Ухвала суду № 42686010, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 804/3667/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № 804/3667/14 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Державного реєстратора Красавчикова Д.В. про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

05 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Державного реєстратора Красавчикова Д.В., в якому просив суд примусово зобов'язати відповідачів виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року по справі № 2а-624/10/0470. Зняти з позивача незаконно накладений штраф у розмірі 340 грн. та інших штрафів, які відповідачі будуть намагатись незаконно одержати.

Позов обґрунтовано тим, що державний реєстратор ігнорує виконання судового рішення про припинення його підприємницької діяльності, також йому відмовлено у знятті з нього підприємницької діяльності і начальником Апостолівської ДПІ посилаючись на необхідність сплати штрафу у розмірі 340 грн. за неподання звітності за 2011-2012 роки. Також позивач вважає, що посилання податкової інспекції на наказ МФУ від 09.12.2011 року №1588 «Про затвердження порядку обліку платників податків» є незаконним, так як закон і постанова суду зворотної дії не має і має бути виконана ще у 2010 році, а тому вся відповідальність лягає на відповідачів згідно до вимог ст.ст.2,14,18,105-108,181,254,255,256,257,258,263,264,266,267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Апостолівське відділення) №000113414 від 11.02.2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що проведення камеральної перевірки 24.01.2014 року щодо неподання позивачем податкової звітності за 2011-2012 роки та застосування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.02.2014 року після припинення підприємницької діяльності позивача за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі №2а-624/10/0470, яка набрала чинності 13.10.2010 року, є протиправним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, в зв'язку з чим, для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення №000113414 від 11.02.2014 року прийняте за результатами такої перевірки. В іншій частині позовних вимог суд відмовив посилаючись на те, що вимоги позивача про зняття з позивача інших штрафів, які податкові органи будуть намагатися одержати незаконно направлені на захист права, яке можливо буде порушено у майбутньому, тоді як норми статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають право на судовий захист лише уже порушених прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень. Крім того суд першої інстанції вказує на те, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідачів виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі №2а-624/10/0470, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що у період з 13.10.2010 року (дата набрання судовим рішенням законної сили) по 14.02.2011 року ним вживалися будь-які дії, направлені на подання державному реєстратору документів визначених ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державним реєстратором припинення підприємницької діяльності позивача, зокрема, доказів щодо надання державному реєстратору довідок з органу державної податкової служби, пенсійного фонду, фонду соцстрахування щодо відсутності заборгованості перед бюджетом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі протиправно відмовляються виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі №2а-624/10/0470 про припинення позивачем підприємницької діяльності. Вказує на те, що у державного реєстратора наявні всі відомості та документи, які необхідні для виконання постанови суду. Крім того позивач в доводах апеляційної скарги посилається на протиправність дій податкової інспекції щодо накладення на нього штрафу за неподання податкових звітностей.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області також не погодилася з прийнятим судом першої інстанції рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №000113414 від 11.02.2014 року, оскільки позивачем не дотримано процедури порядку зняття його з обліку платників податків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 28.11.2013 року (а.с.12).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі №2а-624/10/0470 було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, при цьому, зазначена постанова набрала законної сили 13.10.2010 року (а.с.16).

Вказана постанова була направлена Управлінню з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для внесення державним реєстратором відповідного запису до ЄДРПОУ.

14.02.2011 року державним реєстратором було внесено запис до ЄДРПОУ про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, 06.04.2010 року №2а-624/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд, що підтверджується змістом копії витягу з ЄДРПОУ від 28.11.2013 року (а.с.12).

14.01.2014 року позивач звернувся з заявою до податкової інспекції, у якій просив виконати рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надати податкові виписки з податкової інспекції необхідні для припинення підприємницької діяльності посилаючись на те, що він не веде ніякої підприємницької діяльності та до податкової інспекції не подавав документів з березня 1997 року (а.с.7-11).

В той же час, 24.01.2014 року податковою інспекцією на підставі п.1 та п.3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та статті 75,76 та 86 розділу ІІ Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан та доходи за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року поданої позивачем за висновками якої було встановлено, що позивачем не було подано податкові декларації про майновий стан та доходи з 2011 року по 2013 рік, чим порушено п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України про що складено відповідний акт від 24.01.2014 року за №25/171/НОМЕР_1 (а.с.13-14).

На підставі вказаного вище акту, податковою інспекцією 11.02.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №000113414 за яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн. (а.с.15).

21.02.2014 року Криворізькою південною ОДПІ надано відповідь на заяву позивача від 14.01.2014 року у якій зазначено, що на теперішній час немає підстав для складання довідки за ф.22-ОПП у зв'язку з заборгованістю перед бюджетом у розмірі 340,00 грн. за несвоєчасне подання податкової звітності за 2011-2012 роки поки не буде завершена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (а.с.18-20).

Також і 09.04.2014 року Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області надало відповідь за №2114/10/04-36-17-01-16 аналогічного змісту на звернення позивача на «Урядову гарячу лінію» в якій зазначено, що остаточні заходи щодо припинення підприємницької діяльності та зняття позивача з податкового обліку, згідно чинного законодавства, будуть здійснені після сплати позивачем штрафних санкцій (а.с.50-53).

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-ІУ (далі - Закон №755) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

У відповідності до вимог ст. 49 Закону №755 державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування та фізичну особу-підприємця щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною 8 ст. 47цього Закону.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими ч.9-18 ст. 47 цього Закону.

Так, ч. 8 ст. 47 Закону №755 визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною-особою підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

За приписами ч.9 ст. 47 Закону №755, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації надає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням;

- свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;

- довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах і обов'язкових платежів);

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

- довідки відповідних органів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

З аналізу наведених норм, видно, що проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відбувається державним реєстратором за особистої участі позивача у проведенні процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності або уповноваженої ним особи за умови надання фізичною особою-підприємцем документів, визначених ст. 47 Закону №755.

Як встановлено із матеріалів справи, державним реєстратором 14.02.2011 року внесено до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 28.11.2013 року (а.с.12).

Зазначене свідчить про те, що державним реєстратором було внесено відповідний запис про судове рішення у відповідності до вимог ст. 49 Закону №755 та з урахуванням ст.47 вказаного Закону розпочато процедуру проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача з 14.02.2011 року.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що у період з 13.10.2010 року (дата набрання судовим рішенням законної сили) по 14.02.2011 року ним вживалися будь-які дії, направлені на подання державному реєстратору документів визначених ст. 47 Закону №755 для проведення державним реєстратором припинення підприємницької діяльності позивача, зокрема, доказів щодо надання державному реєстратору довідок з органу державної податкової служби, пенсійного фонду, фонду соцстрахування щодо відсутності заборгованості перед бюджетом, що стало підставою для вирішення справи на основі наявних доказів.

Враховуючи те, що державним реєстратором 14.02.2011 року внесено до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1, а також те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що у період з 13.10.2010 року (дата набрання судовим рішенням законної сили) по 14.02.2011 року ним вживалися будь-які дії, направлені на подання державному реєстратору документів визначених ст. 47 Закону №755 для проведення державним реєстратором припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1, суд першої інстанції зробив вірний висновок про необхідність відмови у задоволенні вимог позивача про зобов'язати відповідачів виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року по справі № 2а-624/10/0470.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача в доводах апеляційної скарги на те, що у державного реєстратора наявні всі відомості та документи, які необхідні для виконання постанови суду, оскільки порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими ч.9-18 ст. 47 Закону №755, якої позивачем не дотримано.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зняття з позивача інших штрафів, які податкові органи будуть намагатися одержати незаконно, оскільки виходячи з вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

За приписами п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податковій декларації (розрахунках) платника податків.

За приписами п.200.10 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

У відповідності до вимог п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Так, згідно з вимогами п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності до вимог п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період дорівнює календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкова декларація про майновий стан ні за 2011, ні за 2012 та 2013 роки до органу податкової інспекції не подавалась у зв'язку з тим, що за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі №2а-624/10/0470 було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зазначене судове рішення набрало законної сили 13.10.2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року.

Проте з набранням судовим рішенням законної сили, тобто - з 13.10.2010 року позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця, а, відповідно, на нього не було покладено обов'язку подання податкової звітності до органів державної податкової служби за вказаний період, виходячи з того, що після набрання рішенням законної сили, після 13.10.2010 року визнані судовим рішенням факти щодо припинення підприємницької діяльності позивача є встановленими та не потребують вжиття додаткових дій на їх визнання.

Враховуючи те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі №2а-624/10/0470 було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зазначене судове рішення набрало законної сили 13.10.2010 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Апостолівське відділення) №000113414 від 11.02.2014 року та необхідності його скасування для повного захисту прав та інтересів позивача.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі №804/3667/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова