Постанова № 42684887, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8244/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.14 року у справі за адміністративним позовом Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників до Державного підприємства «Антонов», треті особи: Міністерство фінансів України, Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Антонов», треті особи: Міністерство фінансів України, Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.14 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Антонов» на користь Державного бюджету України суму заборгованості за іноземним кредитом, наданим державою або під державні гарантії в розмірі 72 118 861,45 грн. (сімдесят два мільйони сто вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят одну грн. 45 коп.).

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача було замінено позивача з Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, у зв'язку із зміною назви, докази чого містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження від 22.04.2009 року №476-р., Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант», правонаступником якого є Державне підприємство «Антонов».

Відповідно до п. 1 Розпорядження № 476-р, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1 620 000,00 грн. та Державним підприємством «Антонов» на суму 858 000,00 грн., з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років (далі - облігації), в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії.

В свою чергу, на виконання ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Розпорядження № 4796р КМ України в особі першого заступника Міністра фінансів України, надано Державну гарантію від 30.06.2009 року № 28010-02/76, в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями Державним підприємством «Антонов» на суму 858 000 000,00 млн. грн.

Відповідно до п. 1.1 ст.1 вищезазначеної Державної гарантії, гарантовані зобов'язання - зобов'язання Емітента (ДП «Антонов») з виплати власникам Облігацій номінальної вартості Облігацій (повернення основної суми боргу) загальним обсягом 858 000 000,00 грн. при їх погашенні Емітентом на дату закінчення обігу Облігацій.

В той же час, між Кабінетом Міністрів України та Державним підприємством «Антонов» було укладено Договір від 30.06.2009 року №28010-02/79 «Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантій зобов'язань Кабінету Міністрів України».

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Договору № 28010-02/79, виконання зобов'язання Емітента щодо відшкодування Витрат (витрати державного бюджету на виконання КМ України гарантійних зобов'язань, згідно з вищезазначеною державною гарантією) забезпечується:

- правом договірного списання коштів у сумі Витрат на користь держави України та на вимогу Мінфіна з усіх поточних та вкладних, (депозитних) рахунків Емітента;

- нарахуванням, та сплатою пені, відповідно до Договору №28010-02/79.

Також, згідно п. 6.2 ст. 6 Договору №28010-02/79, Емітент зобов'язується, у разі виникнення Витрат, протягом 30 календарних днів з моменту здійснення платежу Гарантом на виконання гарантійних зобов'язань, відшкодувати ці Витрати шляхом перерахування відповідних сум на користь держави України на вказаний Мінфіном рахунок Державного казначейства України.

Крім того, відповідний інвестиційний проект Державного підприємства «Антонов» погоджено ЦС ДП «Укрдержбудекспертиза» та Міністерством економіки України (відповідно до листа Міністерства промислової політики України від 28.05.2009 року № 13/3-1-1796).

Рішення щодо розміщення облігацій Державного підприємства «Антонов» затверджено наказом Мінпромполітики від 30.06.2009 року № 438.

Відповідно до проспекту емісії відповідача, виплата купону за облігаціями повинна здійснюватись за рахунок доходу, отриманого підприємством від господарської діяльності.

У 2012 році відсотковий дохід за облігаціями Державного підприємства «Антонов», що мав бути сплачений власниками облігацій до 26.08.2012 року, становив 64 400 000,00 грн.

Державне підприємство «Антонов» вищезазначені зобов'язання зі сплати відсоткового платежу за гарантованими державою облігаціями не виконало.

За прострочення виплати купонного доходу за облігаціями, банки-кредитори змушені були сформувати 100% резерви за облігаціями та звернутися до Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, як гаранта, з вимогою відшкодувати відсоткові виплати.

Міністерство фінансів України отримало вимоги кредиторів щодо виконання зобов'язань за гарантією, а саме, сплати на їх користь несплаченого підприємством, відсоткового доходу за гарантованими державою облігаціями на суму 64 400 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Державної гарантії та змін до неї, у разі невиконання Емітентом (Державним підприємством «Антонов») гарантованих зобов'язань, Гарант (КМ України, в особі Мінфіна) зобов'язується сплатити власникам Облігацій суму номінальної вартості Облігацій та відсоткових дохід, за умови дотримання власниками Облігацій строків і порядку пред'явлення вимог про виконання Гарантом зобов'язань за Державною гарантією.

Таким чином, Мінфіном у 2012 році було сплачено 59 200 000,00 грн. відсоткового доходу за облігаціями Державного підприємства «Антонов».

Відповідно до п.8.3 Договору № 28010-02/79, у разі невиконання або неналежного виконання Емітентом (ДП «Антонов») зобов'язань, передбачених п. 6.2 Договору №28010-02/79, Емітент на повідомлений Мінфіном рахунок, відкритий у Державному казначействі України, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, яка нараховується на суму невідшкодованих Витрат за кожен день такого прострочення.

В свою чергу, Міністерство фінансів України листом від 22.10.2012 року №31-12130-16-10/25423 повідомило Державне підприємство «Антонов» про виконання гарантійних зобов'язань за Договором №28010-02/79 та надання відповідних реквізитів для сплати витрат.

Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, 11.01.2014 року № 202/10/11-333 направлено лист до Державного підприємства «Антонов» про стягнення простроченої заборгованості перед Державою за Договором №28010-02/79.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 25.01.2014 року № 06-08/392-1091 повідомлено Державне підприємство «Антонов» про відшкодування витрат Держбюджету та нагадано про необхідність здійснення проплат в рахунок погашення вищезазначених сум заборгованості перед Держбюджетом за відповідними реквізитами.

Також, 27.01.2014 року за №2136/10/28-10-25-00-17 заступником начальника Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників було винесено рішення про опис майна у податкову заставу, і, відповідно податковим керуючим Омельчук В.В., на підставі вищезазначеного рішення про опис майна у податкову заставу, складено акт опису майна від 21.03.2014 №6 Державного підприємства «Антонов», а саме, описано Літак Ан-32Б, заводський номер 3604, виготовлений 22.09.2010 року, в експлуатації не перебував, в кількості 1 шт. вартістю 153 600 000,00 грн.

Листом Головною управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 29.05.2014 року №06-08/2665-7357 «Про направлення подань» вдруге надіслано Державному підприємству «Антонов» подання від 27.05.2014 року №746 та № 747, відповідно до якого заборгованість по основному боргу залишилась незмінною та становила 63 914 980,00 грн. по пені 3 628 269,60 грн.

Станом на 17.10.2014 року заборгованість Державного підприємства «Антонов» за сплаченим Державою відсотковим доходом становить 63 914 980,00 грн. та нарахована пеня - 8 203 881,45 грн., залишається не погашена, що підтверджується довідкою про стан заборгованості Державного підприємства «Антонов».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується заборгованість (визнана відповідачем), а Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників є органом, який має право стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, на підставі отриманих даних від територіальних органів Державної казначейської служби.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно Наказу Мінфіну від 29.01.2013р. 43 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету", на органи казначейства покладений обов'язок формування розрахункових документів і повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Органи казначейства не здійснюють обліку та не контролюють помилково або надміру сплачені кошти до бюджету, а лише формують розрахунковий документ та повернення коштів.

Пунктом 2.2. Наказу Мінфіну №43, визначено, що органи казначейства надають інформацію про виконання доходів та інших надходжень державного бюджету, в тому числі і надходжень по кредитам, наданим під державні гарантії, контролюють справляння відповідних надходжень до бюджету.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою, залученою під державну гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Тобто, чанним законодавством України чітко встановлений алгоритм дій щодо повернення простроченої заборгованості за кредитом, наданим під державні гарантії.

Так, згідно з положенням ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (.місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку передбаченому Податковим кодексом України або іншим, законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

При цьому, з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, компетенція контролюючих органів, функції та правові основи їх діяльності, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються саме цим нормативно-правовим актом.

Пп. 19-1.1.38. п. 19-1.1. статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи «...забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;».

Згідно з пп. 20.1.19. п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи серед іншого мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що стягненню в примусовому порядку підлягають виключно суми простроченої заборгованості (недоїмки) за забезпеченими державною гарантією кредитами та/або позиками, або за кредитами з бюджету.

Разом з цим, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з забезпечених Державною гарантією зобов'язань, що виникли внаслідок емісії та розміщення КиАЗ «Авіант» цінних паперів (облігацій), тобто, сукупності дій, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників (ЗУ № 3480-ІУ «Про цінні папери та фондовий ринок») в тому числі щодо сплати номінальної вартості та відсоткового доходу за ними.

Колегією суддів не приймається до уваги, посилання представника позивача на те, що у даній справі спірні правовідносини виникли із державного запозичення, з огляду на таке.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України, встановлено вимоги щодо оформлення позики, а саме зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Таким чином, суд першої інстанції, всупереч наведеним вище нормам чинного законодавства України, ухвалив рішення (Постанову) про стягнення заборгованості за зобов'язаннями відповідача, що виникли із державного запозичення, що не відповідає умовам Державної гарантії та Договору №28010-02/79.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив сам факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед Державою, який ним визнано, однак з порушенням норм матеріального права, щодо врегулювання спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою погашення заборгованості відповідача перед Державою, позивачем було обрано спосіб захисту у вигляді опису майна відповідача у податкову заставу.

Відповідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 88.1. ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даних спірних правовідносинах для стягнення заборгованості з відповідача Податковий кодекс України передбачає інший механізм. А тому, позивач не вірно обрав спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, застосувавши до спірних правовідносин податкову заставу, на що не заперечується відповідачем.

Майно, що перебуває у податковій заставі, перевищує розмір заборгованості, який є предметом розгляду у даній справі.

Також, колегією суддів враховується та обставина, що відповідачем у справі є державне підприємство, яке потребує фінансового оздоровлення. А випуск облігацій цього підприємства було здійснено з метою зобов'язання видати Ії на його виробничу діяльність, наслідком якої є в тому числі створення літаків, один із яких є предметом податкової застави.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.14 року скасувати та постановити нову, якою в задоволені позову Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників до Державного підприємства «Антонов», треті особи: Міністерство фінансів України, Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення боргу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.