Ухвала суду № 42687569, 12.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р.Справа № 587/1224/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22.09.2014р. по справі № 587/1224/14-а

за позовом Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації

до ОСОБА_1

про стягнення надміру виплаченої суми допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації (далі по тексту - УСЗН Сумської РДА) звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Сумської РДА переплачену суму допомоги по догляду за дитиною, яка перебуває під опікою в розмірі 1944 грн. та перерахувати її на рахунок управління; 3541010015787 УДКСУ в Сумській області, МФО 837013, код управління 03198020.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 22.09.2014 року по справі № 587/1224/14-а адміністративний позов Управління соціального захисту населення Сумської РДА до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми залишено без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22.09.2014 р. по справі № 587/1224/14-а.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що онук відповідачки ОСОБА_3, опікуном якого була ОСОБА_1, втратив статус дитини, позбавленої батьківського піклування, згідно з розпорядженням голови Сумської РДА від 29.05.2013 року. Цим розпорядженням відповідачку ОСОБА_1 було звільнено від обов'язків опікуна над дитиною, відтак, остання втратила право на державну соціальну допомогу на дитину, яка перебувала під її опікою. При цьому, ОСОБА_1 було виплачено вказану допомогу за червень 2013 року в сумі 1944 грн., яку відповідач зобов'язана повернути Управлінню. Вказав, що 19.06.2013 року та 04.10.2013 року на адресу ОСОБА_1 були направлені листи з вимогою повернути надміру сплачені кошти в сумі 1944 грн., однак, сплату зазначеної суми проведено не було. Зазначив, що зволікання УСЗН Сумської РДА з обов'язком вирішення питання про стягнення надміру сплаченої допомоги в судовому порядку та пропущення строку звернення до адміністративного суду обумовлене терпимістю позивача в реалізації функції соціального захисту по відношенню до ОСОБА_1 та сподіванням на погашення надміру сплаченої суми допомоги відповідачем добровільно, що відповідач вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, із клопотанням про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався, доказів поважності пропуску зазначеного строку не надав, а отже, позовна заява в силу приписів ч.1 ст.100 КАС України підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями ст.ст.99-103 КАС України.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01 серпня 2010 року Ковпаківським районним судом м. Суми винесена окрема постанова про влаштування дитини ОСОБА_3 у зв'язку з засудженням його матері ОСОБА_4 до покарання у вигляді позбавлення волі.

21 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей Сумської РДА з заявою про призначення її опікуном над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розпорядженням голови Сумської РДА від 02 березня 2011 року №140 ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а розпорядженням голови Сумської РДА від 16 березня 2011 року №186 ОСОБА_1 призначено опікуном над ОСОБА_3 Чергова державна допомога призначена з 1 березня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

28 травня 2013 року до Служби у справах дітей Сумської РДА з заявою звернулась мати дитини ОСОБА_4 У заяві вона зазначила, що 30 квітня 2013 року вона була звільнена з місць позбавлення волі і просила передати їй на виховання сина ОСОБА_3

28 травня 2013 року спеціалістом Служби у справах дітей було складено висновок про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері.

29 травня 2013 року розпорядженням голови Сумської РДА №151-ОД ОСОБА_3 визнано таким, що втратив статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідача звільнено від повноважень опікуна і дитину передано на виховання матері ОСОБА_4 Дане розпорядження службою отримане 07 червня 2013 року і 10 червня 2013 року направлено на адресу ОСОБА_1

10 червня 2013 року Управлінням соціального захисту населення Сумської РДА прийнято розпорядження, яким припинено з 01 червня 2013 року виплату ОСОБА_1 державної допомоги на дитину, яка перебуває під опікою і прийняте рішення про утримання переплачених коштів. Згідно з наданою до матеріалів справи копією розрахунку, сума переплачених коштів за період з 01 по 30 червня 2013 року складає 1944 грн. (а.с.13).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.29, 30 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.

Підставою для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є: звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника.

Виплата допомоги припиняється за рішенням органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини.

Отже, ОСОБА_1 втратила право на отримання державної допомоги на дитину, яка перебуває під опікою з 01 червня 2013 року. Таким чином, сума надмірно переплаченої допомоги за червень 2013 року складає 1944 грн.

19 червня 2013 року на адресу відповідача направлене повідомлення про необхідність повернути переплачену суму допомоги до 30 вересня 2013 року, а також 04 жовтня 2013 року направлено аналогічну вимогу про сплату коштів до 20 жовтня 2013 року (а.с.14).

Однак, вищезазначені заходи не призвели до сплати відповідачкою суми надміру виплаченої допомоги.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, право позивача на пред'явлення вимоги виникло 10.06.2013 року.

Таким чином, враховуючи дату виникнення у позивача права на звернення до суду (10.06.2013 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (22.05.2014 р.), колегія суддів приходить до висновку, що УСЗН Сумської РДА пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення коштів з ОСОБА_1

Згідно зі ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, позивач не навів суду першої інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили позивачеві звернутися до Сумського районного суду Сумської області раніше, ніж 22.05.2014 року.

Не наведено таких обставин і в апеляційній скарзі.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання позивача на те, що Управлінням направлялись на адресу відповідача листи з вимогою про сплату коштів, оскільки позивач не був позбавлений права звернутись до суду з даним позовом в період очікування відповіді на свої пропозиції від ОСОБА_1

При цьому, зазначені листи залишились без належного реагування з боку відповідача, що свідчило про його небажання виконувати вимоги УСЗН Сумської РДА у добровільному порядку.

Крім того, слід вказати, що остання вимога про сплату коштів відповідачеві була надіслана 04.10.2013 року, із встановленням строку для сплати коштів до 20.10.2013 року, а відтак, позивач, не отримавши у встановлений термін відповіді на вказану вимогу, мав змогу звернутися до суду у встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову УСЗН Сумської РДА наслідків пропущення цього строку, передбачених ст.100 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22.09.2014р. по справі № 587/1224/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.