Рішення № 42686542, 04.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/27022/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІ-ТРЕЙД"

до відповідача-1: публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ"

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЧ"

до відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРХОРС"

до відповідача-4: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСЕЛКО"

до відповідача-5: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "М-ТРЕЙД"

про: визнання частково недійсним договору

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Басюк К.О. - за довіреністю від 02.02.2015 № б/н;

відповідача-1: Новик Є.М. - за довіреністю від 10.12.2014 № б/н;

відповідача-2: не з'явилися;

відповідача-3: не з'явилися;

відповідача-4: не з'явилися;

відповідача-5: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІ-ТРЕЙД" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про визнання частково недійсним договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в укладеному між сторонами спору договорі від 16.12.2013 № 70-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контр гарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів встановлено подвійну оплату за одне і те ж зобов'язання, а саме - розміру комісії та встановлена умова щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку. Крім того, умова укладеного договору про те, що нарахування пені здійснюється і діє до повного виконання зобов'язань, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована суперечить ст. 232 господарського кодексу України та відповідно є недійсною.

Таким чином, на підставі викладеного, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсними пунктів 5.3, 5.5 та 11.3 договору для проведення операцій з надання банківських гарантій/контр гарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів від 16.12.2013 № 70-Н/13/29/Г/А-КБ.

Відповідач-1, у свою чергу, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з огляду на таке:

по-перше: сторонами укладеного договору визначено сплату комісії за відкриття акредитиву/резервного акредитиву, гарантії/контр гарантії, комісію за зміну умов акредитиву/резервного акредитиву, гарантії/контр гарантії (в частині збільшення суми) та встановлено комісію за зобов'язання за акредитивом/резервним акредитивом, гарантії/контр гарантії, які є окремими зобов'язаннями та не передбачають подвійну оплату за одне і те ж зобов'язання;

по-друге: умовами укладеного договору передбачено, що у випадку порушення клієнтом (разом та/або будь-ким із клієнтів) будь-якого із своїх зобов'язань за договором, за кожен випадок такого порушення розмір діючої комісії за договором встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на два процентних пункти та зазначено, що клієнти погоджують зазначену зміну розміру комісійної винагороди, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до договору.

по-третє: більш тривалий строк нарахування штрафних санкцій сторони можуть встановити в умовах укладеного договору.

Відповідачі - 2,3,4,5 правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на позов від останніх до суду не надійшло.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2014 прийнято позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІ-ТРЕЙД" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/27022/14. Розгляд справи призначено на 19.01.2015. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості інших відповідачів:

- товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЧ" (04071, Тернопільська обл., місто Чортків, вул. князя Володимира Великого, будинок 31, офіс 26, ідентифікаційний код: 34696393) - в якості відповідача-2;

- товариство з обмеженою відповідальністю "УКРХОРС" (46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Живова, будинок 19, офіс 8, ідентифікаційний код: 34695976) - в якості відповідача-3;

- товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСЕЛКО" (46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Живова, будинок 19, офіс 8, ідентифікаційний код: 34696482) - в якості відповідача-4;

- товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "М-ТРЕЙД" (48257, Тернопільська обл., Гусятинський район, село Васильківці, вул. Незалежності, будинок 68А, ідентифікаційний код: 35855812) - в якості відповідача-5

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім учасниками процесу на адреси їх місцезнаходження, які відповідають відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

До господарського суду 16.01.2015 надійшло термінове електронне повідомлення позивача в якому останній просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в засідання суду.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 19.01.2015 відклав розгляд даної справи на 02.02.2015.

В судовому засіданні 02.02.2015 судом з'ясовано, що 02.02.2015 о 09 год. 49 хв. до господарського суду міста Києва представником позивача повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зміною представника та необхідністю в ознайомленні з матеріалами справи.

У зв'язку з викладеними обставинами в судовому засіданні 02.02.2015 оголошено перерву до 04.02.2015.

Представником позивача 04.02.2015 до господарського суду подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку з її складністю.

За таких обставин, суд дослідивши матеріали справи та вказане клопотання представника позивача дійшов висновку, що дане клопотання про призначення колегіального розгляду справи є безпідставним та нічим іншим, як зловживання позивачем його процесуальними правами.

В судовому засіданні 04.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників позивача та відповідача-1 по суті даного спору, дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІ-ТРЕЙД" (далі - Клієнт 2/позивач), публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (далі - Банк/відповідач), товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЧ" (далі - Клієнт 1), товариством з обмеженою відповідальністю "УКРХОРС" (далі - Клієнт 3), товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСЕЛКО" (далі - Клієнт 4) товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "М-ТРЕЙД" (далі - Клієнт 5) укладений договір для проведення операцій з надання банківських гарантій/контргарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів від 16.12.2013 № 70-Н/13/29/Г/А-КБ (далі - Договір), згідно з предметом якого Банк, на умовах Договору встановлює Клієнтам відновлювальний ліміт в розмірі 80.000.000,00 грн з метою надання/відкриття інструментів Клієнту - 2 та Клієнту - 3 у гривні та доларах США, а Клієнту - 1, Клієнту - 4 та Клієнту - 5 - тільки в гривні, а також надає Клієнтам кредит у порядку та на умовах, визначених Договором, а Клієнти зобов'язуються виконувати свої зобов'язання за цим Договором, своєчасно та у повному обсязі: сформувати покриття з метою здійснення оплати акредитивом/відшкодування оплачених Банком сум за гарантійним інструментом; повернути Банку наданий кредит, сплатити комісії, проценти та інші належні Банку платежі, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 5.1 Договору Клієнт 1/Клієнт 2/Клієнт 3/ Клієнт 4/ Клієнт 5 зобов'язані сплатити Банку до моменту подання заяви щодо надання/відкриття Інструменту:

-комісію за відкриття Акредитиву/Резервного акредитиву без грошового покриття в розмірі 0,2 % від суми Акредитиву/Резервного акредитиву, але не менше ніж 1.000,00 грн, якщо інший збільшений розмір не погоджений Клієнтом 1/Клієнтом 2/Клієнтом 3/ Клієнтом 4/ Клієнтом 5 з банком та зазначений у відповідній заяві, шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення оплати, на рахунок № 3739819 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627 (п. 5.1.1 Договору);

-комісію за надання Гарантії/Контргарантії в розмірі 0,2 % від суми Гарантії/Контргарантії, але не менше ніж 1.000,00 грн, шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення оплати, на рахунок № 3739620 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627 (п. 5.1.2 Договору);

Пунктом 5.2 Договору Клієнт 1/Клієнт 2/Клієнт 3/ Клієнт 4/ Клієнт 5 зобов'язані сплатити Банку до моменту збільшення суми інструменту:

-комісію за внесення змін до умов Акредитиву/Резервного акредитиву: збільшення суми акредитиву/резервного акредитиву без грошового покриття в розмірі 0,2 % від суми збільшення акредитиву/резервного акредитиву але не менше ніж 1.000,00 грн, шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення оплати, на рахунок 3739819 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627 (п. 5.2.1 Договору);

-комісію за зміну умов Гарантії/Контргарантії в частині збільшення суми гарантії/контр гарантії в розмірі 0,2 % від збільшення Гарантії/Контргарантії але не менше ніж 1.000,00 грн, шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення оплати, на рахунок № 3739620 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627 (п. 5.2.2 Договору);

Згідно п. 5.3 Договору щомісяця, у строк до третього робочого дня місяця, наступного за розрахунковим Клієнт 1/Клієнт 2/Клієнт 3/ Клієнт 4/ Клієнт 5 зобов'язані сплачувати Банку:

-комісію за виконання операцій за відкритими Акредитивами/Резервними акредитивами без грошового покриття: за зобов'язання за Акредитивом/Резервним акредитивом в розмірі 2,5 % річних шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день нарахування, на рахунок 3739819 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627 (п. 5.3.1 Договору);

-комісію за виконання операцій за відкритими Гарантіями/Контргарантіями: за зобов'язання по гарантії/контр гарантії в розмірі 2,5 % річних шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день нарахування, на рахунок № 3739620 у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627 (п. 5.3.2 Договору);

Як визначено сторонами у п. 5.5 Договору, у випадку порушення клієнтами (всіма разом та/або будь-ким з клієнтів) будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених Договором, за кожен випадок такого порушення розмір діючої комісії вказаної в п. 5.3 Договору встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на два процентних пункти. Клієнти погоджують зазначену в цьому пункті Договору зміну розміру комісійної винагороди, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до Договору.

Відповідно до п. 10.2 Договору, нарахування пені, яка передбачена Договором, починається з першого дня прострочення виконання зобов'язання і припиняється в момент виконання Клієнтом 1/Клієнтом 2/Клієнтом 3/ Клієнтом 4/ Клієнтом 5 зобов'язання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до Клієнта 1/Клієнта 2/Клієнта 3/ Клієнта 4/ Клієнта 5. При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості в зв'язку з виникненням якої нараховувалась пеня.

У п. 11.6 Договору сторонами спору визначено, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним Договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що позивачем при оформленні позовної заяви допущено описку в прохальній частині а саме - невірно зазначено пункт Договору, який останній просить суд визнати недійсним. Так в прохальній частині позовної заяви зазначений п. 11.3 Договору, який передбачає, зокрема термін дії Договору, однак, як вбачається з описової частини позовної заяви позивач, зокрема вважає недійсним пункт 10.2 Договору, який передбачає нарахування штрафних санкцій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок такого.

Виходячи з п.п. 5.1, 5.2. клієнти зобов'язані сплатити банку до подання заяви щодо надання/відкриття інструменту комісію в розмірі 0,2 % від суми Гарантії/Контргарантії або Акредитиву/Резервного акредитиву, але не менше ніж 1.000,00 грн, якщо інший збільшений розмір не погоджений клієнтами з Банком у відповідній заяві, шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення оплати. Водночас позивач стверджує, що в п. 5.3 Договору вказану сплату комісії згідно п. 5.1. та 5.2. Договору сторони не врахували, таким чином визначили розмір комісії без вирахування коштів сплачених згідно п. 5.1 та 5.2 комісії а отже встановили в цій частині подвійну оплату за одне і те ж зобов'язання. Також умовами Договору встановленими сторонами у п. 5.5 передбачено, що у випадку порушення клієнтами своїх зобов'язань за Договором за кожен випадок такого порушення розмір діючої комісії встановлюється в розмірі, збільшеному на два процентних пункти без укладення додаткової угоди, відтак позивач зазначає, що вказана умова Договору передбачає право Банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку. Крім того, сторонами спору у п. 10.2 Договору встановлений порядок нарахування пені який починається з першого дня прострочення виконання зобов'язання і припиняється в момент виконання клієнтами зобов'язань, водночас як положення ст. 232 Господарського кодексу України передбачають припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже позивач вказує, що умова Договору про нарахування пені до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за правовою природою є певним періодом у часі, який починається від конкретного дня і спливає у певний момент часу, відтак дана умова суперечить ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, позивач вважає, що до укладеного сторонами Договору, зокрема п. 5.3, 5.5 та 10.2, слід застосувати правила, встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Згідно приписів статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним, оскільки має елементи кредитного договору, послуг з проведення операцій з надання банківських Гарантій/Контргарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 статті 560 Цивільного кодексу України - за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Приписами статті 1093 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Акредитив - є грошовим зобов'язанням банку за яким він зобов'язаний провести за дорученням клієнта (платника)-заявника акредитива, відповідно до його вказівок або від свого імені платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручити іншому (виконуючому банку) здійснити платіж на користь одержувача коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

У відповідності до припису, встановленого ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 115 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, по-перше: виходячи з умов укладеного Договору, сторонами визначені види комісій за відкриття Акредитиву/Резервного акредитиву, Гаратнії/Контргарантії (п. 5.1.1, 5.1.2 Договору) та за внесення змін до умов Акредитиву/Резервного акредитиву, Гаратнії/Контргарантії (п. 5.2.1, 5.2.2 Договору). Крім того, окремим пунктом Договору встановлена комісія за зобов'язання за Акредитивом/Резервним акредитивом, Гаратнією/Контргарантією. Таким чином твердження позивача про встановлення в Договорі подвійної плати за одне і те ж зобов'язання спростовуються умовами Договору.

По-друге: умовами Договору встановлено, що у випадку порушення Клієнтом будь-якого із своїх зобов'язань передбачених Договором розмір діючої ставки комісії вказаної в п. 5.3 Договору встановлюється в новому розмірі а саме в розмірі збільшеному на два процентних пункти. Клієнти погоджують зазначену зміну розміру комісійної винагороди, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до Договору. Відтак, фактом підписання Договору позивач погодив зміну процентної ставки на вказаних вище умовах та передбачив факт, розмір та порядок збільшення комісії.

По-третє: у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України - . нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином сторонами в Договорі самостійно визначено момент припинення нарахування штрафних санкцій у пункті 10.2 Договору.

По-четверте: частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Сторонами Договору визначено більш тривалий строк позовної давності за будь-якими вимогами, які випливають з Договору у п. 11.6 Договору.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів та обставин даного спору, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов такого висновку:

по-перше: оспорюваний правочин вчинено з моменту його підписання сторонами спору, оскільки останніми досягнуто згоди за всіма істотними для оспорюваного договору умовами;

по-друге: фактичні обставини у даному спорі, з якими закон пов'язує недійсність правочину, відсутні, тому, підстав для застосування до Договору правил, визначених ст. 215 Цивільного кодексу України, немає;

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 лютого 2015 року.

Суддя С.В. Балац