Постанова № 42687620, 10.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 911/4037/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт»

на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2014 року

у справі № 911/4037/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТ Груп»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Пак»

про стягнення 200 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТ Груп» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТ Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Елко Пак» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 200 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2014 року у справі № 911/4037/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з ТОВ «Старпласт» судового збору у сумі 11 000, 00 грн.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, відповідач 1 зазначає, що судовий збір у розмір 11 000, 00 грн. має стягуватись із відповідача 2, оскільки лише ним, як основним боржником були порушені права позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 27.01.2015 року.

У судове засідання 27.01.2015 року представник позивача та представник відповідача 2 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача 1 у судове засідання 27.01.2015 року не з'явився, однак подав через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року відкладено розгляд справи до 10.02.2015 року.

Представники сторін у судове засідання 10.02.2015 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТ ГРУП» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елко Пак» (надалі - відповідач 2) було укладено договір поставки №130312 (надалі - договір поставки), відповідно до якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач 2 прийняти та оплатити пакувальні матеріали.

На виконання умов договору поставки, позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу 2 замовлений товар (пакувальні матеріали), що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, що містять підписи представників сторін, та скріплені печатками.

Претензій щодо якості та комплектності вищевказаного поставленого товару від відповідача 2 не надходило, факт отримання товару відповідачем 2 не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач 2 в порушення умов договору поставки, своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений товару, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 1 371 186, 36 грн., щодо якої 10.06.2014 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за договором поставки (далі - договір про реструктуризацію).

Згідно із п. 1.2. договору про реструктуризацію, ТОВ «Елко Пак» визнало та підтвердило існування заборгованості перед ТОВ «ФТ ГРУП» за договором поставки у сумі 1 371 186, 36 грн.

У п. 2.1. договору про реструктуризацію сторони погодили графік погашення заборгованості за договором поставки, який передбачає сплату відповідачем 2 до 30.06.2014 року 171 186, 36 грн., до 31.07.2014 року - 200 000 грн., до 29.08.2014 року - 200 000 грн., до 30.09.2014 року 200 000 грн., до 31.10.2014 року 200 000 грн., до 28.11.2014 року - 200 000 грн. та до 31.12.2014 року - 200 000 грн.

Крім того, 12.06.2014 року між ТОВ «Елко Пак», ТОВ «ФТ Груп» та ТОВ «Старпласт» (надалі - відповідач 1) було укладено договір поруки №120614 (далі - договір поруки).

Відповідно до умов договору поруки, ТОВ «Старпласт» (відповідач1) поручилося перед позивачем за виконання відповідачем 2 грошових зобов'язань за договором поставки з урахуванням змін та доповнень внесених договором про реструктуризацію.

Як встановлено колегією суддів, згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року у справі № 910/15011/14 з ТОВ «Елко Пак» та ТОВ «Старпласт» було солідарно стягнуто на користь ТОВ «ФТ ГРУП» заборгованість за договором поставки за період з 12.06.2014 року по 30.06.2014 року та за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року у сумі 251 186, 36 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідно до наведено в п. 2.1 договору про реструктуризацію графіку сплати, за період з 01.08.2014 року по 29.08.2014 року відповідач 2 мав сплатити на користь позивача черговий платіж у сумі 200 000, 00 грн., однак своєчасно та в повному обсязі не виконав свій обов'язок. У зв'язку з чим, позивач звертався до відповідача 2, як до боржника та відповідача 1, як до поручителя з відповідними вимогами про сплату заборгованості в сумі 200 000, 00 грн.

Також, в ході розгляду спору позивач збільшив позовні вимоги у зв'язку з настанням строку сплати чергових платежів, а саме за період до 30.09.2014 року у сумі 200 000, 00 грн. та до 31.10.2014 року у сумі 200 000, 00 грн., які також не були сплачені відповідачем 2.

Водночас, оскільки поручителем було сплачено 50 000, 00 грн., позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути солідарно з боржника та поручителя 550 000, 00 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У розділі 4 договору поруки сторони погодили, що до пред'явлення вимоги поручителю, кредитор повинен належно пред'явити вимогу до боржника. Якщо боржник на протязі 2-х робочих днів не виконав або відмовився задовольнити вимогу кредитора на пред'явлену вимогу за договором поставки, з урахуванням договору про реструктуризацію заборгованості, то кредитор може пред'явити вимогу в обсязі, передбаченому п. 2.1 договору про реструктуризацію, тобто згідно графіка оплат, до поручителя.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.09.2014 року позивач направив відповідачеві 2 вимогу про сплату заборгованості у сумі 200 000, 00 грн. за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, що підтверджується фіскальим чеком та описом вкаладення у цінний лист від 02.09.2014 року наявними в матеріалах справи.

У зв'язку із несплатою заборгованості відповідачем 2, позивач 04.09.2014 року направив відповідачеві 1 вимогу про сплату вищевказаної заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 04.09.2014 року.

Вподальшому, 07.10.2014 року позивач направив відповідачеві 2 вимогу про сплату заборгованості у сумі 400 000, 00 грн. за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року.

09.10.2014 року позивач направив вимогу про сплату заборгованості у сумі 400 000, 00 грн. за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року відповідачеві 1, у зв'язку із нездійсненням вказаної оплати боржником.

У зв'зку із настанням оплати чергового платежу за договором про реструктуризацію заборгвоаності, 30.10.2014 року позивач направив боржнику вимогу про сплату заборгованості у розмірі 600 000, 00 грн. за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року.

Враховуючи те, що зазначена вимога залишилася без виконання, 03.11.2014 року позивач звернувся до поручителя із вимогою сплатити заборгованість у сумі 600 000, 00 грн. за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року.

Натомість, відповідач 1 розрахувався з позивачем частково, сплативши 50 000, 00 грн. заборгованості.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те, що відповідачі не здійснили оплату заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору.

Щодо посилань апелянта, що тільки відповідачем 2 були порушені права позивача, а тому на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати повинні стягуватися із відповідача 2 то колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалося вище, сторони погодили, що до пред'явлення вимоги поручителю, кредитор повинен належно пред'явити вимогу до боржника. Якщо боржник на протязі 2-х робочих днів не виконав або відмовився задовольнити вимогу кредитора на пред'явлену вимогу за договором поставки, з урахуванням договору про реструктуризацію заборгованості, то кредитор може пред'явити вимогу в обсязі, передбаченому п. 2.1 договору про реструктуризацію, тобто згідно графіка оплат, до поручителя (розділ 4 договору поруки).

Беручи до уваги, що відповідачем 2 не було здійснено оплати заборгованості та зважаючи на те, що позивач пред'являв вимоги про сплату заборгованості до поручителя, які останній не виконав, тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем 1 були порушені права позивача, а отже солідарно з відповідачем 2 відповідає перед позивачем за покладені на них зобов'язання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2014 року у справі № 911/4037/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт» на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2014 року у справі № 910/4037/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/4037/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко