Ухвала суду № 42687001, 10.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4806/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Савченка Я.В.,

представника відповідача: Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради 20.09.1996 року. З 20.09.1996 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Хмельницькому.

На виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. від 12.03.2013 року в березні 2013 року на підставі направлень №03738 від 14.03.2013 року і №003779 від 21.03.2013 року, відповідно до п.75.1 ст.75, пп.78.1.11, п.78.1., п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ №376 у м. Хмельницькому від 14.03.2013 року №617 працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання визначеними у постанові слідчого від 12.03.2013 року, результати якої оформлені актом №1131/22-2/23832335 від 28.03.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0009212202/2873, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 316151,0 грн., і від 04.11.2014 року №0009202202/2874, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 238069,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 55942,0 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог п. 86.9 ст. 89, п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За визначенням пп. 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

В силу пп. 135.4.1. п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

У відповідності до п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

В січні 2011 року позивач заключив з фізичними особами - підприємцями ряд договорів поставки товару, в тому числі договори поставки від 03.01.2011 року № 03011-1 з ФОП ОСОБА_5, від 03.01.2011 року №03011-2 з ФОП ОСОБА_6 і від 03.01.2011 року № 03011-5 з ФОП ОСОБА_7

Відповідно до умов договорів поставки № № 03011-2, 03011-1 і 03011-5 від 03.01.2011 року позивач зобов'язався передати у власність покупця товар (запасні частини для сільськогосподарської та автотракторної техніки, шини, масла, інструменти, АКБ, інші товари) в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами згідно до видаткових накладних, які, після підписання їх сторонами, мають юридичну силу специфікацій та є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору); постачальник передає покупцеві товар окремими партіями із наявного в постачальника асортименту та кількості протягом 10-ти робочих днів з моменту надходження замовлення від покупця або в інший, узгоджений сторонами, строк, датою передачі (придбання) товару є дата виписки видаткової накладної.

На виконання укладених договорів позивач відповідно до видаткових накладних та податкових накладних здійснив продаж ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, та ФОП ОСОБА_6 товару загальною вартістю 271977,0 грн., ПДВ в сумі 54393,0 грн. Придбаний товар вказані покупці оплатили готівкою шляхом внесення відповідних коштів в касу позивача відповідно до прибуткових касових ордерів. Факт продажу товару та факт отримання плати за проданий товар підтверджується також даними бухгалтерського обліку позивача, зокрема, відомостями звірки взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, та ФОП ОСОБА_6

Операції з продажу товару зазначеним суб'єктам господарювання позивач відобразив у складі доходів від здійснення господарської діяльності та включив до податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до п.2.1 і п.2.2 договорів поставки від 03.01.2011 року № 03011-1 з ФОП ОСОБА_5, від 03.01.2011 року №03011-2 з ФОП ОСОБА_6 і від 03.01.2011 року № 03011-5 з ФОП ОСОБА_7 датою передачі (придбання) товару є дата виписки видаткової накладної; підпис покупця на видатковій накладній є погодженням покупця асортименту, номенклатури, кількості, якості і ціни товару, який постачається за цим договором.

Таким чином, право власності ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 на товар, який є предметом договорів поставки від 03.01.2011 року № 03011-1, від 03.01.2011 року №03011-2 і від 03.01.2011 року № 03011-5, виникає з дати виписки позивачем видаткової накладної на поставку товару.

В силу ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відтак, та обставина, що придбаний ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 товар зберігається на складі позивача, не впливає на зміст права власності вказаних підприємців.

За змістом ч.1 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки, представниками відповідача не доведено протилежне, суд вважає, що право власності ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 на товар, який є предметом договорів поставки від 03.01.2011 року № 03011-1, від 03.01.2011 року №03011-2 і від 03.01.2011 року № 03011-5 набуте правомірно.

Тому з урахуванням положень п.137.1 ст.137 ПК України доход позивача від реалізації зазначених товарів визнається за датою виписки видаткових накладних про передачу товару зазначеним господарюючим суб'єктам.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд встановив, що видаткові накладні, які засвідчують передачу товару від позивача до його покупців (ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7.), та прибуткові касові ордери, які підтверджують отримання позивачем оплати за товар, відповідають вимогам до первинного документу, а відтак в силу п.135.2 ст.135 ПК України, є підставою для включення до доходу його вартості.

Оформивши податкові накладні по операціях з продажу товару ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7, позивач включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідних звітних періодів ПДВ, нараховане в ціні цих товарів.

За змістом п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Суд встановив, що податкові накладні на загальну суму ПДВ 54393,0 грн. по операціях з продажу товару ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7, оформлені з дотриманням ст.201 ПК України.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем доходів в сумі 128260,0 грн. і завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 54393,0 грн. у зв'язку з відображенням в податковому обліку операцій з поставки товару ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7

При цьому, суд враховує, що доводи відповідача щодо відсутності підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7, та відповідно, відсутності у позивача права на включення до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, доходу від реалізації товару вказаним вище підприємцям та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПДВ, нарахованого та сплаченого в ціні цього товару, ґрунтуються лише на протоколах від 26.02.3014 року і від 27.02.3014 року допитів ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 як свідків у кримінальному провадженні №32013240010000017 від 13.02.2013 року. Проте, в ході проведення досудового розслідування вказані особи змінили свої покази та пояснили, що самостійно здійснювали підприємницьку діяльність. Зазначене підтверджується постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. від 01.11.2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013240010000017.

Натомість, досліджені судом первинні та інші документи, які підтверджують факт існування господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 щодо продажу товару спростовують доводи відповідача щодо відсутності фактів реалізації.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що недоведений факт відсутності реалізації товарів сільськогосподарського призначення фізичним особам-підприємцям ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на загальну суму 271997,0 грн., в т.ч. ПДВ 54393,0 грн.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо реалізації позивачем товару фізичним особам-підприємцям ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за цінами, що не відповідають ринковим, оскільки під час перевірки відповідачем не досліджувався рівень ринкових цін на аналогічні товари на дату їх продажу. Натомість, висновки щодо продажу товару за цінами, нижчими від ринкових, базуються на порівнянні цін на товари, встановлених позивачем, та цін на такі товари, встановлених ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7, а не на дослідженні ринкових цін.

Висновки відповідача щодо заниження доходів, що враховуються про визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1397952,0 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 292462,0 грн., враховані відповідачем для визначення донарахованих сум податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтуються на вказаних вище не підтверджених жодними доказами висновках про відсутність підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7, а також на висновках щодо реалізації товару через фізичних осіб-підприємців до кінцевого споживача. При цьому, дохід від реалізації товару кінцевому споживачу в сумі 1397952,0 грн. та ПДВ в сумі 292462,0 грн. визначені шляхом додавання обсягу виручки від реалізації товарів, зазначеного ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 у поданих до податкового органу звітах.

При цьому, всупереч п.135.2 ст.135 та п.137.1 ст.137 ПК України, зазначені висновки не підтверджені жодними первинними документами, відображеними бухгалтерському та податковому обліку позивач, зі змісту яких можна встановити покупця товару, дату поставки та вартість проданого товару.

Суд встановив, що акт перевірки, який згідно до п.3 Порядку є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не містить посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують отримання позивачем не задекларованого доходу від продажу товару в сумі 1397952,0 грн. та, відповідно, ПДВ в сумі 292462,0 грн.

В судовому засіданні відповідачем також не надані докази отримання позивачем зазначеного доходу.

При цьому, суд враховує, що пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. За змістом п.8 зазначеного Положення дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Разом з тим, суд встановив, що єдиними документами, на підставі яких сформовані висновки відповідача щодо заниження позивачем доходів, що враховуються про визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1397952,0 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 292462,0 грн., є подані ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 до податкового органу звіти платників єдиного податку, які містять обсяги виручки цих осіб від реалізації товару, а також розмір сплаченого ними єдиного податку.

Суд вважає, що дані податкової звітності зазначених суб'єктів господарювання не можуть слугувати доказами отримання позивачем зазначеного доходу від невстановлених осіб, оскільки не підтверджені жодними первинними документами, відображеними бухгалтерському та податковому обліку позивача, які дають можливість достовірно визначити покупця товару, дату поставки та вартість проданого товару.

Крім того, суд також враховує, що позапланова документальна виїзна перевірка, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, призначена та проведена постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. від 12.03.2013 року у кримінальному провадженні № 32013240010000017, а спірні рішення прийняті відповідачем після отримання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому Подиняка П.П. від 01.11.2013 року про закриття зазначеного кримінального провадження.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В силу п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки, що призначена на виконання постанови старшого слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

На момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду кримінальної справи судом не виносилось жодне з передбачених п. 58.4 ст. 58 ПК України рішень (обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами), які є підставою для визначення податкових зобов'язань платника податків.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Біла Л.М.

Курко О. П.