Постанова № 42686131, 05.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 914/335/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Будівельні матеріали» (надалі ТзДВ «Будівельні матеріали»), вих.№7-05/14 від 08.05.2014р.

на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2014 р.

у справі №914/335/14

за позовом: приватного підприємства "Укрінвесткапітал" (надалі ПП «Укрінвесткапітал»), м. Львів

до відповідача-1: ТзДВ "Будівельні матеріали", с. Ступки, Тернопільська область

до відповідача-2: приватного підприємства "Укрбудіндустрія" (надалі ПП «Укрбудіндустрія»), м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 56 188,00 грн.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Косик Т.О. - представник (довіреність б/н від 03.09.2014р.)

від відповідача-1: Снігур В.Ф. - директор (наказ №38 від 05.09.2013р.)

від відповідача-2: не з'явилися

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. у справі № 914/335/14 (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ «Будівельні матеріали» на користь ПП "Укрінвесткапітал" 56 188,00 грн. основного боргу та 1 827,00грн. судового збору. В решті позовних вимог (до відповідача-2)- відмовлено (а.с. 62-65 том І).

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що по зобов»язаннях згідно з договором № 3 від 29.04.2013 р. повинен відповідати відповідач-1 в зв»язку з неоплатою за поставлений йому товар, тому позов задоволено в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості; щодо вимог до відповідача-2 як солідарного боржника -поручителя, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки порука є припиненою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзДВ «Будівельні матеріали» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що розгляд справи здійснювався без його участі, оскільки його суд не повідомляв. Крім того, вважає, що ПП "Укрбудіндустрія", як поручитель за договором поруки №30/06/13-1, не має жодного відношення до виконання зобов'язань скаржником.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. (судді: Костів Т.С., Желік М.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. скасовано. Прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд зазначив про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що відповідач-1 зареєстрований у Тернопільській області, а відтак, вимоги до вказаного суб'єкта територіально підсудні господарському суду Тернопільської області; апеляційний господарський суд встановив, що позивач (ПП "Укрінвесткапітал") та відповідач-2 (ПП "Укрбудіндустрія") знаходяться за однією юридичною адресою (м. Львів, вул. Володимира Великого, 16), єдиним керівником позивача та відповідача-2 є одна і та ж особа: Турянський Юрій Іванович, подібні договори поруки укладались вказаною організацією неодноразово, що підтверджується копіями відповідних судових рішень, тому на підставі ст. 83 ГПК України апеляційний господарський суд скористався своїм правом та визнав недійсним повністю договір поруки №30/06/13-1 від 30.06.2013р., як такий, який суперечить законодавству.

Постановою Вищого господарського суду від 04.11.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. у справі № 914/335/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд зазначив, що Львівським апеляційним господарським судом було порушено норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, питання створення штучної підсудності хоча і може розглядатися в площині зловживання стороною процесуальним правом, однак не впливає на чинність розглядуваного договору поруки, тим більше, що умови договору не мають стосунку до питання визначення підсудності.

24.11.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о. голови суду від 25.11.2014р. в склад колегії для розгляду справи № 914/335/14 введено суддів - Мирутенка О.Л. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2014р.

Ухвалою суду від 11.12.2014р. розгляд справи відкладено на 25.12.2014р.

У зв'язку із відпусткою судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови суду від 23.12.2014р. внесено зміни в склад колегії для розгляду справи № 914/335/14, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гнатюк Г.М.

Ухвалою суду від 25.12.2014р. розгляд справи відкладено на 05.02.2015р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гнатюк Г.М., розпорядженням голови суду від 04.02.2015р. внесено зміни в склад колегії для розгляду справи № 914/335/14, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.

Позивач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала повністю. Крім того зазначила, що судом першої інстанції не враховано проведені ТзДВ «Будівельні матеріали» проплати в рахунок взаєморозрахунків за отримані тонкі відходи, поставлені товариству ПП «Укрінвесткапітал» на загальну суму 77 600,00 грн., в результаті чого, останнє боргує товариству 1 412,00 грн. А відтак, на думку представника, відсутня заборгованість ТзДВ «Будівельні матеріали» перед ПП «Укрінвесткапітал». На підтвердження своїх доводів представником відповідача-1 було долучено платіжні доручення, видаткові накладні та акт звірки взаєморозрахунків між ТзДВ «Будівельні матеріали» та ПП «Укрінвесткапітал» станом на 01.07.2013р. (клопотання зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7443/14 від 11.12.2014р. а.с. 23-31 том ІІ).

На розгляд колегії суддів від ТзДВ «Будівельні матеріали» надійшло пояснення № 5-02/145 від 04.02.20015р. (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/770/15 від 05.02.2012р.), в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували заборгованість відповідача-1 перед позивачем. А ті документи, на які покликається позивач як на докази заборгованості, не можуть братися судом до уваги, оскільки не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть бути належними доказами у справі про стягнення заборгованості за договором № 3 від 29.04.2013р.

Відповідач-2 участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.04.2013р. між ПП "Укрінвесткапітал" (постачальник) та ТзДВ "Будівельні матеріали" (покупець) укладено договір №3, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити тонкі відходи вуглезбагачення, а покупець прийняти та оплатити їх (а.с. 23 том І).

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що розрахунок з постачальником за товар покупець проводить шляхом оплати протягом 30 календарних днів.

На виконання умов вказаного договору №3 від 29.04.2013р. постачальник поставив покупцю товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: №9 від 06.05.2013р., №4 від 07.05.2013р., №5 від 14.05.2013р., №6 від 20.05.2013р., №34 від 10.06.2013р., №35 від 18.06.2013р., №36 від 20.06.2013р. на загальну суму 76 188,00 грн. та актом звірки взаєморозрахунків б/н та б/д (а.с. 24-31 том І).

Проте, як стверджує позивач, ТзДВ "Будівельні матеріали" порушило умови договору № 3 від 29.04.2013р., за отриманий товар розрахувалося частково на суму 20 000,00 грн., в результаті чого у відповідача-1 перед позивачем виник борг в розмірі 56 188,00 грн. (т.2 а.с. 25,26,28).

30.06.2013р. між ПП «Укрбудіндустрія» (поручитель) ПП "Укрінвесткапітал" (кредитор) було укладено договір поруки №30/06/13-1, згідно умов якого ПП "Укрбудіндустрія" поручився перед ПП "Укрінвесткапітал" за виконання обов'язку на суму 56 188,00 грн. за договором поставки тонких відходів вуглезбагачення №3 від 29.04.2013р., укладеного між ПП "Укрінвесткапітал" ТзДВ "Будівельні матеріали" (а.с. 32).

В порядку досудового врегулювання спору. ПП "Укрінвесткапітал" зверталося до ТзДВ "Будівельні матеріали" зпретензією № 1 від 28.11.2013 р. та до ПП "Укрбудіндустрія", як поручителя, з № 2 від 09.01.2014р. про погашення заборгованості, проте претензії були залишені без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду про солідарне стягнення з відповідачів 56 188,00 грн. заборгованості.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за поставлений товар на підставі договору № 3 від 29.04.2013р. В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію позивачем надані копії видаткових накладних: № 9 від 06.05.2013р., № 4 від 07.05.2013р., № 5 від 14.05.2013р., № 6 від 20.05.2013р., № 34 від 10.06.2013р., № 35 від 18.06.2013р., № 36 від 20.06.2013р. на загальну суму 76 188,00 грн. та акт звірки взаєморозрахунків б/н та б/д (а.с. 24-31).

За розрахунками позивача заборгованість відповідачів складає 56 188,00 грн.

Представником відповідача-1 - ТзДВ «Будівельні матеріали» заперечується існування заборгованості, покликаючись на те, що видатковими накладними № РН-000883 від 31.05.2013р. на суму 28 800,00 грн., № РН-0000859 від 30.06.2013р. та актом звірки взаєморозрахунків між ТзДВ «Будівельні матеріали» та ПП «Укрінвесткапітал» станом на 01.07.2013р. підтверджується відсутність такої заборгованості, навпаки, існує заборгованість позивача перед відповідачем-1 в розмірі 1 412,0 грн. (а.с. 27, 29 том ІІ).

В силу ст. 33 ГПК України предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, правило належності доказів, закріплене ст. 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку з оплати вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими стверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95р., первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, пунктом 11 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96р., закріплено, що приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені керівництвом підприємства - отримувача. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Пунктом 12 Інструкції забороняється відпускати продукцію у випадку відсутності в представника покупця довіреності на її отримання.

Відповідно до пункту 13 Інструкції довіреність на отримання матеріальних цінностей залишається у постачальника.

Однак, матеріали справи не містять довіреностей, виданих відповідачем-1 на отримання у позивача товару уповноваженими особами відповідача-1, представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції повідомив про їх відсутність у позивача.

Як вбачається з копій вищезазначених видаткових накладних, на які покликається позивач, зі сторони отримувача містять лише підпис, не зазначено відомостей про посаду і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (т.І а.с. 25-31).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні видаткові накладні, не в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть розцінюватись належним доказом саме передачі товару в натурі та прийняття його відповідачем-1.

Щодо акту звірки взаєморозрахунків між ПП «Укрінвесткапітал» та ТзДВ «Будівельні матеріали» за договором № 3 від 29.04.2013р., то колегія суддів зазначає, що у розумінні статей 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який може фіксувати стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, довіреностями, актами приймання-передачі.

З тих же підстав, колегією суддів не беруться до уваги поданні представником ТзДВ «Будівельні матеріали» видаткові накладні № РН-000883 від 31.05.2013р. на суму 28 800,00 грн., № РН-0000859 від 30.06.2013р. та акт звірки взаєморозрахунків між ТзДВ «Будівельні матеріали» та ПП «Укрінвесткапітал» станом на 01.07.2013р., згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем-1 становить 1 412,0 грн. Крім того, у даних видаткових накладних в графі «одержувач» зазначено ПП «Інвесткапітал» замість ПП «Укрінвесткапітал» (а.с. 27, 29 том ІІ).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, в розумінні ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, які обґрунтовують правомірність звернення з майновою вимогою до відповідачів, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що вимога позивача до відповідача-2 про стягнення 56 188,00 грн. солідарно, не підлягає до задоволенню і з інших підстав.

Згідно із умовами п. 6.1. договору поруки №30/06/13-1 від 30.06.2013р. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє протягом 6 місяців з моменту його підписання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як встановлено судом, позивач: ПП "Укрінвесткапітал" направив претензію відповідачу-2: ПП "Укрбудіндустрія", як поручителю, 14.01.2014р., тобто після закінчення строку встановленого в договорі поруки (а.с. 35-36 том І).

Отже, всупереч умов п. 6.1. договору поруки №30/06/13-1 від 30.06.2013р. позивач не пред'явив вимоги до поручителя в період дії договору, а саме до 31.12.2013р., відтак такий договір поруки є припиненим, а вимоги позивача: ПП "Укрінвесткапітал" до відповідача-2: ПП "Укрбудіндустрія" є неправомірними.

Твердження скаржника про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи, не береться судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду першої інстанції від 04.02.2014р. про порушення провадження у справі та від 25.02.2014р., про відкладення розгляду справи направлялися ТзДВ «Будівельні матеріали» за адресою: вул. Тернопільська,83, с. Ступки, Тернопільського району Тернопільської області, проте, повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 1, 5-8, 39-40, 44-45).

Крім того, факт направлення відповідачу-1 вказаних процесуальних документів підтверджується копіями реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням № 05 від 05.02.2014р. та №203 за 26.02.2014р. господарського суду Львівської області (а.с. 3, 47).

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, надіславши ухвали суду за вказаною у ЄДРПОУ адресою відповідача-1 (а.с. 51-53), суд вчинив всі належні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача-1 про дату, час і місце розгляду справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивачем всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак його слід скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Будівельні матеріали» за вих.№7-05/14 від 08.05.2014р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. у справі № 914/335/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з приватного підприємства "Укрінвесткапітал" (вул. В.Великого,16, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 35227737) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" (вул. Тернопільська, 83, село Ступки, Тернопільський район, код ЄДРПОУ 00291606) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за приватним підприємством "Укрінвесткапітал".

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

6. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.