Постанова № 42687951, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3601/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Крафт" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Смарт Крафт" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0003332200, № 0003342200, № 0003352200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Смарт Крафт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств за період з 21.02.2013 по 31.12.2013. Результати перевірки були оформлені актом № 2199/22/38589985 від 29.09.2014.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, встановлено допущення позивачем порушень вимог пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 57.1 ст. 57 п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

13.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0003332200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1726381,00 грн, в т.ч. за основним платежем 1381103,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 345278,00 грн; № 0003342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1640060,00 грн, в т.ч. за основним платежем 1312048,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 328012,00 грн; № 0003352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 956697,00 грн, в т.ч. за основним платежем 765359,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 191338,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Крафт" звернулося до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на неправомірність та необґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Щодо встановлення фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Смарт Крафт» та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» було укладено договір про надання послуг № М001/04-13 від 01.04.2013, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати послуги по популяризації товарів та послуг замовника, інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товару, які визначені в п. 1.2 цього договору, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатковими угодами до цього договору.

На підтвердження виконання умов договору було надано: - платіжні доручення; - податкові накладні; - акти здачі-прийняття робіт; - картка рахунку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на неврахування доводів податкового органу, стосовно висновків, щодо відсутності належного документального підтвердження по здійсненню операцій за вказаним договором з контрагентом ПП "Оптова Компанія "Ельбрус", які зводяться до того, що при дослідженні актів здачі-прийняття (надання послуг) було встановлено, що вони заповнені із порушеннями, і не відповідають вимогам які регламентує cт. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88), а саме: не конкретизовано, які саме послуги були виконані (зміст та обсяг господарської операції), годин виконаних послуг (одиниця виміру господарської операції).

В даних актах зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були виконані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності.

Крім того, будь-яких доказів отримання позивачем консультацій (довідки, письмові звіти, рекомендації, проекти документів, тощо) та використання їх в господарській діяльності (прийняття за їх результатами управлінських рішень) надано не було.

Таким чином, на встановлені порушення у первинних документах та у зв'язку з цим не можливості їх використання для підтвердження реальності здійснення господарських операцій за ними.

Крім того, критерієм віднесення сум до податкового кредиту є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу, та на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг (які були предметом спірного договору), позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Надані акти не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності Товариства.

Аналіз таких документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договором укладеним між позивачем та контрагентом.

Також, у TOB «Смарт Крафт» відсутнє документальне підтвердження необхідності залучення послуг із пошуку каналів збуту та популяризації товарів від ПП «Оптова компанія «Ельбрус» та іншого документованого аналізу доцільності застосування даних послуг у господарській діяльності для збільшення обсягів продаж.

Відповідно до отриманих актів здачі-прийняття (наданих послуг) встановлено, що місцем складання первинних документів є М.Сімферополь.

Разом з тим, накази на відрядження у підприємства відсутні, а у табелях обліку робочого часу за перевіряємий період у директора всі дні робочі. Крім того в оборотно-сальдовій відомості відсутній субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами», що також є підтвердження, що директор не міг підписати акти здачі-прийняття (наданих послуг) за місцем їх складання в м. Сімферополі.

Діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Крім того, оскільки Позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торговельне обладнання у контрагента, який надавав відповідні (спірні) послуги. Відтак, господарська операція, що відбулася оформлена лише документально. Така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Фактичне не отримання послуг, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Дана позиція узгоджується постановою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013p К/9991/59642/12).

Також, первинні документи мають силу первинних документів лише в разі реальності здійснення господарських операцій. Якщо фактична операція не відбулася, а первинний документ було складено з порушеннями податкового законодавства, то не має підстав вважати його первинним документом. Такий документ буде фіктивним та не може бути підставою записів у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до кримінального провадження № 32014100000000036, була допитана засновник та службова особа ПП «Оптова компанія «Ельбрус» ОСОБА_2, яка підтвердила свою непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, зареєструвала вказане підприємство за грошову винагороду за вказівкою ОСОБА_3, (який є засновником та директором «ДК «Ельбрус»), до діяльності вказаного підприємства не має жодного відношення.

Згідно висновку експерта № 297 від 07.04.2014, підписи від імені ОСОБА_2 в актах прийому-передачі товарів від 10.01.2014 та від 31.01.2014 до договору, укладеного між ПП «Оптова компанія «Ельбрус» та іншим контрагентом виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, посадова особа - директор ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" (ОСОБА_2), не має жодного відношення до діяльності підприємства (копія протоколу допиту мається у матеріалах справи), а тому всі первинні документи на яких міститься ПІБ та підпис відповідно до ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88) вважаються оформленими з порушеннями і є нікчемні.

Таким чином, реквізити та банківські рахунки ПП «Оптова компанія «Ельбрус», що має ознаки «фіктивності» використовувалися невстановленими особами у незаконній діяльності пов'язаної з мінімізацією сплати податків підприємствами реального сектору економіки.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421, в якій встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Крім того, станом на 2013 рік чисельність працівників ПП «Оптова компанія «Ельбрус» складала 1 особа (директор - ОСОБА_2.) та балансова вартість основних засобів - 10,0 тис, гри.

Згідно реєстраційної частини облікової справи підприємства, стан платника 9 „направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення. наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім того, щодо відповідальності позивача за дії свого контрагента, то слід зазначити, що рішеннями Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014р. №К/9991/26540/11 та від 22.10.14р. по справі № К/9991/41929/12 визначено, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, адже, вступаючи у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання, платник повинен виходити з того, що цивільний правочин тягне для нього і податкові наслідки Обравши відповідного контрагента та вступаючи з ним у правовідносини, позивач був вільним у виборі, а тому повинен був проявити такий ступінь обачливості та обережності, що дозволить йому розраховувати на належну поведінку контрагента у сфері податкових правовідносин.

При цьому обґрунтування вибору контрагента, а також фактичні обставини щодо укладення та виконання договору мають істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання господарської операції саме заявленим контрагентом. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат.

У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, з огляду на зазначене вище доводи податкового органу, що участь у таких операціях TOB "Смарт Крафт", ні що інше, як здійснення діяльності з метою завдання шкоди (отримання неправомірної вигоди) та вилучення коштів із державного бюджету шляхом штучного та безпідставного заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість та податку на прибуток, шляхом безпідставного формування витрат та кредиту є обґрунтованими.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними та не відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх рішень.

Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні справи було неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому така постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 р. - скасувати та винести нову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Крафт" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

І.О.Лічевецький

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.