Постанова № 42686047, 05.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 876/8472/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про скасування постанови,-

встановив:

31.07.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11 липня 2014 року ВП №43952029.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі №803/926/13-a, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, позивача було поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку з 04 січня 2013 року та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 859,54 грн.

На виконання вказаного судового рішення в частині стягнення середнього заробітку у розмірі 11 859,54 грн Волинським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист від 27 червня 2013 року №569/2013, який був пред'явлений до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області. Однак постановою державного виконавця 11 липня 2014 року ВП №43952029 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з тих мотивів, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області є державним органом, тому за правилами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчий лист про стягнення коштів має виконуватися органами Державної казначейської служби України.

Позивач вважає, що оскільки в органах Державної казначейської служби України відкриті лише рахунки для зарахування єдиного внеску, з яких неможливе безспірне стягнення коштів за судовим рішенням, а для виплати та нарахування заробітної плати використовуються рахунки, які відкриті в установах ПАТ "Ошадбанк" з яких Казначейство не вправі стягувати кошти, тому виконавчий документ підлягає виконанню саме органами Державної виконавчої служби.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області про скасування постанови від 11 липня 2014 року ВП №43952029 - відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що примусове виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року №569/2013 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України грошових коштів у розмірі 11 859,54 грн повинно здійснюватися органами Державної казначейської служби України, а ОСОБА_1 помилково пред'явила цей виконавчий документ для виконання до органу Державної виконавчої служби України, тому суд дійшов висновку, що державний виконавець Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області постановою від 11 липня 2014 року ВП №43952029 обґрунтовано та правомірно відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в органах Державної казначейської служби України відкриті лише рахунки для зарахування єдиного внеску, з яких неможливе безспірне стягнення коштів за судовим рішенням, а для виплати та нарахування заробітної плати використовуються рахунки, які відкриті в установах ПАТ "Ошадбанк" з яких Казначейство не вправі стягувати кошти, тому виконавчий документ підлягає виконанню саме органами Державної виконавчої служби.

02.02.2015 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від позивача у справі - ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, в адміністративній справі № 803/926/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 січня 2013 року № 2-о "Про припинення державної служби ОСОБА_1."; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку з 04 січня 2013 року; стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2013 року по 21 червня 2013 року в сумі 11 859 грн. 54 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.7-14).

За вказаним судовим рішенням Волинським окружним адміністративним судом 27 червня 2013 року видано виконавчий лист № 569/2013 (а.с.15).

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Волинській області від 11 липня 2014 року ВП №43952029 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, мотивувальна частина постанови містить посилання на частину другу статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до вимог яких рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому порядку (а.с.16).

Дане рішення було надіслано на адресу позивача поштовим відправленням №4300103193379, яке вручено 21 липня 2014 року (а.с.17-18).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 вказаного Закону).

Згідно із ч.2 ст.3 зазначеного Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Із змісту ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктами 24, 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України № 845 від 03.08.2011р., визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до п.п.8, 12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; бюджетні установи - органи Державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до якого Пенсійний фонд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 11-2 від 27.06.2002р. затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до п.4.2 якого Управління є юридичною особою, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Під час судового розгляду з'ясовано, що в органах Державної казначейської служби України відсутні рахунки органів Пенсійного фонду України, з яких можна здійснювати безспірне списання коштів для виконання судових рішень, боржниками за якими є зазначені органи.

Фінансування пенсійних виплат та видатків на утриманця органів Пенсійного фонду України проводиться не через рахунки, відкриті в органах Казначейства, оскільки на них обліковуються виключно кошти від сплати єдиного внеску, а через рахунки, відкриті в банківських установах.

Законодавством України не передбачено повноважень органів Державної казначейської служби України на здійснення списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, натомість такі права мають органи державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім цього, колегією суддів встановлено, що під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження обставин щодо наявності рахунків органів Пенсійного фонду України, з яких можна здійснювати безспірне списання коштів, державний виконавець не з'ясовував.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. на підставі виконавчого листа № 569 2013р., виданого 27.06.2013р., в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.01.2013р. по 21.06.2013р. в сумі 11859 грн. 54 коп.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач у розглядуваному випадку не діяв в межах наданих повноважень та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому наявні підстави для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Тому, оцінюючи в сукупності визначені обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним і обґрунтованим, а відтак підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області задовольнити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 р. по справі № 803/1533/14 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Самчука О.П. про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 11.07.2014 року ВП № 43952029.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.М. Довгополов

В.Я. Макарик