Рішення № 42684771, 10.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 Справа № 908/6054/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Оскар" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Щадринська, буд. 13)

до відповідача Приватного підприємства "АСТОН" (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 2В)

про стягнення 17447,76 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Міновська В.В., довіреність № 02-02/15 від 02.02.2015 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Оскар" з позовною заявою до Приватного підприємства "АСТОН" про стягнення 17447,76 грн., які складаються з 13530,00 грн. основного боргу, 1512,39 грн. - 3% річних, 1109,46 грн. втрат від інфляції та 1295,91 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6054/14, присвоєно номер провадження справи 32/148/14, з призначенням судового засідання на 10.02.2015 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позивач в судовому засіданні 10.02.2015 р. повідомив суд, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом, здійснив оплату основного боргу в сумі 13530 грн., на доказ чого суду надано платіжне доручення № 2355 від 03.02.2015 р. На момент розгляду справи в суді заборгованість складається з 1512,39 грн. - 3% річних, 1109,46 грн. втрат від інфляції та 1295,91 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 625,692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України та умовами договору № 13-04/10 від 13.04.2010 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 23.12.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 10.02.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 10.02.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Оскар" (позивач по справі) та Приватним підприємством "Астон" (відповідач по справі) було укладено договір № 13-04/10 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача брухт та відходи чорних металів (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар в кількості та по цінам, вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору ( п. 1.1 договору).

Право власності на товар переходить в момент прийому товару в місці поставки відповідно Акта прийому - передачі товару (п. 2.3 договору).

Згідно до специфікації до договору від 28.07.2014 р позивач передає брухт чавунний в кількості 4,10 тон, загальна сума якої становить 13530 грн., строк поставки: липень 2014 р.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 13530 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0809 від 28.07.2014 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 599 від 28.07.2014 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. договору сторони обумовили, що розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 календарних днів по факту поставки, після підписання видаткової накладної.

Позивачем було надано відповідачу для сплати товару рахунок № СФ-0000077 від 28.07.2014 р. (на суму 13530 грн.), копія долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 13530 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направляв претензію ( вих. № 23/10-03 від 23.10.2014 р.) з вимогою погасити заборгованість.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Після порушення провадження у справі відповідач погасив основний борг за договором № 13-04/10 від 13.04.2010 р., перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 13530 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2335 від 03.02.2015 р.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором № 13-04/10 від 13.04.2010 р., в сумі 13530 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1512,39 грн. - 3 % річних та 1109,46 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив що вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 151,23 грн. В решті щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Також позивачем заявлено 1109,46 грн. втрат від інфляції за період: серпень - листопад 2014 року. Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що правильно сумою втрат від інфляції, є 1113,60 грн. Враховуючи, що позивачем заявлено суму, яка не перевищує наведений вище розмір інфляційних, з відповідача підлягає стягненню 1109,46 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1295,91 грн. пені за неналежне виконання умов договору за період з 02.08.2014 р. по 15.12.2014 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п.п. 3.1, 3 договору позивач вправі вимагати від відповідача оплату пені в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочки оплати.

Судом розрахунок пені в сумі 1295,91 грн. перевірено та встановлено, що вимога позивача про стягнення 1295,91 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, тому що частина боргу ним погашена після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Оскар" до Приватного підприємства "АСТОН" про стягнення 17447,76 грн., задовольнити частково.

2. В частині стягнення 13530 грн. основного боргу провадження у справі припинити

3. Стягнути з Приватного підприємства "АСТОН" (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 2В, код ЄДРПОУ 31054936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Оскар" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Щадринська, буд. 13, код ЄДРПОУ 25327475) 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 23 коп. - 3% річних, 1109 (одна тисяча сто дев'ять) грн. 46 коп. втрат від інфляції, 1295 (одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. пені, 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 46 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "12" лютого 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.