Ухвала суду № 42686458, 12.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 500/8284/14-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Присакар О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачам пенсії за віком, зобов'язання УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсію за віком з 18 липня 2010 року.

Позов обґрунтовували тим, що з квітня 1999 року вони виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебувають на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. У зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р., в липні 2010 року позивачі звернулися до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком, однак Пенсійний фонд України повідомив, що триває робота щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення КСУ. В січні та листопаді 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з аналогічною заявою повторно зверталися до Пенсійного фонду України та УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, однак їм відмовлено у призначенні пенсії за віком, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2014р. позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вимог щодо зобов'язання УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області призначити позивачам пенсію за віком з 18 липня 2010 року по 15 червня 2014 року залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення суддею першої інстанції норм процесуального права, просять скасувати ухвалу від 17.12.2014р., а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст.197 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися 16 грудня 2014 року, тому позовні вимоги у межах шестимісячного строку назад від зазначеної дати, тобто з 16 червня 2014 року, не можуть вважатися такими, що подані з пропущенням зазначеного строку звернення до суду, та підлягають судовому розгляду з постановленням судового рішення по суті заявлених вимог за цей період, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вимог щодо зобов'язання УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області призначити пенсію за віком за період з 18.07.2010р. по 15.06.2014р. суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачами строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, оскільки статтею 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При зверненні з позовом до суду позивачі зазначають, що про наявність права на призначення і отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вони дізналися з Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р., у зв'язку з чим в липні 2010 року вони звернулися до ПФУ із заявами про призначення пенсії.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду розпочинається з моменту, коли позивачі дізналася про порушення їх прав, а саме з дня одержання ними письмових відповідей ПФУ від 09.08.2010р. на подані ними заяви від 18.07.2010р.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зазначено поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду, які б стали підставою для його поновлення.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що в призначенні пенсії за віком позивачам УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області було відмовлено в грудні 2014 року за результатами розгляду поданих ними 25 листопада 2014 року заяв про призначення пенсії. (а.с.9-11)

Доказів звернення позивачів до листопада 2014 року безпосередньо до відповідача з відповідними заявами про призначення пенсії за віком в матеріалах справи відсутні. Подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в липні 2010 року та в січні 2014 року заяви адресовані Пенсійному Фонду України, а не УПФУ в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, яке являється відповідачем у даній справі. (а.с.4-8)

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті ухвали судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197 ч.1, 199 ч.1 п.1, 200, 206, 254 ч.5 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.