Ухвала суду № 42686708, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4294/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі за позовом Міжгосподарського будівельного об'єднання «Агробуд» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Міжгосподарське будівельне об'єднання «Агробуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0000752203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 № 0000752203.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 16.01.2014 по 22.01.2014 Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено позапланову виїзну перевірку МБО «Агробуд» (код ЄДРПОУ 3584728) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також ч. 1 ст. 203, ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України), підприємством завищено суму податкового кредиту в загальній сумі 46 436, 67 гривень, в тому числі з ТОВ «ПМК 555» (код за ЄДРПОУ 34933632) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 в сумі 46 436, 67 гривень.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 23.01.2014 № 64-22-011/3584728 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0000752203 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 46 436,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 218,34 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду скарги, ГУ Міндоходів у Київській області винесено рішення від 30.04.2014 № 1044/10/10-36-10-01-206/246, яким податкове повідомлення рішення від 13.02.2014 № 0000752203 - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.06.2014 № 10767/6/99-99-10-01-15 також податкове повідомлення рішення від 13.02.2014 № 0000752203 - залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 № 0000752203 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 15.11.2011 між позивачем в особі голови правління МБО «Агробуд» та ТОВ «ПМК 555» в особі директора Дьяк О.І. був укладений договір про надання послуг. Відповідно до предмету договору ТОВ «ПМК 555» зобов'язане було здійснити:

монтаж конструкцій сушильної камери;

монтаж вентиляції та електропостачання камери;

монтаж приладів і засобів вимірювання.

20.11.2011 між позивачем та ТОВ «ПМК 555» була укладена додаткова угода до Договору відповідно, до якої ТОВ «ПМК 555» з метою монтажу конструкцій інженерних мереж сушильної камери було додатково надано право проводити роботи з:

демонтажу конструкцій старої сушильної камери;

очищення ділянки від сміття та його вивезення;

розроблення та вивезення ґрунту;

улаштування відповідного бетонного покриття;

улаштування дерев'яних упорів, встановлення елементів каркаса сушарні з брусів та їх обшивання дошками;

улаштування зовнішньої та внутрішньої пароізоляції, обшивання стель та стін сушарні;

виготовлення та встановлення металевих конструкцій воріт сушарні.

Факт проведення робіт з монтажу конструкцій сушильної камери, зокрема підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-48, додатком до Акта № ОУ-48 та довідкою про вартість виконаних робіт, складених Сторонами.

Крім цього, факт виконання вказаних робіт підтверджений свідченнями наступних працівників МБО «Агробуд»: начальником промислової бази - ОСОБА_6, інженером - ОСОБА_7, бухгалтером - ОСОБА_8, головою правління - ОСОБА_9, пояснення яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, роботи по Договору від 15.11.2011 були виконані ТОВ «ПМК 555» у повному обсязі та відповідно до умов Договору, МБО «Агробуд» у свою чергу здійснило оплату вказаних робіт. Факт здійснення оплати грошових коштів МБО «Агробуд» по вищевказаному Договору, зокрема, підтверджується платіжним дорученням № 1 від 06.01.2012, випискою по особовому рахунку № 2600210115001 від 06.01.2012, а також договором № 11-03/13 від 11.03.2013 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 39 від 11.03.2013.

11.03.2013 між МБО «Агробуд» в особі члена правління ОСОБА_6 (Сторона 1) та ТОВ «ПМК 555» в особі представника ОСОБА_10 (Сторона 2), а також громадянином ОСОБА_9 (Сторона 3) був укладений договір № 11-03/13, згідно умов якого, Сторона 2 в порядку та на умовах договору купівлі-продажу від 15.11.2011, укладеного зі Стороною 1, виконала роботи згідно договору, а Сторона 1 прийняла виконані роботи. Роботи були виконані у відповідності до договору про надання послуг від 15.11.2011, укладеного між Стороною 1 та Стороною 2. З метою виконання Стороною 1 зобов'язань з наданням послуг за договором, передбачених розділом 2 договору, Сторона 3 надає Стороні 1 поворотну фінансову допомогу у сумі 261 900, 00 гривень, а Сторона 3 зобов'язується повернути Стороні 1 таку ж суму грошових коштів у порядку та в строки, визначені в цьому договорі.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 39 від 11.03.2013 кошти у розмірі 261 900, 00 гривень були повернуті.

В свою чергу, МБО «Агробуд» за результатами вказаної господарської операції від ТОВ «ПМК 555» була отримана податкова накладна № 48 від 15.11.2011, на підставі якої підприємством і був сформований податковий кредит за листопад 2011 року.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що отримані позивачем у ТОВ «ПМК 555» послуги в подальшому були використані у власній господарській діяльності.

Так, згідно листа Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 15.07.2014 № 1300, 03.10.2012 між Виконавчим комітетом Богуславської міської ради (Замовник) та МБО «Агробуд» було укладено договір на виконання реконструкції дитячого садка № 4 на 280 місць по вулиці Б.Хмельницького, 7 в місті Богуславі Київської області за № 44/12-10 на суму 3 863 670 гривень (копія договору підряду на виконання робіт від 03.10.2012 № 44/12-10 з відповідними доказами на його виконання наявна в матеріалах справи).

Відповідно до предмету вказаного договору, позивач повинен був виконати роботи, якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам.

За вказаним договором були передбачені й виконання робіт по влаштуванню шатрової покрівлі. Вказані роботи виконувалися за допомогою спеціального обладнання, а саме сушильної камери.

Роботи по вищевказаних договорах були виконані якісно та у повному обсязі.

Згідно листа Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 10.07.2014 № 01-14/201 встановлено, що у період з липня по серпень 2013 року позивач за замовленням Медвинської сільської ради виконував роботи, пов'язані із сушкою деревини для виготовлення дверних блоків (копія договору поставки продукції від 03.07.2013 № 03-07-/13 з відповідними доказами на його виконання наявна в матеріалах справи). Виконання вказаних робіт було проведено позивачем із застосуванням власного обладнання, а саме: сушильної камери. Роботи були виконані позивачем якісно та у повному обсязі.

Згідно листа Богуславської спеціалізованої школи № 1 від 07.07.2014 № 171 встановлено, що 01.03.2012 між позивачем та Богуславською спеціалізованою школою № 1 було укладено договір № 01/03 на виконання робіт «Реконструкція покрівлі даху Богуславської спеціалізованої школи № 1». Копія якого наявна в матеріалах справи.

30.07.2012 було укладено договір № 55 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (копія договору наявна в матеріалах справи), згідно з предметом якого позивач зобов'язувався у 2012 році поставити замовнику - Богуславській спеціалізованій школі № 1 товари або виконати роботи з капітального ремонту, а замовник, відповідно, прийняти та оплати такі товари (роботи або послуги).

Відповідно до змісту вказаних договорів, позивач повинен був виконати на замовлення Богуславської спеціалізованої школи № 1 відповідні ремонтно-будівельні роботи приміщення замовника.

Серед переліку робіт, які виконували представники МБО «Агробуд», за вказаними договорами було передбачено й виконання робіт, пов'язаних з обробкою та сушкою відповідних виробів з деревини.

У вищевказаному листі Богуславської спеціалізованої школи № 1 зазначено, що однією з умов укладання та виконання вищевказаних договорів було виготовлення позивачем матеріалів з сухої деревини.

Роботи по вищевказаних договорах були виконані якісно та у повному обсязі.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на висновки, викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 22.08.2012 № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07.09.2011 по 31.07.2012.

Крім цього, в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі міста Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186 порушена, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) та інших.

Таким чином, у своєму акті відповідач робить висновок про нікчемність договору, що укладений між позивачем га ТОВ «ПМК 555» та є, на його думку, таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків. Однак, доказів цього та аргументів відповідач суду не надав.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «ПМК 555», останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та факт здійснення господарських операцій.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «ПМК 555».

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 № 0000752203.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 13.02.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.