Рішення № 42684758, 10.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/146/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 Справа № 908/6068/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (04073, м. Київ, пр-т Московський, буд. 9; адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 22, офіс 12)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 100; тел. (062)348-38-00, 348-38-25; факс (062)348-38-87)

про стягнення 15073,30 грн. Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" про стягнення 15073,30 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2014 р. прийняті подані матеріали до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6068/14, присвоєно справі номер провадження 32/146/14 з призначенням судового засідання на 10.02.2015 р.

02.02.2015 р. до господарського суду Запорізької області від ПАТ "СК "Альфа Страхування" надійшло клопотання (б/н від 26.01.2015 р.), яким позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України та ст. 27 Законом України "Про страхування".

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/6068/14 від 23.12.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Донецьк, направлена не була.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 10.02.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю сторін.

У засіданні суду 10.02.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 р. між Сержантовим Олексієм Миколайовичем та ПрАТ "СК "Альфа Страхування" (далі - страховик) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0458769.062, відповідно до якого, застрахованим транспортним засобом є автомобіль "Infiniti", державний номер АН 0013 ІХ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 08.05.2014 р. о 13 год. 30 хв. по вул. Шевченко, буд. 41 Д в Калінінському районі м. Донецьку відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю застарахована автомобіля Infiniti державний номер АН 0013 ІХ. Силка Л.А. керуючи автомобілем Hyundai державний номер АН 5019 ЕІ, яка перед початком руху та його зміною не переконалась в безпеці та скоїла зіткнення з застрахованим автомобілем Infiniti державний номер АН 0013 ІХ, що спричинило до механічного пошкодження транспортних засобів, чим порушила п.п. 10.1. ПДР України.

У відповідності до постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 13.06.2014 р. по справі № 256/3435/14-п Силку Л.А. визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 722/14-04 про оцінку вартості матеріального збитку від 13.05.2014 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Infiniti державний номер АН 0013 ІХ склала 15583,30 грн.

11.07.2014 р. страховиком було складено страховий акт № 1502.206.14.01.01, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 15583,30 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту та страхового акту, страховиком було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15583,30 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 17778 від 25.07.2014 р. (копія містяться у матеріалах справи).

02.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № 564), яким просив компенсувати в порядку регресу сум виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15073,30 грн. (15583,30 грн. - 510 грн. франшизи) протягом 15 днів з дня отримання вимоги.

Однак, всупереч нормам спеціального закону, відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Infiniti державний номер АН 0013 ІХ, страховик відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai державний номер АН 5019 ЕІ є у Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" за полісом №АІ/0338347, а також з огляду на те, що водія Hyundai державний номер АН 5019 ЕІ визнано винним у скоєні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду в розмірі 15073,30 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Силки Л.А. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai державний номер АН 5019 ЕІ була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" за полісом №АІ/0338347.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв'язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Силкою Л.А автомобіля "Infiniti", державний номер АН 0013ІХ, у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля "Infiniti", державний номер АН 0013ІХ у розмірі 15583,20 грн., було сплачено страховиком на підставі договору страхування.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що страховик виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля "Infiniti", державний номер АН 0013ІХ, а позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" .

02.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № 564) , яким просив компенсувати в порядку регресу сум виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15073,30 грн. (15583,30 грн. - грн. 510 франшизи) протягом 15 днів з дня отримання вимоги.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Однак, всупереч нормам спеціального закону, відповідач і до сьогодні не сплатив позивачу страхове відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів у якості страхового відшкодування на суму 15073,30 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" про стягнення 15073,30 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (04073, м. Київ, пр-т Московський, буд. 9; адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 22, офіс 12, код ЄДРПОУ 30968986) 15073 (п'ятнадцять тисяч сімдесят три) грн. 30 коп. збитків та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "12" лютого 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.