Ухвала суду № 42686005, 22.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 року

справа № 808/7049/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «ТРАНСПРОМЛІС ДД» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року ПП «ТРАНСПРОМЛІС ДД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0000282214/2675 яким позивачу визначено грошове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 242881,25 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 24.01.2013р. по 30.01.2013р. податковим ревізором-інспектором проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Транспромліс ДД» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ІМПУЛЬС ПЛЮС 2010» за період травень, червень, липень 2011, ТОВ «ВІКТРЕЙД ЛТД» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р., ТОВ «Аркада ІК» за період жовтень, листопад, грудень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 20/22-1421/36320996 від 06.02.2013 року.

Згідно висновків викладених в акті перевірки позивачем допущено наступні порушення:

- п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., п.п. 14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п.44.3, п.п. 44.6 ст. 44 п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200, ст. 201 ПК України. Внаслідок чого було завищено податковий кредит за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р., травень, червень, липень 2011р. на загальну суму 214497 грн., який сформований від контрагентів ТОВ «ІМПУЛЬС ПЛЮС 2010», ТОВ «ВІКТРЕЙД ЛТД», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 214497 грн. та заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 214497 грн.;

- п.п.14.1.36, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП «Транспромліс ДД» з ТОВ «Аркада І К» внаслідок чого завищено податковий кредит за період жовтень, листопад, грудень 2011р. на загальну суму 46725 грн., та завищено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2011 на загальну суму 48431 грн. по контрагенту – покупцю, а саме: ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282214/2675 від 21.03.2013 року, яким ПП «Транспромліс ДД» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 242881,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 214498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28383,25 грн.

За результатами розгляду Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області та Міністерством доходів і зборів України первинної та повторної скарг позивача, податкове повідомлення-рішення № 0000282214/2675 від 21.03.2013 року було залишено без змін, що й стало підставою для звернення до суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування, з огляду на наступне.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суми ПДВ за наступними податковими накладними щодо придбання брусів перекладних дерев’яних та шпал дерев’яних:

- надані ТОВ «Аркада і К»: №1413 від 14.10.2011, №816 від 08.11.2011, №1409 від 14.12.2011;

- надані ТОВ «Імпульс Плюс 2010»: №200508 від 20.05.2011, №250505 від 25.05.2011, №300511 від 30.05.2011, №150610 від 15.06.2011, №170609 від 17.06.2011, №210616 від 21.06.2011, №250616 від 21.06.2011, №250602 від 25.06.2011, №70715 від 07.07.2011, №120708 від 12.07.2011

- надані ТОВ «Віктрейд ЛТД»: №433 від 02.09.2010, №436 від 13.09.2010, №438 від 30.09.2010, №1867 від 13.10.2010, №1868 від 28.10.2010, №2961 від 19.11.2010, №2962 від 19.11.2010, №2964 від 30.11.2010, №2965 від 30.11.2010, №4156 від 24.12.2010, №4157 від 24.12.2010.

Фактично висновки податкового органу, щодо порушень викладених в акті перевірки ПП «ТРАНСПРОМЛІС ДД» ґрунтуються на результатах перевірок контрагентів позивача а саме:

- акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб’єкта господарювання ТОВ «Аркада І К» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2011 року №1001/18-011/37189154 від 29.12.2011р. та з 01.12.2011р. по 31.01.2012р. №250/18-011/3719154 від 12.03.2012р. згідно системи «автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Аркада І К» є вирощування зернових та технічних культур, згідно податкової декларації з податку на прибуток транспортні засоби відсутні, згідно даних податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, кількість осіб, працюючих у штаті складає 0 осіб, стан платника на звітну дату - у стані припинення, отже відповідач на підставі наведеного робить висновок про відсутність у ТОВ «Аркада І К» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, та про відсутність у ТОВ «Аркада І К» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань;

- акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010» №3546/2305/37363648 від 02.08.2011р., акти про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента №1114/2302/37363648 від 09.12.2011р. та №560/2302/37363648 від 27.09.2011р.;

- акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД» №81/23-5/36927332 від 06.07.2011р.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі доводи податкового органу не можіть бути підставою для збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічні норми передбачені положеннями п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем до перевірки були надані видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару від постачальника до покупця, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність вчинених операцій з придбання позивачем відповідних товарів у зазначених контрагентів.

Доказів невідповідності невідповідності наданих документів нормам чинного законодавства, відповідачем до суду як першої інстанції так і апеляційного суду надано небуло.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, посилання апеляційної скарги на результати перевірки контрагентів позивача не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 лютого 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов