Постанова № 42685092, 11.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2015 року № 826/5147/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія"

до

Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про

визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000044040 від 14.03.2013

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СП “Голографія” (далі – ТОВ “СП “Голографія”, позивач) звернулось до суду з вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000044040 від 14.03.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року у задоволенні позову ТОВ “СП “Голографія” відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ “СП “Голографія” залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року – залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 касаційну скаргу ТОВ “СП “Голографія” задоволено частково, Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року прийнято до розгляду дану адміністративну справу та призначено судове засідання на 26.01.2015.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надавши суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи та зазначив про безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем самостійно була виправлена помилка при заповненні декларації та сплачено відповідну суму до Державного бюджету. У зв’язку із відсутністю впливу на розрахунки з бюджетом позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваного рішення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказавши, що фактична відсутність податкового боргу не звільняє позивача від податкової відповідальності, а тому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Окружною ДПС складено акт №150/40-40/30675977 від 19 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ “СП “Голографія” вимог ст. 200 Податкового кодексу України та п. 4.6 розділу III “Розрахунки з бюджетом за звітний період” частини V “Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25 листопада 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в розмірі 1450577, 00 грн.

На підставі акта перевірки Окружною ДПС прийняте податкове повідомлення–рішення №0000044040 від 14 березня 2013 року яким ТОВ “СП “Голографія” збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1813221, 25 грн., у т.ч. 1450577, 00 грн. за основним платежем, 362644, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “СП “Голографія” подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року в якій задекларовано значення залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду у сумі 1450577, 00 грн.

ТОВ “СП “Голографія” у декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року визначено залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3) у сумі 1450577,00 грн., у т.ч. рядок 21.1 “значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду” – 1450577, 00 грн.

Оскільки у рядку 20.2 “зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду” декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року вказано “0”, то ТОВ “СП “Голографія” неправомірно на думку відповідача задекларовано значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 1450577, 00 грн., що позивачем не заперечувалось, внаслідок чого занижено суму податкового зобов’язання за грудень 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету.

Проте, позивач зазначав, що в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року підприємством задекларовано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 6 820 639,00 грн. та помилково перенесено суму бюджетного відшкодування з рядка 23 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року у рядок 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року «залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду». З урахуванням вказаної помилки, позивач самостійно розрахував податкове зобов’язання з огляду на наявність вищевказаної помилки та сплатив суму податку на додану вартість в розмірі 5 020 062,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого наявна в матеріалах справи та відповідачем не заперечувалось.

Заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість регулюється Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року за № 1492 (далі - Порядок № 1492).

Згідно п 4.6 розділу V Порядку №1492 визначено алгоритм заповнення Розділу ІІІ декларації з податку на додану вартість “Розрахунки за звітний період”.

Відповідно до пп. 4.6.1 п. 4.6 розділу V Порядку №1492, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Підпунктом 4.6.2 п. 4.6 розділу V Порядку №1492 передбачено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Відповідно до пп. 4.6.3 п. 4.6 розділу V Порядку №1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:

- у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

- у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до пп. 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку №1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 21.3, відповідно до пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку №1492, передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Заповнюючи декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 р. позивачем визначено “залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3)” в сумі 1450577, 00 грн., в тому числі рядок 21.1 “значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду” - 1450577, 00 грн. Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем у рядку 20.2 “зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду” декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р. зазначено суму у розмірі “ 0”.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувався факт неправомірного декларування значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 1 450 577, 00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за грудень 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету.

Тобто, фактично позивачем вчинено податкове правопорушення в частині неправомірного декларування значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 1450577,00 грн. та як наслідок заниження суми податкового зобов’язання за грудень 2012 року. При цьому, сторонами не заперечувався факт вірно самостійно розрахованих та оплачених позивачем сум податкового зобов’язання за листопад 2012 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а. с. 66) та відсутності заборгованості перед бюджетом.

А тому, з огляду на викладене, досліджуючи надані сторонами докази, суду необхідно встановити співрозмірність застосовуваної оскаржуваним рішенням міри відповідальності у вигляді визначення суми податкового зобов’язання відносно позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 813 221,25 грн., в тому числі 1 450 577,00 грн. – основний платіж та 362 644,25 грн. штрафні (фінансові) санкції з урахуванням фактичної відсутності заборгованості перед бюджетом.

Статтею 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Загальновідомим є той факт, що податкове правопорушення, посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим для держави та суспільства в цілому. А юридичним виразом такої шкідливості є протиправність податкового правопорушення, яка означає, що воно є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, протиправність податкового правопорушення характеризується саме порушенням норм, контроль за додержанням яких покладається на певних суб'єктів владних повноважень - контролюючі органи. Відповідно такими органами згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, та стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Діючи в межах повноважень відповідачем з урахуванням положень ст. ст. 75,76, 86.2 Податкового кодексу України правомірно проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Спецалізоване підприємство "Голографія" та встановлено порушення ст. 200 ПК України та п. 4.6 розділу III “Розрахунки з бюджетом за звітний період” частини V “Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 .

Факт самостійного усунення вчинених позивачем порушень та сплати суми податкового зобов’язання, з урахуванням наявних помилок при декларуванні значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, у зв’язку з зазначенням в рядку 20.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року нульового значення, дає підстави дійти висновку про відсутність податкового боргу зі сплати грошового зобов’язання та шкідливих фінансових наслідків для державного бюджету країни. Оскільки факт помилково задекларованої суми не впливає на бюджетні розрахунки позивача, а також з метою усунення подвійного оподаткування ТОВ «Дієса» суд, приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000044040 від 14.03.2013 в частині визначення суми грошового зобов’язання за основним платежем у сумі 1 450 577,00 грн.

Проте, вказана обставина не може слугувати підставою для звільнення позивача від податкової відповідальності, у зв’язку з недодержання позивачем вимог податкового законодавства в частині правильності заповнення податкової декларації та їх усуненням.

Щодо визначення суми застосованих до позивача штрафних санкцій суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

В судовому засіданні представником позивача не заперечувався факт не подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за наслідками виявлених помилок.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Оскільки позивачем було допущено порушення частини V “Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” та не усунено самостійно вказане порушення шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, суд вбачає за доцільне скасувати податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1450577,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2900115,4 грн.

Визначаючи розмір штрафних санкцій належних до сплати, суд виходить із наступних розрахунків: 1450577,00 грн. - сума самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання, 5% від даної суми становить 72 528,85 грн.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме скасування податкового повідомлення-рішення №0000044040 від 14.03.2013р. в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 1740692,4 грн. (1813221,25-72528,85), в задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити адміністративний позов частково.

2. Скасувати податкове повідомлення–рішення №0000044040 від 14.03.2013р. в частині суми 1740692,40 грн. (за основним платежем - 1450577, за штрафними санкціями -2900115,4 грн.).

3. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В. І. Келеберда