Постанова № 42688428, 14.08.2014, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/28/12-а

2-а/296/167/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суду м. Житомира у складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

за участі секретаря Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління державної інспекції за використанням і охороною земель у м. Житомирі і Житомирській області (правонаступник Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області), ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішень, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом і просив скасувати рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25.06.2007 р. (протокол № 8) та рішення цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки, розміром 0,0193 га по АДРЕСА_1, також скасувати державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути незаконно зайняті нею 45 м2 землі, яка повинна знаходитись у користуванні позивача та інших співвласників, і не чинити перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою. Крім цього просив стягнути понесені ним судові витрати.

На обґрунтування заявлених вимог у позові вказано, що сторонам у справі та іншим на праві спільної часткової власності належить жилий будинок АДРЕСА_1. За даним домоволодінням у користування закріплена земельна ділянка розміром 0,602 га, з якої позивачу належить 204?800 ід.ч., що відповідає частці у праві власності на будинок, а відповідачці ОСОБА_2 належить 32?100 ід.ч.. Однак, 22 березня 2007 року між співвласниками даного будинковолодіння, за виключенням позивача, була укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою. За цією угодою на 32/100 ід.ч., належних в земельній ділянці відповідачці ОСОБА_2, їй виділялось 0,0193 га.. Оскільки позивач про укладання такої угоди не повідомлявся, з ним її умови не погоджувались, він вважає, що угода не відповідає дійсності. Проте, не зважаючи на відсутність підпису одного із співвласників, дана угода була підписана головним інженером і землевпорядником відділу земельних ресурсів міськради. На підставі цієї угоди комісія по земельних спорах Житомирської міської ради від 25.06.2007 р. (протокол № 8) рекомендувала затвердити порядок користування земельною ділянкою, згідно ідеальних часток в будинковолодінні. Вказане рішення залишено в силі рішенням цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18). Угода і рішення комісії по земельних спорах затверджені рішенням 22 сесії 5 скликання Житомирської міської Ради від 06.02.2008 р. № 553. В результаті вказане рішення міськради стало підставою для видачі гр. ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Враховуючи, що в дійсності угода про встановлення порядку користування земельною ділянкою між всіма співвласниками не укладалась, на думку позивача вона не має правового значення, і не породжує наслідків. Використавши вказану ситуацію, відповідачка, незаконно, понад розмір, вказаний в акті, захопила 45 м2 закріпленої за будинком земельної ділянки, спорудивши на відстані 30 см. від вікна позивача капітальну огорожу, чим, як вказує останній, порушила його право землекористування. На неодноразові звернення позивача з намаганням добровільним шляхом усунути перешкоди у користуванні землею, відповідач ОСОБА_2 вказувала виконає вимоги позивача, якщо про це буде рішення суду.

Позивач у судове засідання направив заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Житомирської міськради направив до суду заяву з проханням розглянути справу також у його відсутність та у позові відмовити за безпідставністю.

Управління державної інспекції за використанням і охороною земель у м. Житомирі і Житомирській області було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, однак забезпечити явку представника не представилось можливим через ліквідацію вказаного органу. Відповідно до постанови КМУ від 26.08.09 р. № 901, втратила чинність постанова КМУ від 25.12.02 р. № 1958 «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель». 22.11.2010 року постановою КМУ № 1068 (із змінами, внесеними за постановою КМ № 1387 (1387-2011-п) від 28.12.11 р.) було ліквідовано Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель. Указом Президента України «Про Державну інспекцію сільського господарства України» від 13.04.2011 № 459/2011 повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, які раніше виконувала Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, передані до відання Держсільгоспінспекції. Проте, позивач не заявляв вимог про залучення правонаступника ліквідованого управління.

Співвідповідач ОСОБА_2 також належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилась і причин нявки не повідомила.

Треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 сповіщались про час і місце розгляду даної справи, проте заява до суду надійшла лише від ОСОБА_3 з вимогою у позові відмовити та розглядати справу без неї.

З огляду на це, за вимог ст.128 КАС України, суд розглядає дану справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивачу ОСОБА_1, відповідачці ОСОБА_2, та іншим співвласникам, на праві спільної часткової власності належить жилий будинок АДРЕСА_1. За даним домоволодінням закріплена у користування земельна ділянка розміром 0,602 га, з яких позивачу належить 204/800 ід.ч., що відповідає його частці у праві власності на будинок. Відповідачці ОСОБА_2 належить 32/100 ід.ч..

22.03.2007 року між співвласниками вказаного домоволодіння була укладена угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Однак у її складанні і прийнятті позивач ОСОБА_1 участі не приймав. За змістом цієї угоди, відповідачці ОСОБА_2 на її 32/100 ід.ч. було виділено 0,0193 га. із загальної земельної ділянки. При цьому, вказана угода була підписана головним інженером та землевпорядником відділу земельних ресурсів міськради Пришляком та ОСОБА_5. На підставі даної угоди, комісія по земельних спорах Житомирської міської ради 25.06.2007 р. (протокол № 8) рекомендувала затвердити порядок користування земельною ділянкою, згідно ідеальних часток в будинковолодінні. Дане рішення залишено в силі рішенням цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18). Вказані угода і рішення комісії по земельних спорах затверджені рішенням 22 сесії 5 скликання Житомирської міськради від 06.02.2008 року № 553, і за цим рішенням відповідач ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Використовуючи даний державний акт, відповідачка ОСОБА_2 фактично зайняла 45 м2 закріпленої за будинком земельної ділянки, тобто понад розміри, вказані в самому акті, при цьому спорудивши на близькій відстані від вікна позивача капітальну огорожу, якою за твердженням останнього порушує його право на користування земельною ділянкою.

З приводу вказаних обставин, на які наголошував позивач, суд приймає до уваги відомості надані Житомирською міськрадою у листі № 15/925 на запит суду, де вказується, що відомості про своєчасне повідомлення, серед інших, позивача ОСОБА_1 щодо розгляду спору на засіданнях міської комісії по вирішенню земельних спорів з приводу встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 відсутні. Крім цього, надати довідку про своєчасне вручення рішення міської комісії по вирішенню земельних спорів співвласникам будинку за вказаною адресою не можливо, у зв'язку із відсутністю підтверджених відомостей про це. За рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 1997 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Рішення було прийнято на підставі технічної експертизи. В той же час, рішенням Корольовського районного суду від 4 квітня 1997 року вищевказане рішення суду скасовано. За позовом ОСОБА_1 до інших співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 питання розподілу вказаної земельної ділянки та частин жилого будинку розглядалось в Корольовському суді м. Житомира і за рішенням від 10 січня 2003 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено. Однак, надати акт технічної експертизи № 567 розподілу земельної ділянки немає можливості, в зв'язку з його відсутністю в архівній справі. Спеціалістами КП «Житомирський міський центр земельних відносин» було запропоновано один варіант розподілу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, який затверджений рішеннями комісій по вирішенню земельних спорів, які оспорює позивач. При цьому, відомості щодо укладення між співвласниками нотаріально посвідченої угоди про порядок використання земельної ділянки за вказаною адресою - відсутні.

Оцінюючи зазначені обставини на предмет преюдиційності встановлених в них фактів, суд приймає до уваги, що повноваження органів місцевого самоврядування щодо вирішення ними питань виключно в рамках пленарних засідань, встановлені п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

При цьому, право органів місцевого самоврядування (місцевих рад) скасовувати свої попередньо ухвалені рішення не узгоджується з принципами гарантованості «громадянам стабільності суспільних відносин», на чому було зауважено в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.09.2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приймаючи до уваги відсутність погодження одного із співвласників, а саме позивача, порядку користування спірною земельною ділянкою в угоді від 22.03.2007 р., встановити відповідність фактичного розподілу земельної ділянки реальним часткам кожного із співвласників вимогам державно-будівельних норм та інших нормативно-правових актів України, можливо при відповідному експертному дослідженні даного питання, де експерт мав би при суміщенні планів домоволодіння встановити накладення ділянки на прибудинкову територію, що відповідає положенню за наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 р. №389 про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків. Так, відповідно до п. 5.2 зазначених рекомендацій, розміри та конфігурації земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, рекомендується визначати для існуючої забудови - для окремих житлових будинків, на підставі проекту прибудинкової території; для групи будинків - на підставі детального плану території в межах кварталу. Згідно з п. 6 зазначених рекомендацій така проектна документація щодо визначення прибудинкової території є підставою для розробки землевпорядної документації, а також правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою.

Домоволодіння по АДРЕСА_1 відноситься до багатоквартирного житлового будинку, оскільки згідно з ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», багатоквартирний житловий будинок, це житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира (співвласники домоволодіння проживають у окремих квартирах). Може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів. Котедж - одноквартирний 1-3-поверховий житловий будинок, міський, позаміський або сільський з невеликою ділянкою землі, розрахований на одну сім'ю. Згідно з ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» за умовною висотою будинки класифікують як малоповерхові, багатоповерхові, підвищеної поверховості та висотні. До багатоповерхових відносяться будинки заввишки 9 м < Н - 26.5 м (зазвичай до дев'яти поверхів включно). Згідно з ДК 018-2000 - Державний класифікатор України. Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС): багатоквартирними є будинки з трьома та більше квартирами, як масової забудови, так і індивідуальні, підвищеної комфортності.

Враховуючи, що первісні набувачі часток домоволодіння по АДРЕСА_1 набули право власності на частки нерухомого майна під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., а в подальшому у дію вступив Земельний кодекс України від 25.10.2001 р., то при визначені змісту права власників частки багатоквартирного житлового будинку, слід виходити з наступного.

Згідно із ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовують для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Для віднесення земельної ділянки до земель житлової забудови закон передбачає наступні умови: земельна ділянка має бути розташована в межах населеного пункту та повинна використовуватися для розміщення житлової забудови.

Визначення таких земельних ділянок має відбуватися на підставі затвердженої землевпорядної та містобудівної документації в порядку ст. 39 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання земель житлової забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівельної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Зміст термінів «генеральний план населеного пункту» та «інша містобудівна документація міститься в положеннях Закону України «Про планування і забудову територій» та ними визнаються текстові та графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель.

Статтею 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються у постійне користування у випадках, встановлених законом. В сенсі положень зазначеної статті об'єктом права на землю є земельна ділянка багатоквартирного житлового будинку та належні до нього будівлі і споруди (ділянка під плямою забудови), а також прибудинкова територія, що визначається, як територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями п. п. 2, 4 ст. 4 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. При цьому передумовою для встановлення порядку використання таких земельних ділянок є визначення такого порядку співвласниками багатоквартирного житлового будинку відповідно до приписів п. 3 зазначеної статті.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при укладенні угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16) за підписами головного інженера та землевпорядника відділу земельних ресурсів міськради, була відсутня згода одного із співвласників багатоквартирного будинку (позивача ОСОБА_1.), який за законом отримав право на спільне користування земельною ділянкою, на якій розташований такий багатоквартирний житловий будинок.

При цьому, виходячи з того, що позивач набув у власність саме 204/800 ід.ч., а співвідповідач ОСОБА_2 32/100 ід.ч. домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Житомирі, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до якого у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, перевищення площі земельної ділянки, яка приходиться на 32/100 ід.ч. домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Житомирі, що належить гр. ОСОБА_2 є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів інших співвласників, зокрема позивача ОСОБА_1.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Враховуючи виявлені порушення при оформленні права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 в частині збільшення частки земельної ділянки за рахунок інших співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Житомирі, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Разом з тим, відповідно до приписів ст. ст. 69-72 КАС України, сторони несуть тягар доказування обставин, на які вони посилаються із урахуванням положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідно до якого позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Судові витрати суд відшкодовує пропорційно до задоволених вимог відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.

Враховуючи вимоги статті 99 КАС України, в редакції на час звернення до суду з даним позовом, а також матеріали справи № 2-134/10 з якої вбачається тотожне звернення позивача ОСОБА_1 в межах цивільного судочинства, суд, вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.

У зв'язку зі складністю справи судом 14.08.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.08.2014 р. року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 157-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління державної інспекції за використанням і охороною земель у м. Житомирі і Житомирській області (правонаступник Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області), ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішень, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати рішення комісії по земельних спорах Житомирської міської ради від 25.06.2007 р. (протокол № 8) та рішення цієї ж комісії від 06.12.2007 р. (протокол № 18) в частині безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0193 га по АДРЕСА_1

Скасувати Державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 повернути незаконно зайняту нею земельну ділянку та не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира, з врахуванням застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (проголошенні при закінченні розгляду справи вступної та резолютивної частини постанови), протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

Cуддя Р. А. Галасюк