до будинку ОСОБА_5, звідки повторно, таємно викрав гроші в сумі 100 грн. та мобільний телефон «Alcatel one touch 282» із зарядним пристроєм до телефону, вартістю 277 грн. 50 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 377 грн. 50 коп..

5 епізод: 16 грудня 2013 року приблизно 20 год. ОСОБА_3 в м. Гадяч по вул. Лохвицькій, №1 проник через вікно до кабінету травматологічного відділення Гадяцької центральної районної лікарні, звідки повторно таємно викрав нетбуку марки "Asus 1015BX", який належить ОСОБА_6, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 2199 грн..

6 епізод: 26 грудня 2013 року приблизно 23 год. ОСОБА_3 в м. Гадяч по АДРЕСА_4 проник через вікно до кухні готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2», звідки повторно, таємно викрав два полімерних пакети кожен з продуктами харчування на загальну суму 404 грн. 90 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму..

7 епізод: 10 січня 2014 року близько 08 год. ОСОБА_3 в м. Гадяч пор АДРЕСА_1 проник через двері у вітальню квартири, що належить ОСОБА_8, звідки повторно, таємно викрав кольоровий телевізор «ROTEX RTV2120F» з пультом дистанційного керування телевізором, які належать потерпілому ОСОБА_8, чим завдав ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 525 грн..

8 епізод: 8 березня 2014 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у супермаркеті «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташований в АДРЕСА_5 підійшов до прилавку магазину, де шляхом вільного доступу повторно таємно викрав з каси грошові кошти у сумі 1 370 грн., що належать приватному підприємцю ОСОБА_9, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини, вчинених ОСОБА_3 злочинів, правильність кваліфікації дій останнього за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню при призначенні покарання просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за:

ч. 3 ст. 185 КК України (по епізодам крадіжок від 28.10.2013, 27.10.2013, 29.10.2013, 20.11.2013) - 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів частково приєднати покарання за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 4.12.2013 та призначити покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки від 8.03.2014) - 2 роки позбавлення волі; ч. 3 ст. 185 КК України (по епізодам крадіжок від 16.12.2013, 26.12.2013, 10.01.2014) - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю злочинів призначити покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати частину невідбутого покарання за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 4.12.2013, та призначити остаточне покарання 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_3 безпідставно не застосував положення ч. 4 статті 70 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, його захисника, який вважав, що вирок щодо ОСОБА_3 з мотивів наведених прокурором в апеляційній скарзі підлягає не скасуванню, а зміні; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження, в суді першої інстанції, фактичні обставини злочину ніким не оспорювалися і докази відносно них, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, тому висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин, які не оспорюються і в апеляційній скарзі, перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії ОСОБА_3, за визнаних судом першої інстанції фактичних обставин злочинів правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло і приміщення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосуванню судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до абз. 6 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 з наступними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в декількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70 КК України, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_3 вищенаведені рекомендації Верховного суду України не враховані.

Як вбачається з вироку суду ОСОБА_3 вчинив вісім епізодів таємного викрадення чужого майна (крадіжки): чотири епізоди крадіжок за ч. 3 ст. 185 КК України від 27.10.2013, 28.10.2013, 29.10.2013, 20.11.2013 вчинені ним до вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 4.12.2013, а інші епізоди від 16.12.2013, 26.12.2013, 10.01.2014, 08.03.2014 вчинені в період відбування покарання на підставі ст. 75 КК України згідно вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 4.12.2013 (а.п.95-96).

Виходячи з вищенаведеного місцевий суд мав призначити ОСОБА_3 покарання спочатку за злочини вчинені до ухвалення попереднього вироку, потім за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, потім за злочини вчинені після ухвалення попереднього вироку та їх сукупністю, остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, а тому судове рішення щодо ОСОБА_3 у цій частині підлягає зміні.

При призначенні ОСОБА_3 покарання колегія суддів враховує відповідно до ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчинених ним злочинів один з яких згідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винуватого, який раніше судимий, злочин вчинив під час іспитового строку, що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 наміру стати на шлях виправлення. Разом із цим колегія суддів враховує обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, активне сприяння розкриття злочинів і вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 не в максимальних межах санкцій кримінального закону покарання, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407,408 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Полтавської області Кравченка О.А. задовольнити частково.

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2014 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України (по епізодам крадіжок: № 1 від 27.10.2013, № 2 від 28.10.2013, № 3 від 29.10.2013, № 4 від 20.11.2013) - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 4.12.2013 призначити покарання ОСОБА_3 - 4 роки позбавлення волі.

ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки № 8 від 8.03.2014) - 2 роки позбавлення волі; ч. 3 ст. 185 КК України (по епізодам крадіжок: № 5 від 16.12.2013, № 6 від 26.12.2013, № 7 від 10.01.2014) - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю злочинів призначити покарання ОСОБА_3 - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати частину невідбутого покарання за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 4.12.2013, та призначити остаточне покарання ОСОБА_3 - 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

СУДДІ:

Корсун О.М. Бурда К.І. Томилко В.П.