Постанова № 42686964, 12.02.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року справа № 823/3811/13-а

16 год. 16 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - Васильківської Н.А., Коломієць М.Л., Олійник О.Г. за довіреностями,

відповідача - Дмитренко В.І. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулось до суду з адміністративним позовом до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просить скасувати рішення № 191 від 30.08.2013 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 15 290 грн. 64 коп., в тому числі неправомірно використаних коштів 10 193 грн. 54 коп. та штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) у розмірі 5 097 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час перевірки відповідач з невідомих міркувань дійшов висновку, що компенсаційні виплати на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства, передбачені пунктом 7.1.14 розділу 7 колективного договору позивача, являються соціальними пільгами, не дивлячись на те, що статус таких виплат чітко визначений колективним договором як гарантована виплата на здешевлення вартості обідів, тобто, вони є компенсаційною виплатою. На думку позивача, чинне законодавство взагалі не містить такого визначення як додаткова соціальна пільга, натомість вказує на обов'язковість включення виплат працівникам на здешевлення вартості обідів у їдальні позивача (харчування), що передбачені положеннями колективного договору, який визначає їх статус, як гарантовану виплату на здешевлення вартості обідів, отже вони є компенсаційною виплатою, яка підлягає включенню при обчисленні середньої заробітної плати при нарахуванні лікарняних по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворою дитиною та по вагітності та пологах, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як зазначає позивач, на правильність такої позиції вказує і лист-роз'яснення начальника територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області №1772 від 29.08.2013р., відповідно до якого дотація на харчування є компенсаційною виплатою, яка встановлена локальним нормативним актом підприємства - колективним договором, відповідно до норм статті 15 Закону України «Про оплату праці», за умови сплати з цієї суми страхових внесків належить до видів заробітної плати і включається при розрахунку середньої заробітної плати для виплати матеріального забезпечення у зв'язку тимчасовою втратою працездатності.

На підставі наведеного позивач вважає, що рішення відповідача є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що згідно приписів статей 2, 15 Закону України «Про оплату праці» у колективному договорі повинні бути чітко визначені умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, і тільки в такому разі ці виплати, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», можуть включатись до розрахунку середньоденної заробітної плати з якої визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності. Перевіркою позивача встановлено, що у розділі 4 колективного договору сторони дійшли згоди, щодо умов оплати праці та її розмірів. В той же час колективний договір позивача містить розділ «Соціальні гарантії» згідно пункту 7.1.14 якого передбачено здійснення адміністрацією позивача виплат працівникам на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства.

Відповідач вважає висновок відповідача, що вказані виплати є компенсаційними, та являються складовою заробітної плати є безпідставним, оскільки позивач не здійснював компенсацію понесених працівниками витрат шляхом виплати такої компенсації працівнику, а щомісяця перераховував кошти на рахунок їдальні з подальшим отриманням працівником талонів на харчування. Відповідач стверджує, що на підставі наведеного зазначена виплата не може використовуватись при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно зі статтею 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», а тому не підлягає компенсації в розумінні частини 1 статті 35 вказаного закону.

На думку відповідача посилання позивача на роз'яснення територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області є безпідставним та не підтверджує правомірності його дій, щодо включення спірних виплат до розрахунку середньої заробітної плати.

На підставі наведеного відповідач вважає, що не порушував вимог закону, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що державне підприємство «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ідентифікаційний код 02568360, зареєстровано 22.01.2004р. як суб'єкт господарювання. Перебував на обліку у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як страхувальник, реєстраційний номер 710111001280.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки дотримання норм чинного законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за період з 01.04.2011р. по 30.06.2013р., складено акт №566 від 29.08.2013р. Цим актом встановлено, що позивачем страхові кошти Фонду в розмірі 368 грн. 60 коп. використані з порушенням частини 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Крім того в порушення статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» позивачем до розрахунку соціальних виплат, які надаються за рахунок коштів Фонду включались виплати, які не являються складовою заробітної плати, а саме витрати на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства. В результаті такого порушення позивачем неправомірно витрачені кошти Фонду у розмірі 10 193 грн. 54 коп., а всього на суму 10 562 грн. 54 коп.

На підставі акту перевірки та відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» відповідачем прийнято рішення №191 від 30.08.2013р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності згідно з яким позивач у 10-денний термін від дня отримання рішення, повинен повернути до бюджету Фонду страхові кошти в розмірі 15 843 грн. 54 коп., в тому числі: 10 562 грн. 54 коп. - неправомірно використані кошти та 5 281 грн. - штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем згідно платіжного доручення №2762 від 06.09.2013р. частково сплачено неправомірно використані кошти в сумі 368 грн. 60 коп. та штраф у сумі 184 грн. 30 коп., а тому рішення відповідача №191 від 30.08.2013р. в цій частині позивачем не оскаржується.

Досліджуючи обставини правомірності прийняття спірного рішення в іншій частині, суд враховує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III від 18 січня 2001 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) органи Фонду мають право проводити перевірки правильності використання страхових коштів страхувальниками, якими є підприємства, установи, організації.

За змістом положень пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності - Фондом.

Відповідно до частини 2 статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими похованням» порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 року, встановлено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що органи Фонду мають право перевіряти наявність трудових відносин між страхувальниками та найманими працівниками, дотримання інших норм трудового законодавства, в тому числі правомірність нарахування заробітної плати, оскільки вони пов'язані з визначенням права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду та його розміру.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

З наведеного вбачається, що умови запровадження додаткових виплат у складі заробітної плати, які враховуються для визначення середньої заробітної плати застрахованої особи, встановлюються колективним договором підприємства.

Суд встановив, що порядок оплати праці найманих працівників позивача на момент виникнення спірних правовідносин регулювався розділом 4 «Оплата праці» колективного договору на 2009-2010 роки. Так, вказаним розділом визначено, що до Фонду оплати праці позивача входять: винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками, доплати і надбавки до посадових окладів та премії передбачені положенням про преміювання. Конкретні розміри та умови запровадження таких виплат визначені у колективному договорі та додатках до колективного договору які є невід'ємною його частиною.

Інші компенсаційні та заохочувальні виплати у вказаному розділі колективного договору відсутні.

В судовому засіданні встановлено, що колективний договір позивача містить розділ «Соціальні гарантії» згідно якого адміністрація позивача, зобов'язується у разі наявності коштів надавати працівникам різні соціальні послуги та пільги. Зокрема згідно вказаного розділу адміністрація зобов'язується: надавати на пільгових умовах транспорт для вирішення побутових питань, оплачувати проїзд державним інспекторам на підставі проїзних документів, виділяти кошти на утримання будинків на базах відпочинку, здійснювати виплату різного виду виплат працівникам, в тому числі і колишнім. Також пунктом 7.1.14 цього розділу передбачено здійснення адміністрацією позивача виплат працівникам на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства.

Розмір виплат працівникам на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства відображався в розрахункових листках працівників щомісячно в частині «Відрахування». Тобто, працівники вказану суму коштів не отримували у складі заробітної плати.

Проаналізувавши вказані докази та вимоги чинного на той час законодавства, суд приходить до висновку, що виплати працівникам на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства не входять до складу заробітної плати працівників, а є лише додатковою соціальною гарантією, встановленою колективним договором позивача.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на лист-роз'яснення начальника територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області №1772 від 29.08.2013р., оскільки вказаний лист носить інформаційний характер та не спростовує вищевказаних висновків суду.

За вказаних обставин суд переконаний, що позивач неправомірно враховував виплати працівникам на здешевлення вартості обідів у їдальні підприємства при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що призвело до надмірного витрачання коштів Фонду в розмірі 10 193 грн. 54 коп.

В силу положень пункту 6 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» відповідач має право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Абзацом 1 частини 1 статті 30 вказаного закону передбачено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Отже, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на неправомірність рішення відповідача.

В силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд звертає увагу, що дії посадових осіб відповідача вчинені у відповідності до вимог закону, в межами наданих їм повноважень та у спосіб, що встановлений законодавством.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову державного підприємства "Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 13.02.2015р.