Рішення № 42684783, 25.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23585/14 25.12.14

позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ",

вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01001 (поштова адреса: пр-т Московський, 9, м. Київ, оф. 2-204, а/с 32)

до відповідача: Комунального підприємства "Київпастранс ",

вул. Набережне шосе, 2, м. Київ, 04070

про відшкодування 22 592,47 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Селівон А.М.

представники сторін:

від позивача: Самойленко П.М. - представник, дов. № 663 від 29.09.14 р.

від відповідача: не з'явився (Рохащівська С.А. - пров. юрисконсульт, дов. № 06-5/205 від 27.08.14 р., присутня в судових засіданнях 11.11.14 р. та 02.12.14 р.)

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22592,47 грн. та витрат зі сплати 1827,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що виплативши страхувальнику відповідно до Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0631275.008 від 26.09.13 р. страхове відшкодування в розмірі 22592,47 грн., позивач набув згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" права регресної вимоги до відповідача у справі як до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23585/14, розгляд справи призначено на 11.11.2014 р..

В судовому засіданні 11.11.14 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 02.12.14 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.14 р. розгляд справи відкладався на 25.12.14 р..

Уповноважений представник позивача з'явився в судові засідання 11.11.14 р. та 23.12.14 р. У судове засідання 02.12.14 р. уповноважений представник позивача не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 02.12.14 р. позивача повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача про оголошення перерви до 02.12.14 р..

Уповноважений представник відповідача з'явився в судові засідання 11.11.14 р. та 02.12.14 р., в судове засідання 25.12.14 р. представник відповідача не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 25.12.14 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача б/н від 02.12.14 р. про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання 11.11.14 р. через канцелярію суду подано клопотання № 1314/1 від 07.11.14 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, через канцелярію суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву № 1315 від 07.11.14 р., в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що огляд пошкодженого автомобіля проводився без участі представника відповідача. Також, виходячи з того, що позивачем не надано до матеріалів справи сертифіката оціночної діяльності, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, свідоцтва про реєстрацію в держреєстрі оцінювачів та свідоцтва про підвищення кваліфікації суб'єкта оціночної діяльності, відповідач вважає суму матеріального збитку недоведеною.

Відзив разом з доданими до нього документами долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.12.14 р. представником позивача подане письмове клопотання № 4557/13/4 від 11.11.14 р. про долучення до матеріалів справи документів.

Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

До початку судового засідання 02.12.14 р. позивачем подані письмові пояснення № 4557/13/4 від 28.11.14 р., в яких позивач зазначив, що ним було виплачене страхове відшкодування у розмірі 22592,47 грн., винна особа перебувала у трудових відносинах з відповідачем, тому позивач вважає, що завдані збитки повинно відшкодовувати саме КП «Київпасстранс». Крім того позивач пояснив, що наявність двох страхових актів обумовлена направленням ТОВ «Престиж Авто» в особі ФОП Овсянник Н.А. позивачу листа про зміну вартості закупки певних деталей, у зв'язку з чим збільшилась вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 25.12.14 р. представником позивача подане письмове пояснення № 4557/13/4 від 22.12.14 р., в якому позивач зазначив з посиланням на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що виклик для технічного огляду зацікавлених осіб покладається на замовника дослідження, а не на виконавця дослідження. При цьому Методикою не визначено випадки обов'язкового виклику зацікавлених осіб для участі в технічному огляді, а зазначено про узгодження вказаного питання з виконавцем дослідження.

Письмове пояснення долучене судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 25.12.14 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлений.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.10.14 р. та 02.12.14 р. сторонами надані не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача та відповідача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи 25.12.14 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 25.12.14 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 25.12.14 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

26 вересня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (Страховик за договором, позивач у справі) та гр. Ковальчуком Сергієм Васильовичем (Страхувальник за договором) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0631275.008 (далі - Договір), об'єктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - транспортним засобом "DAEWOO NEXIA", державний реєстраційний номер АА1522OC, 2012 року випуску.

Страховим ризиком за даним Договором, зокрема, згідно п. 7.1 Частини 1 Договору є дорожньо-транспортна пригода. Розмір страхової суми становить 77500,00 грн. (п. 7.1 Частини 1 Договору). Безумовна франшиза становить 0,5% грн.. Строк дії договору зазначений з 26 вересня 2013 р. по 26 вересня 2014 р. (п. 10 Частини 1 Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Відповідно до визначення частини 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки ДАІ від 06.12.13 р. та розгорнутої довідки ВДАІ Деснянського РУГУМВС України вих. № 10/39965 від 16.12.13 р. № 9313419, копії яких наявні в матеріалах справи, 06 грудня 2013 р. на перехресті вул..Червоногвардійська та про-ту Гагаріна в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій гр. Мисник Надія Демидівна, керуючи трамваєм Т-3 державний номер 5461, який належить Дарницькому ТРЕД, не була уважною, здійснила рух на забороняючий сигнал світлофору, внаслідок чого мало місце зіткнення вказаного трамваю з автомобілем марки "DAEWOO NEXIA", державний реєстраційний номер АА1522OC, під керуванням володільця Ковальчука С.В., внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28.01.14 р. по справі № 754/683/14-п встановлено, що гр. Мисник Н.Д. порушено п.п. 2.3 (Б), 8.10 Правил дорожнього руху України, визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим останню враховуючи обставини адміністративного правопорушення звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Як вбачається із Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0631275.008 від 26.09.13 р. дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

09 грудня 2013 р. страхувальник - Ковальчук С.В. звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на рахунок СТО, надавши відповідні документи на підтвердження.

Оскільки вищезазначена дорожньо-транспортна пригода згідно договору страхування визнана як страховий випадок, з її настанням у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування у відповідності до п.3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, яким передбачений обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Як свідчать матеріали справи, сума страхового відшкодування визначалась шляхом проведення автотоварознавчого дослідження та фактичних витрат, які були понесені страховиком в процесі відновлення пошкодженого застрахованого транспортного засобу.

Так, згідно складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - асистуючи компанія «Довіра», проведення оцінки доручено оцінювачу Гамарісу О.П. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14566/13, виданий Фондом державного майна України 13.04.13 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Гамариса О.П. № 5851 від 05.04.08 р., свідоцтво про реєстрацію Гамариса О.П. в Держреєстрі оцінювачів № 8162 від 23.03.10 р., свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ№ 5256-ПК від 12.02.14 р.) на замовлення ПАТ «СК «Альфа Страхування» з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "DAEWOO NEXIA", державний реєстраційний номер АА1522OC в результаті його пошкодження в ДТП за результатами проведеного експертного автотоварознавчого дослідження звіту № 7883 від 17.12.13 р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу "DAEWOO NEXIA", державний реєстраційний номер АА1522OC, складає 21099,76 грн. (без врахування зносу у відповідності до п. 7.1 Договору).

З метою відновлення пошкодженого автомобіля страховик в подальшому звернувся до офіційного дилера по ремонту і обслуговуванню автомобілів торгової марки DAEWOO в Україні ТОВ «Престиж Авто Сервіс» в особі Фізичної особи - підприємця Овсянник Н.А. (код 27571118040, згідно наявної в матеріалах справи копії довідки ТОВ «Престиж Авто Сервіс» № 1213 від 26.12.13 р. є підрядником вказаного товариства з ремонту автомобілів марки DAEWOO згідно умов дилерської угоди.

За попередньою калькуляцією ФОП Овсяник Н.А. № АЗРАА00064 від 12.12.13 р. вартість відновлювального ремонту складала 21868,11 грн..

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "СК "Альфа Страхування" складено та підписано страховий акт № 4557.206.13.01.01 від 15.01.14 р. за Договором, відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору як страховий випадок, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 15981,33 грн. ((21825,11 грн.)*75%-387,50 грн. франшизи).

ПАТ "СК "Альфа Страхування", виконуючи свої зобов'язання за Договором, на підставі страхового акту № 4557.206.13.01.01 від 15.01.14 р., калькуляції ФОП Овсяник Н.А. № АЗРАА00064 від 12.12.13 р. на ремонт автомобіля "DAEWOO NEXIA" державний реєстраційний номер АА1522OC та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 09.12.13 р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15981,33 грн. на рахунок виконавця відновлювального ремонту - СТО ФОП Овсяник Н.А., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1528 від 20.01.14 р..

В подальшому позивачем від підрядника ФОП Овсянник П.А. було отримано лист за вих. № 310114 від 31.01.14 р. з повідомленням про зміну закупівельної ціни на деякі деталі в порівнянні із ціною на дату узгодження калькуляції, в зв'язку з чим було збільшено суму відновлювального ремонту автомобіля "DAEWOO NEXIA" державний реєстраційний номер АА1522OC, який згідно калькуляції № АЗРАА00064 від 12.12.13 р. становить 23022,97 грн. та згідно акту виконаних робіт № АЗНАА02903 від 10.03.14 р. - 23162,04 грн..

ПАТ "СК "Альфа Страхування" було складено та підписано страховий акт № 4557.206.13.01.02 від 12.03.14 р. за Договором, відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору як страховий випадок, прийнято рішення про виплату залишку невиплаченої суми страхового відшкодування в сумі 6611,14 грн. (23162,04 грн.-182,07 грн. знижки- 387,50 грн. франшизи-15981,33 грн.).

ПАТ "СК "Альфа Страхування", виконуючи свої зобов'язання за Договором, на підставі страхового акту № 4557.206.13.01.02 від 12.03.14 р., акту виконаних робіт ФОП Овсяник Н.А. № АЗНАА02903 від 10.03.14 р. на ремонт автомобіля "DAEWOO NEXIA" державний реєстраційний номер АА1522OC та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 09.12.13 р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6611,14 грн. на рахунок СТО - ФОП Овсяник Н.А., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 6475 від 17.03.14 р..

Заперечень щодо факту виплати страхового відшкодування за Договором у розмірі 22592,47 грн. відповідачем суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" умов Договору відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Україна» умов Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0631275.008 від 26.09.13 р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 22592,47 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - Ковальчук С.В. шляхом перерахування вартості ремонту належного останньому застрахованого автомобіля "DAEWOO NEXIA" державний реєстраційний номер АА1522OC на рахунок безпосереднього виконавця відновлювального ремонту автомобіля СТО - ФОП Овсяник Н.А..

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 ст. 1187 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як зазначалось судом вище, винною у вчинені 06.12.13 р. ДТП визнано відповідно до Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 28.01.14 р. у справі № 754/683/14-п водія трамвая Т-3 д.н. 5461 Мисник Н.Д..

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1 ст. 1187 ЦК України).

Як встановлено судом згідно матеріалів справи та сторонами не заперечувалось, власником транспортного засобу трамвайний вагон Т-3 д.н. 5461, за участю якого сталась ДТП, на момент його виникнення, було Дарницьке трамвайне ремонтно - експлуатаційне депо КП «Київпастранс», з яким водій вказаного ТЗ - Мисник Н.Д. на час ДТП перебувала у трудових відносинах. Факт наявності вказаних трудових відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказу по Дарницькому ТРЄД № 63/к від 22.10.70 р. та трудової книжки Мисник Н.Д..

Згідно Статуту КП «Київпастранс» та Положення Дарницького трамвайного ремонтно - експлуатаційного депо останнє є філією Комунального підприємства «Київпастранс» без права юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що КП «Київпастранс» в силу приписів ст. 1187 Цивільного кодексу України є відповідальною особою за заподіяну внаслідок ДТП шкоду.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З огляду на вищевикладене, в момент виплати страхового відшкодування до позивача - ПАТ "Альфа Гарант" як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до власника джерела підвищеної небезпеки - трамваю Т-3 державний номер 5461, особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з Претензією про відшкодування збитків в сумі 22592,47 грн. в порядку регресу з додатками за вих. № 3826/181-06/14 від 13.06.2014 р..Факт отримання 16.06.14 р. вказаної претензії відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0200231890440.

При цьому, доказів надання відповідачем обґрунтованої відповіді на зазначену претензію або задоволення її та сплати позивачу грошових коштів відповідачем суду не подано.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" в порядку регресу 22592,47 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язання, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0631275.008 від 26.09.13 р. суду не надано.

Суд зазначає, що чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з частиною 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Більше того, норма частиною 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування.

Отже, в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом Верховним Судом України від 19.07.11 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відтак, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі акту виконаних робіт ФОП Овсяник Н.А. № АЗНАА02903 від 10.03.14 р.. При цьому за висновками суду матеріали справи містять достатні докази фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав проведення огляду пошкодженого транспортного засобу без участі представника відповідача та недоведеності суми матеріального збитку, завданого транспортному засобу, оскільки в порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України під час розгляду справи відповідач не надав відповідних доказів, розрахунків або інших документів, які б спростовували твердження позивача з цього приводу.

Згідно ч. 1 та 2 п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (в редакції, що діяла на момент проведення експертизи), на яку посилається відповідач у своєму відзиві, у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Тобто, вказана норма не містить імперативної вимоги викликати заінтересованих осіб на огляд транспортного засобу, а визначає, що це питання узгоджується з виконавцем дослідження.

Отже, оскільки окрім зазначеної Методики жодний інший нормативний акт України не регулює питання виклику учасників дорожньо-транспортних пригод на проведення експертизи, а Методика (ч.1 п. 5.2.) передбачає виклик зацікавлених осіб на технічний огляд як право, а не як обов'язок замовника, відповідач необґрунтовано вказує на недодержання позивачем умов проведення експертного дослідження.

Крім того, посилання відповідача на ненадання позивачем до матеріалів справи сертифіката оціночної діяльності, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, свідоцтва про реєстрацію в держреєстрі оцінювачів та свідоцтва про підвищення кваліфікації суб'єкта оціночної діяльності спростовуються наявними матеріалами справи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 22592,47 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, Законом України "Про страхування", ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс " (вул. Набережне шосе, 2, м. Київ, 04070, код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01001 (поштова адреса: пр-т Московський, 9, м. Київ, оф. 2-204, а/с 32), код 30968986) 22592 (двадцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 47 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 січня 2015 року.

Суддя А. М. Селівон