Ухвала суду № 42687735, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 року

справа № 808/2057/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року

по справі № 808/2057/13-а за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"

про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Державна податкова інспекція у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа”, в якому просить стягнути податкову заборгованість перед місцевим бюджетом м.Ялта з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, у розмірі 87255 грн. 86 коп. земельного податку з юридичних осіб.

В обґрунтування позову зазначалось, що податкова заборгованість відповідача перед місцевим бюджетом м.Ялта АРК виникла внаслідок несвоєчасної сплати ТОВ “Константа” земельного податку, у тому числі самостійно задекларованого відповідачем, 96 грн. 20 коп. штрафної санкції та 195 грн. 72 коп. пені.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Константа”, не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони по справі до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у м.Ялта АРК проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Константа”, за результатами якої складено акт №2816/15-3/13622097 від 21.06.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем ст.17 Закону України “Про плату за землю”.

На підставі акту перевірки №2816/15-3/13622097 від 21.06.2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0004491503 від 08.07.2010, яким відповідачу визначено податкове зобов’язання по земельному податку у вигляді штрафної (фінансової) санкції у сумі 146 грн. 35 коп., №0004501503 від 08.07.2010, яким відповідачу визначено податкове зобов’язання по земельному податку у вигляді штрафної (фінансової) санкції у сумі 2528 грн. 01 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності несплаченого боргу, відсутності доказів оскарження прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень, що свідчить про наявність узгоджених податкових зобов’язань з земельного податку.

Колегія судді апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (у 2010 році), тобто Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про плату за землю» та норми Податкового кодексу України, діючого на момент звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю", в редакції чинній до 01.01.2011, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із ч. 1 ст.15 вищезазначеного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про плату за землю" визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п.5.3 ст.5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно п.п.5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Докази оскарження та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять, відповідачем ні під час розгляду справи, ні під час розгляду апеляційної скарги, як того вимагає ч.1 ст.71 КАС України, не подані.

У законодавчо встановлений строк відповідачем узгоджені суми податкових зобов’язань з земельного податку не сплачені.

При цьому, відповідачем не заперечується наявність у нього податкового боргу з земельного податку.

За визначенням п.1.3 ст.1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З огляду на непогашення товариством податкового боргу податковим органом в порядку, передбаченому з пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ винесено податкову вимогу № 1/777 від 08.12.2009 року та № 2/93 від 05.02.2010 року

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.137 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами п.95.1-п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" податкового боргу з земельного податку в розмірі 87255 грн. 86 коп.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року по справі № 808/2057/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 10 лютого 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров