Рішення № 42689424, 05.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1702/14-ц Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.Провадження № 22-ц/780/179/15 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 58 05.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року позивач звернувся з даним позовом до відповідачки ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 8023,56 грн. за кредитним договором від 15.03.2012 року, посилаючись на те, що відповідно до цього договору відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3149,84 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 0,12 % на рік, проте свої зобов'язання не виконала у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року позов банку задоволено частково.

Суд стягнув з відповідачки на користь позивача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 4804 грн. 60 коп. та вирішив питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач Банк подав апеляційну скаргу, просить рішення змінити в частині зменшення розміру заборгованості з неустойки та в цій частині визначити розмір пені в повному обсязі. Посилається на те, що висновок суду про наявність підстав застосування строку позовної давності у один рік до вимог про стягнення заборгованості з пені є необґрунтованим, оскільки судом не було взято до уваги п.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту, де термін позовної давності за погодженням сторін визначений тривалістю у 50 років.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.549, ч.2 ст.551 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник повинен передати кредиторові пеню (грошові кошти) у розмірі, передбаченому в договорі.

Судом встановлено, що 15.03.2012 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредитування, згідно умов якого остання отримала від банку кошти у кредит в розмірі 3149 грн. 84 коп. на строк 12 місяців до 14.03.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з невиконання відповідачкою своїх зобов'язань, у неї виникла заборгованість, яку банк визначив у розмірі 8026 грн. 56 коп., яка складається з наступного: 2886 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом; 1 грн. 81 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 787 грн. 50 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 358 грн. 26 коп. - штраф (процентна складова), а також 3489, 06 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов в частині стягнення пені частково, суд, стягуючи на користь позивача 270 грн. 10 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту послався на положення ч. 2 ст. 258 ЦК, як на підставу зменшення розміру пені.

Проте, колегія суддів вважає, що в даному випадку розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Так, заявлений Банком до стягнення розмір пені у сумі 3489, 06 грн. є значно більшим чим сума неповернутого кредиту у розмірі 2886,93 грн., таким чином оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій, і наслідки порушення зобов'язань не є співмірними, виходячи з принципів справедливості та розумності, закріплених у ст.3 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість зміни підстави зменшення неустойки і вважати підставою такого зменшення ч.3 ст. 551 ЦК України.

Згідно роз'яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин. Якщо помилки у такому рішенні стосуються правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

З викладених підстав колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, в частині підстав зменшення розміру заборгованості з неустойки.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року змінити в частині підстав зменшення розміру заборгованості з неустойки.

Вважати підставою зменшення неустойки ч.3 ст. 551 ЦК України.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :