ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09.02.15р. Справа № 904/10223/14
За позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, в інтересах держави, Криворізької міської ради, в особі Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг
до Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 18 363,52 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
прокурор: Матісова О.В. - посв. № 001453 від 27.08.2012
від позивача: Квач В.В. - представник (дов. № 3 від 08.01.2015)
від відповідача: Ланко Г.А. - представник (дов. № 01-12-02 від 12.01.2015)
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор Центрально-Міського району м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, в інтересах держави, Криворізької міської ради, в особі Комунального підприємства "Кривбасводоканал" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 18 363,52 грн. за договором № 730 від 02.11.2007, з яких 16 216,68 грн. - основна заборгованість, пеня - 681,96 грн., інфляційні втрати - 568,32 грн., 3% річних - 83,67 грн., штраф - 812,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 730 від 02.11.2007, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.01.2015 року.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.01.2015 року на 02.02.2015 року та з 02.02.2015 року на 09.02.2015 року.
02.02.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому визнає заборгованість перед позивачем та посилається на скрутне матеріальне становище підприємства, яке фінансується з державного бюджету. Крім цього, відповідач просить відкласти розгляд справи для надання можливості врегулювати питання щодо розстрочення сплати заборгованості.
02.02.2015 прокурор надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за період з 01.05.2014 по 31.12.2014 у розмірі 29 743,95 грн., пеню за період з 05.06.2014 по 25.01.2015 у розмірі 1 688,95 грн., збитки від інфляції за період з 05.06.2014 по 25.01.2015 у розмірі 1 400,76 грн., 3% річних за період з 05.06.2014 по 25.01.2015 у розмірі 201,91 грн., штраф у розмірі 1 210,21 грн.
09.02.2015 представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за період з 01.05.2014 по 31.12.2014 у розмірі 25 242,12 грн., пеню за період з 05.06.2014 по 03.02.2015 у розмірі 1 827,86 грн., збитки від інфляції за період з 05.06.2014 по 31.12.2014 у розмірі 1 400,76 грн., 3% річних за період з 05.06.2014 по 03.02.2015 у розмірі 220,59 грн., штраф у розмірі 1 766,91 грн.
09.02.2015 представник відповідача надав доповнення до відзиву на позов, в якому визнає заборгованість перед позивачем та просить суд не стягувати з відповідача штрафні санкції за несвоєчасну оплату послуг або переглянути їх розмір та розстрочити сплату основного боргу на десять місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
02.11.2007 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" та казенним підприємством "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 730 від 02.11.2007 (а.с.12).
Відповідно до пункту 1.1 договору "Кривбасводоканал" зобов'язується забезпечити споживача питною водою виробником якої є ДПП "Кривбаспромводопостачання" з якістю, що відповідає Державному стандарту 2874-82 "Вода питна" та прийняти від нього стічні води, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити питну воду за встановленими тарифами згідно наданої заявки орієнтовано в обсязі 8197 м 3/рік, а також стічні води в обсязі 7237 м3/рік.
Відповідно до пункту 2.1 договору тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджено рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 28.08.2006 № 555 і можуть бути змінені відповідно до діючого законодавства України. Тариф на момент укладання договору складає за 1 м3 з ПДВ: вода питна - 2,04 грн., стоки - 1,80 грн.
На виконання умов договору, позивач надав послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.05.2014 по 31.12.2014, що підтверджується актами витрат води, що підписані в двосторонньому порядку (а.с. 17-22,96).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів після пред'явлення платіжного доручення рахунку, або квитанції.
Відповідно умов договору позивачем було пред'явлено рахунки для оплати послуг на загальну суму 25 242,12 грн. (а.с. 24-35,97-98)
Позивачем було направлено відповідачу претензію №1/14 вих.2783 від 24.07.2014, в якій просить протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії здійснити оплату заборгованості (а.с.16).
Відповідач відповідь на претензію не надав заборгованість у розмірі 25 242,12 грн. не сплатив, що є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25 242,12 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуг, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 05.06.2014 по 03.02.2015 року у сумі 220,59 грн. та інфляційні втрати за період з 05.06.2014 по 31.12.2014 у сумі 1 400,76 грн.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.108), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 220,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 400,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Абзацом 7 пункту 5.1 договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання, передбаченого п. 3.1 договору, споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за весь строк прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити 7 % штрафу.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 05.06.2014 по 03.02.0215 у сумі 1 827,86 грн. та штрафу у розмірі 1 766,91 грн.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.109), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 827,86 грн. та штрафу у розмірі 1 766,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача в частині розстрочення сплати основної заборгованості у розмірі 25 242,12 грн. на десять місяців відповідно до наданого графіку погашення заборгованості (а.с.90) та не стягування штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 1 688,95 грн., штрафу у розмірі 1 210,21 грн. інфляційних втрат у розмірі 1 400,76 грн. та 3 % річних у розмірі 201,91 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3, 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 3 части 1 статті 83 Господарського кодексу України, суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В обґрунтування клопотання про зменшення суми пені відповідач у справі послався на скрутне фінансове становище, однак ці обставини є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Оскільки, позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, зменшення суми пені призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, відповідач не надав достатніх доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача в частині розстрочення сплати основної заборгованості.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, буд. 11; ідентифікаційний код 01432150) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а; ідентифікаційний код 03341316) - 25 242,12 грн. основний борг, 1 827,86 грн. - пені, 1 766,91 грн. - штраф, 220,59 грн. - 3 % річних, 1 400,76 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.
Стягнути з Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, буд. 11; ідентифікаційний код 01432150) до спеціального фонду Державного бюджету (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) - 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 11.02.2015.
Суддя Я.С. Золотарьова
Судове рішення № 42687191, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 09.02.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/10223/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: