Рішення № 42687253, 09.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 910/21555/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/21555/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК", ідентифікаційний код: 33104339, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57, поштова адреса (згідно заяви): 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203 літера 2А, 14-й поверх,

до фізичної особи-підприємця Булдакової Юлії Анатоліївни, ідентифікаційний номер: 3041610781, місце проживання: 08600, Київська обл. м. Васильків, вул. Грушевського, буд.10, кв. 49; поштова адреса: 03150, м. Київ, пр-т. Голосіївський (40 річчя Жовтня) буд. 70, оф.1,

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

до господарського суду Київської області з господарського суду м. Києва на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з тим, що місцем знаходження Відповідача є Київська область, надійшли матеріали справи № 910/21555/14, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК" (далі за текстом: Позивач або Агент) до фізичної особи-підприємця Булдакової Юлії Анатоліївни (далі за текстом: Відповідач або Посередник) про стягнення, провадження в якій порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року.

За наслідками автоматизованого розподілу справу № 910/21555/14 передано для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф., який ухвалою від 17.12.2014 року прийняв справу № 910/21555/14 до свого провадження та призначив останню до розгляду на 19.01.2015 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання за Договором про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року (далі за текстом: Договір) з оплати реалізованих за його посередництва квитки на авіаперевезення, в зв'язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 57741,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.), пені в сумі 1576,33 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень 33 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 461,92 грн. (чотириста шістдесят одна гривня 92 коп.), 3-х процентів річних в сумі 184,65 грн. (сто вісімдесят чотири гривні 65 коп.).

19.01.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представникам сторін в судовому засіданні 19.01.2015 року повідомлено про оголошення перерви до 09.02.2015 року.

23.01.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 19.01.2015 року за № 1454/01-15 (вх. № 1435/15 від 23.01.2015 року) з доданими документами, у якій Позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця Булдакової Юлії Анатоліївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК" заборгованість за договором про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року у вигляді основного боргу в сумі 57741,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.), пені в сумі 3018,99 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 99 коп.), штрафу в сумі 9403,02 грн. (дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1744,15 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 15 коп.), 3-х процентів річних у сумі 339,22 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 22 коп.).

Дослідивши заяву Позивача про збільшення позовних вимог від 19.01.2015 року за № 1454/01-15 (вх. № 1435/15 від 23.01.2015 року), судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Детально дослідивши заяву Позивача про збільшення позовних вимог від 19.01.2015 року за № 1454/01-15 (вх. № 1435/15 від 23.01.2015 року), судом встановлено, що Позивач, змінив предмет позову шляхом заявлення додаткової вимоги до Відповідача про стягнення за Договором про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року штрафу в сумі 9403,02 грн. (дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 коп.), а також збільшив кількісні показники за вимогами про стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних за Договором про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року, заявленими у позовній заяві від 03.10.2014 року № 1402/01-14.

Таким чином, справа розглядалась у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви Позивача про збільшення позовних вимог від 19.01.2015 року за № 1454/01-15 (вх. № 1435/15 від 23.01.2015 року), а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року у вигляді основного боргу в сумі 57741,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.), пені в сумі 3018,99 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 99 коп.), штрафу в сумі 9403,02 грн. (дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1744,15 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 15 коп.), 3-х процентів річних у сумі 339,22 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 22 коп.).

09.02.2015 року Позивач та Відповідач в судове засідання не з'явилися будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як встановлено судом, справа № 910/21555/14 до господарського суду Київської області з господарського суду м. Києва в порядку ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України надійшла 15.12.2014 року та за наслідками автоматизованого розподілу передана для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф., який ухвалою від 17.12.2014 року прийняв справу № 910/21555/14 до свого провадження.

Таким чином, згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 51, ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем строку вирішення спору у справі є 16.02.2015 року. Від сторін у справі жодних клопотань про продовження строку вирішення спору до суду не надходило.

За таких обставин, враховуючи те, що останнім днем строку вирішення спору у справі є 16.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи клопотання про продовження строку вирішення спору у справі, суд дійшов висновку про неможливість відкладення розгляду справи на іншу дату.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, ухвала про прийняття справи до провадження від 17.12.2014 року направлено на адресу Відповідача, Позивач та Відповідач були присутні в судовому засіданні 19.01.2015 року, що підтверджується відомостями про явку сторін, відображеними у протоколі судового засідання від 19.01.2015 року, а також беручи до уваги, що Позивач та Відповідач належним чином в судовому засіданні 19.01.2015 року повідомленні про дату та час розгляду справи в зв'язку з оголошеною перервою, про що свідчить підписаний 19.01.2015 року представниками Позивача і Відповідача бланк про оголошення перерви до 15 год. 30 хв. 09.02.2015 року, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Позивач та Відповідач про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які Відповідач би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих в судовому засіданні 19.01.2015 року представниками Позивача і Відповідача пояснень, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 09.02.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, врахувавши надані в судовому засіданні 19.01.2015 року представниками Позивача і Відповідача пояснення, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

24.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК" (Агент) та фізичною особою-підприємцем Булдаковою Юлією Анатоліївною (Посередник) укладено договір про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року (далі за текстом: Договір), згідно із п. 1.1. якого Посередник зобов'язується за дорученням Агента та від його імені, через глобальну систему бронювання, за винагороду здійснювати продаж та оформлення авіаперевезень на регулярні рейси Авіакомпаній, з якими у Агента укладені відповідні договори (угоди).

Договір у п. 2.2.1. передбачає, що Посередник зобов'язується заявки на придбання авіаквитків в електронній формі подавати оформлені належним чином і своєчасно.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, Посередник зобов'язується приймати кошти на оплату авіаперевезення від осіб, що його замовляють, заздалегідь або під час здійснення замовлення.

Згідно із вимогами п. 2.2.3. Договору, Посередник зобов'язується своєчасно розраховуватись з Агентом по заброньованих та/або придбаних (оформлених) квитках на авіаперевезення у порядку та строки, встановлені цим Договором. Сторони визначили наступні звітні періоди на місяць: з 01 по 07 число включно; з 08 по 15 число включно; з 16 по 23 число включно; з 24 по останнє число кожного місяця. Звіт формується Агентом на наступний день після завершення звітного періоду і має бути підписаний Посередником упродовж доби після отримання його від Агента.

За умовами п. 2.2.5. Договору, Посередник зобов'язується бронювати, передавати та доставляти квитки та перевізну документацію споживачам у відповідності до вимог чинного законодавства України, правил ІАТА, а також правил, умов, повідомлень та інструкцій, затверджених та/або наданих перевізником, глобальною системою бронювання, Агентом, що стосується застосування тарифів, порядку та процесу оформлення і повернення перевізних документів тощо.

Договір у п. 3.1. передбачає, що оформлення авіаквитків Посередником здійснюється за цінами, що включають тарифи та збори перевізників, які діють на момент оформлення авіаквитків, з додаванням сервісного збору Агента, розмір якого визначається Агентом та повідомляється Посереднику засобами електронного зв'язку.

Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата авіаперевезень здійснюється у національній валюті України, на підставі виставленого Агентом рахунку за реквізитами вказаними у ньому, через касу або шляхом безготівкового переказу у день виставлення рахунку. Рахунки направляються Посереднику на електронну пошту або факсом з наступним їх відправленням у письмовій формі на електронну адресу Посередника. Кошти, отриманні Посередником від споживачів для оплати квитків, за виключенням сервісного збору Посередника, підлягають перерахуванню на рахунок Агента. Фактом виконання Посередником грошового зобов'язання по оплаті авіаперевезення є момент надходження коштів на рахунок Агента. При цьому ризик затримки здійснення банківських операцій покладається на Посередника.

За умовами п. 3.4. Договору, строки та умови оплати авіаквитка, узгодженні Посередником з його контрагентом, не впливають на строки розрахунків Посередника з Агентом, встановленні цим Договором.

Договір у п. 3.6. передбачає, що до 5 числа наступного місяця Агент надає Посереднику Акт про реалізацію авіаквитків за місяць, який Сторони підписують упродовж 3-х днів.

За умовами п. 8.1. Договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014 року.

Згідно із п. 8.2. Договору, у випадку відсутності заяви однієї зі Сторін про припинення цього Договору за місяць до його закінчення, Договір вважається продовженим на такий саме строк і на тих саме умовах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не заявила про його припинення протягом місяця до закінчення строку дії Договору.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В ході розгляду справи встановлено, що у встановлений п. 8.2. Договору місячний строк до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін останнього у 2014 році не заявляла про його припинення, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 8.2. Договору цей Договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, в зв'язку з чим станом на дату розгляду справи Договір є діючим.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач у серпні 2014 року на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Договору з дотриманням положень ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, надав своєчасно та належним чином Посереднику інформацію, яка необхідна для реалізації від імені Агента авіаційних перевезень, а також надав Посереднику індивідуальний доступ через глобальну систему бронювання авіаперевезень та інформаційно-довідкову підтримку, внаслідок чого Посередник в серпні 2014 року від імені Агента реалізував громадянам 9 квитків на авіаперевезення, загальна вартість яких складала 72741,00 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот сорок одна гривня 00 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач своєчасно та належним чином виконав свої зобов'язання за Договором.

Враховуючи реалізацію Посередником у серпні 2014 року від імені Агента громадянам 9 квитків на авіаперевезення, загальна вартість яких складала 72741,00 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот сорок одна гривня 00 коп.), Позивач відповідно до п. 3.3. Договору виставив Відповідачу для сплати рахунки-фактури від 20.08.2014 року за № 4556 на суму 22966,00 грн., від 21.08.2014 року за № 4591 на суму 12864,00 грн., від 22.08.2014 року за № 4602 на суму 36911,00 грн., які в силу вимог п. 3.3. Договору, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України вважаються такими, що отриманні Відповідачем без будь-яких заперечень Відповідача з приводу вартості, строків, обсягу та кількості квитків на авіаперевезення, які Відповідач реалізував у серпні 2014 року громадянам від імені Позивача, з метою засвідчення фактів реалізації Посередником від імені Агента у серпні 2014 року громадянам квитків на авіаперевезення, прийняття Відповідачем наданої Позивачем інформації, яка необхідна Посереднику для реалізації від імені Агента авіаційних перевезень, а також надання Агентом Посереднику індивідуального доступу через глобальну систему бронювання авіаперевезень та інформаційно-довідкової підтримки, які визначені у п.п. 1.1., 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Договору і у вказаних рахунках-фактурах згідно Договору, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує.

Тобто, визнання в силу вимог п. 3.3. Договору, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України рахунків-фактур від 20.08.2014 року за № 4556 на суму 22966,00 грн., від 21.08.2014 року за № 4591 на суму 12864,00 грн., від 22.08.2014 року за № 4602 на суму 36911,00 грн., такими, що отримані Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду з приводу вартості, строків, обсягу та кількості квитків на авіаперевезення, які Відповідач реалізував у серпні 2014 року громадянам від імені Позивача, свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором, а також свідчить про визнання Відповідачем факту реалізації Відповідачем у серпні 2014 року громадянам від імені Позивача квитків на авіаперевезення за Договором та про згоду Відповідача з вартістю замовлених Посередником у Агента в серпні 2014 року квитків на авіаперевезення.

Систематичне отримання у Позивача рахунків-фактур підтверджувалось Відповідачем та останній достовірність відомостей цих рахунків-фактур не заперечував.

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та п.п. 1.1., 2.2.3., 3.2., 3.3. Договору частково оплатив Позивачу у встановленні Договором строки вартість квитків на авіаперевезення, які Відповідач у серпні 2014 року реалізував громадянам від імені Позивача, шляхом перерахування Позивачу коштів у сумі 15000,00 грн. без будь-якої мотивації відмови повністю оплатити вартість квитків на авіаперевезення та без будь-яких претензій щодо вартості, строків, обсягу та кількості квитків на авіаперевезення, які Відповідач реалізував у серпні 2014 року громадянам від імені Позивача.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 57741,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 57741,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати реалізованих Відповідачем від імені Позивача у серпні 2014 року квитків на авіаперевезення громадян, пеню, передбачену п. 4.8. Договору, в сумі 3018,99 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 99 коп.).

Згідно із п. 4.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.8. Договору, неустойка (штраф, пеня) за цим Договором сплачується в гривнях на день виставлення відповідної вимоги.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 4.8. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати реалізованих Відповідачем від імені Позивача у серпні 2014 року квитків на авіаперевезення громадян у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання в сумі 3018,99 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 99 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом встановлено, що сума пені у розмірі 3018,99 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 99 коп.) визначена обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано.

Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача за прострочення виконання останнім зобов'язань за Договором штраф, передбачений п. 4.2. Договору, у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день несплати на загальну суму 9403,02 грн. (дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 коп.).

Договір у п. 4.2. передбачає, що за несвоєчасне перерахування коштів Посередник сплачує Агенту, окрім суми завданих збитків, штраф у розмірі 0,5 % від суми належної до сплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, однією з основних ознак пені є триваючий характер нарахування, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема зміст Договору, судом встановлено, що штраф за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання, передбачений у п. 4.2. Договору, за своєю правовою природою є пенею, оскільки передбачає нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Тобто, сторонами Договору при укладенні останнього у п.п. 4.2., 4.8. Договору передбачено подвійну відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення зобов'язання за Договором. Фактично пункти 4.2., 4.8. Договору встановлюють такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, однак у різному розмірі та з різними назвами.

Згідно ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача штрафу, передбаченого п. 4.2. Договору, в сумі 9403,02 грн. (дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 коп.) є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні нарахування в сумі 1744,15 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 15 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 339,22 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 22 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річнихта інфляційних нарахувань об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді інфляційних нарахувань в сумі 1744,15 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 15 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 339,22 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 22 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом, сума судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), сплачена Позивачем платіжним дорученням від 20.01.2015 року за № 204, підлягає поверненню Позивачу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК" до фізичної особи-підприємця Булдакової Юлії Анатоліївни про стягнення, - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Булдакової Юлії Анатоліївни, ідентифікаційний номер: 3041610781, місце проживання: 08600, Київська обл. м. Васильків, вул. Грушевського, буд.10, кв. 49; поштова адреса: 03150, м. Київ, пр-т. Голосіївський (40 річчя Жовтня) буд. 70, оф.1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК", ідентифікаційний код: 33104339, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57, поштова адреса: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203 літера 2А, 14-й поверх, заборгованість за Договором про посередництво при реалізації авіаперевезень від 24.07.2014 року у вигляді основного боргу в сумі 57741,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня 00 коп.), пені в сумі 3018,99 грн. (три тисячі вісімнадцять гривень 99 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 1744,15 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 15 коп.), 3-х процентів річних у сумі 339,22 грн. (триста тридцять дев'ять гривень 22 коп.) та господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК", ідентифікаційний код: 33104339, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57, поштова адреса: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203 літера 2А, 14-й поверх, платіжним дорученням від 20.01.2015 року за № 204 в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) повернути з Державного бюджету України - товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ТУРИСТИК", ідентифікаційний код: 33104339, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57, поштова адреса: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203 літера 2А, 14-й поверх.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2015 року