Рішення № 42687310, 12.02.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 рокуСправа № 912/4621/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 51763,50 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 22.01.2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" (надалі - ТОВ "Тропік") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) боргу за поставлений товар відповідно до договору поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року в розмірі 51764,50 грн., з яких 34509,00 грн. основного боргу та 17254,50 грн. штрафу, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору, а також витрат на оплату послуг адвоката.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару за договором поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2014 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Ухвалами суду від 26.12.2015 року та від 27.01.2015 року розгляд справи відкладався, було задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Позивач в судовому засіданні присутній не був, надав господарському суду оригінали документів, витребуваних ухвалою від 27.01.2015 року (договір поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року та накладну від 28.10.2014 року № 118844). Крім того, позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника останнього, за наявними в справі документами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив, в якому останній проти позову заперечує посилаючись, зокрема, на ті обставини, що товар зазначений у накладній від 28.10.2014 року № 118844 ФОП ОСОБА_1 не отримувався.

Також відповідачем подано клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи, в якому останній просить суд призначити судово-почеркознавчу експертизу по даній справі та поставити на вирішення судової експертизи питання щодо дійсності підпису ФОП ОСОБА_1 на накладній від 28.10.2014 року № 118844 в графі "одержав".

Враховуючи положення ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також той факт, що представником позивача усно в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ "Тропік" в частині стягнення основного боргу визнані, (однак судом вказану заяву не прийнято до уваги, оскільки таке право не передбачено договором про надання правової допомоги від 22.01.2015 року), господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідності проведення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи, у зв'язку з чим відповідне клопотання ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідачем, на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, також заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

29.01.2014 року сторонами укладено договір поставки № 29/01/14 (далі - договір) за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передавити у власність покупця (відповідача) фрукти та (або) овочі, відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

Відповідно п. 3.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання покупцем товару.

Оплата товару покупцем здійснюється протягом семи календарних днів з дати здійснення відповідної поставки. Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів), підписаних та завірених сторонами (п.п. 4.3 та 4.4. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 34509,00 грн., на підставі завіреної належним чином накладної № 118844 від 28.10.2014 року, оригінал якої, разом з оригіналом договору на вимогу відповідача, надано позивачем до господарського суду (а.с.77, 78).

В свою чергу відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, в зв'язку з чим у останнього перед ТОВ "Тропік" виникла заборгованість в розмірі 34509,00 грн.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На день вирішення спору по суті господарському суду відповідач не надав доказів сплати позивачу основної заборгованості за договором поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року в сумі 34509,00 грн.

Твердження відповідача про те, що останнім не отримувався вказаний у накладній №118844 від 28.10.2014 року товар, не доведені ФОП ОСОБА_1 належними та допустимими доказами, у відповідності до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому не приймаються господарським судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що накладна № 118844 від 28.10.2014 року є підробленою, а товар ФОП ОСОБА_1 не отримувався, оскільки остання 28.10.2014 року перебувала у м. Одесі на підтвердження чого було надано товарно-транспорту накладну від 28.10.2014 року та накладну №28/10 від 28.10.2014 року (а.с.64, 65), однак вказані документи не можуть підтвердити зазначені вище обставини, позаяк з них вбачається, що товар 28.10.2014 року отримувала не ФОП ОСОБА_1, а водій експедитор.

Разом з тим, відповідач зазначає про наявність у ТОВ "Тропік" пустих бланків накладних з відтиском його печатки, які були передані останньому для більш швидкого оформлення документів, однак доказів звернення ФОП ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу безпідставного використання вказаних документів суду надано не було.

Відсутність письмових замовлень на отримання товару не може свідчити про факт не отримання товару, оскільки згідно з п. 2.2 договору поставки № 29/01/14 замовлення передається постачальнику у будь-якій зрозумілій формі, у тому числі телефонним зв'язком, усно, тощо.

Суд також зазначає, що факт ДТП за участю авто відповідача 25.07.2014 року та наявність Експертного висновку В-73 від 05.02.2015 року не мають правового значення для вирішення даного спору.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 по договору поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року основного боргу в сумі 34509,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача по договору поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року 17254,50 грн. штрафу.

Згідно змісту ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товару понад 20 (двадцять) календарних днів, з позивача стягується штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Твердження відповідача про те, що в укладеному договорі № 29/01/14 було зазначено штраф за прострочення оплати у розмірі 5 %, а не 50% не приймаються судом до уваги, оскільки останнім не було надано суду свого примірника договору.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача, що відповідає фактичним обставинам справи (а.с.3) та нормам чинного законодавства, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 17254,50 грн.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем на вимогу суду та відповідача було надано оригінали договору поставки № 29/01/14 від 29.01.2014 року та накладну від 28.10.2014 року № 118844.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій (а.с.100).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що саме є неустойкою.

Вирішуючи питання про зменшення штрафу, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, суд вважає, що сума штрафних санкцій, яка нарахована позивачем не підлягає зменшенню, оскільки даний випадок не є винятковим і відповідачем у своєму клопотанні не наведено достатніх доводів та обґрунтувань для застосування судом положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, жодних доказів на підтримку свого клопотання відповідачем суду надано не було. Також необхідно відмітити, що обидві сторони знаходяться у рівних економічних умовах.

Зважаючи на викладені обставини, господарський суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (втратив чинність на підставі Закону №5076-VI від 05.07.2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження повноважень представника на зайняття адвокатською діяльністю позивачем подано до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 20.11.2008 року на ім'я ОСОБА_3.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Однак, позивачем не надано до господарського суду доказів на підтвердження отримання та оплати ТОВ "Тропік" адвокатських послуг, а також не надано договору про надання правової допомоги № 13/11/14 від 13.11.2014 року.

У зв'язку з викладеним у господарського суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

За викладених обставин та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 12.02.2015 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25028, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" (79008, м. Львів, вул. Пекарська, 5, кв. 4; ідентифікаційний код 20831737) 34509,00 грн. основного боргу, 17254,50 грн. штрафу, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином засвідчений примірник рішення направити позивачу за адресою: 79008, м. Львів, вул. Пекарська, 5, кв. 4.

Повне рішення складено 13.02.2015 року.

Суддя М.С. Глушков