Ухвала суду № 42684706, 04.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-4879/12/2170

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Романішина В.Л., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «НК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2012р. ТОВ «ВКФ «НК» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області), в якому просило суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012р.

- №0008232200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92446 грн. (з яких 73957 грн. - за основним платежем, 18489 грн. - за штрафними (фінансовими) снкціями);

- №0008242200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток га загальну суму 97067 грн. (з яких 77654 грн. - за основним платежем, 19413 грн. - за штрафними (фінансовими) снкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом на підставі помилкових висновків акту перевірки підприємства позивача щодо «нікчемності» укладених у спірний період правочинів та з урахуванням необґрунтованих і передчасних висновків акту зустрічної перевірки його контрагента - ТОВ «Таурас Голд».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року адміністративний позов ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «НК» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 21.11.2012р. №0008232200 і №0008242200.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС 09.04.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду 25.02.2013р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні даного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ВКФ «НК» є юридичною особою, платником податків (в т.ч. ПДВ) та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

В листопаді 2012р. фахівцями ДПІ у м.Херсоні була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ВКФ «НК» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Таурас Голд» у серпні 2012 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від цього товариства у серпні, вересні 2012 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2012р. №2584/22-4/33277273.

Так, цією перевіркою було встановлено наступні порушення ТОВ «ВКФ «НК» вимог податкового законодавства, а саме:

- ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, т.б. угоди, укладені між ТОВ "ВКФ "НК" та ТОВ "Таурус Голд" у серпні 2012 року мають ознаки нікчемності;

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у податковому періоді "9 місяців 2012 р." у сумі 77654 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ "ВКФ "НК" занижено суму ПДВ «за серпень 2012 року» на суму 73957 грн.

При цьому, відповідач при проведені вказаної перевірки використав довідку зустрічної звірки №149/244/38112590 від 12.10.2012р. ТОВ «Таурас Голд», за результатами якої було встановлено неможливість реального здійснення платником операцій за липень, серпень 2012 року (у т.ч. покупцем ТОВ "ВКФ "НК" у серпні 2012р. на суму 443 739, 92 грн., у т.ч. ПДВ-73 956,65 грн.). Так, станом на момент проведення перевірки ТОВ «Таурус Голд» має 9 стан (т.б. направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), встановлена відсутність наявних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, за 1-й квартал 2012 року значиться 4 особи. ВПМ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 12.10.12р. був здійснений виїзд за юридичною адресою ТОВ «Таурас Голд», м. Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, буд.84, кв.1, та не встановлено знаходження підприємства. Відповідач дійшов до висновку про те, що операції між позивачем та ТОВ «Таурус Голд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що у ТОВ «ВКФ «НК» відсутні належним чином оформлені транспортні документи на поставку товару від ТОВ «Таурус Голд», тобто немає достатніх доказів фактичного здійснення господарської операції по передачі товару вантажоодержувачу. Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «ВКФ «НК» здійснювало операції з документування придбання металопрокату, які були вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою завищення податкового кредиту з ПДВ, а тому, відповідно до пп. 1,2 ст.215, пп.1,5 ст.203 ЦК України, вони є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.ст.626,629,655,662,658,664 ЦКУ, і в силу ст.216 ЦКУ, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, перевіркою встановлено факт невідповідності задекларованих платником ТОВ «ВКФ «НК» наслідків господарської операції (придбання металопрокату у ТОВ "Таурус Голд") у податковому обліку фактичним обставинам. За висновком ДПІ валові витрати завищені на суму 369783 грн. «за 9 місяців 2012 року», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 77654 грн., завищення податкового кредиту за декларацією серпня 2012 року склало суму 73957 грн., що спричинило заниження податку на додану вартість на таку ж суму.

В подальшому, за наслідками вказаної перевірки 21.11.2012 року уповноваженою особою ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0008232200 - про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 92446 грн. (в тому числі: основний платіж - 73957 грн., штрафні санкції - 18489 грн.);

- №0008242200 - про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 97067 грн. (в т.ч. основний платіж - 77654 грн., штрафні санкції - 19413 грн.).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності та передчасності спірних рішень податкового органу, а також, відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, 13.07.2012р. позивач - ТОВ «ВКФ «НК» уклав з ТОВ «Таурас Голд» договір №130712 про поставку металопрокату, відповідно до умов якого, товар передається постачальником на складі продавця.

По справі вбачається, що згідно вказаного вище договору, продавцем у серпні 2012 року було поставлено на адресу позивача товар у кількості, визначеній у видаткових накладних на загальну суму 443739,95 грн. (у т.ч. ПДВ - 73957 грн.). Вказані постачання товару відбулись впродовж серпня 2012 року та підтверджені усіма необхідними первинними фінансово - господарськими документами. Так, поставка оформлена належним чином складеними податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, оплата була здійснена в безготівковій формі, про маються відповідні банківські платіжні доручення, а суми податкового кредиту, відповідно, були відображені в податковій звітності підприємства позивача.

З матеріалів справи видно, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні фактично ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладених позивачем угод щодо купівлі товарів.

Разом з тим, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як слідує зі змісту ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, ст.207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. За таких обставин, відповідач, зробивши висновок у своєму акті перевірки про нікчемність правочинів, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому, за вказаних обставин, правочин, укладений між позивачем та його безпосереднім постачальником є оспорюваним, тобто, є правомірним, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Відповідно до змісту пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ).

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Згідно ж із п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, в порядку передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Проте, у спірному акті перевірки підприємства позивача не зазначено фактів відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу. Судом же, в свою чергу, повністю досліджено всі обставини справи щодо здійснення спірної господарської операції між ТОВ «ВКФ «НК» та ТОВ «Таурас Голд», яка, на думку суду, носить реальний характер та не має достатніх ознак фіктивності. Тобто, ТОВ «Таурас Голд» поставив позивачу металопродукцію, яка повністю оплачена позивачем, її здійснення підтверджується договором купівлі-продажу, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами та товарно-транспортними накладними. Зазначеними доказами також спростовуються і доводи відповідача про безтоварність цих господарських операцій. Слід зазначити, що ці всі первинні бухгалтерські та податкові документи оформлені без порушень, зі сторони постачальника підписані директором ОСОБА_1 та скріплені печатками сторін і мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Також, необхідно звернути увагу й на те, що ТОВ «Таурас Голд» на момент укладення спірної угоди та на цей час був і є платником ПДВ. До того ж, надані товарно-транспортні накладні, свідчать про те, що позивач дійсно наймав транспорт, яким доставлялася придбана продукція, т.б. ніс транспортні витрати. Податкова ж інспекція, в свою чергу, мала можливість перевірити факт перевезення товару, надіславши відповідний запит безпосередньому перевізнику. Відсутність додатків до ТТН, т.б. актів про передачу товару вантажоодержувачу, самл по собі не спростовує факту перевезення.

Окрім того, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, критично оцінює використання відповідачем акту зустрічної звірки ТОВ «Таурас Голд», оскільки дану звірку було проведено без відома та присутності директора цього ТОВ та без безпосереднього дослідження первинних документів. Єдиною підставою для визнання угод, які укладались ТОВ «Таурас Голд», нікчемними є незнаходження в жовтні 2012 року підприємства за юридичною адресою м.Дніпропетровськ, пр.Гагаріна,б.84, кв.1. Але, належних доказів незнаходження платника за юридичною адресою суду не надано, а також не встановлено, хто саме мешкає за даною адресою та за якими саме ознаками було встановлено відсутність підприємства та його керівника.

Також, суд не приймає до уваги і доводи відповідача щодо відсутності ресурсної бази у ТОВ «Таурас Голд» для здійснення господарської діяльності, так як дане твердження є виключно декларативним і відповідач не зміг пояснити, яким чином саме це заважає діяльності в сфері посередництва в торгівлі, т.б. такі посилання в акті перевірки на неможливість контрагентом позивача здійснювати господарську діяльність лише мають характер припущень.

Таким чином, контролюючим органом не надано до суду належних і достатніх доказів, що інформація, яку містять вищевказані документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів і того, що позивачу було відомо про порушення податкового законодавства, які нібито допускав ТОВ «Таурас Голд».

Отже, за вказаних обставин, судова колегія суддів вважає, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача податковим органом не може бути достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та валові витрати.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

При цьому, ще слід зазначити, що податкова інспекція фактично не заперечує тієї обставини, що ТОВ «Таурас Голд» в своїй податковій декларації ПДВ за серпень 2012 року у складі податкових зобов'язань відобразило ПДВ по операції із підприємством позивача. Відповідач також не спростував і тієї обставини, що ОСОБА_1 виконувала обов'язки директора цього ТОВ у серпні 2012 року, але жодних доказів порушення відносно неї кримінальної справи (або вироку) чи її розшуку або хоча б її опитування про обставини цих господарських операцій, судам обох інстанцій теж не надано.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що ТОВ «Таурас Голд» зареєстровано юридичною особою і в ЄДР ЮО та ФОП відсутні будь які записи про відсутність його за місцезнаходженням. Відомості про відсутність юридичної особи за адресою її реєстрації підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і лише за цієї умови такі відомості можуть бути використані у спорі відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". ДПІ, в свою чергу, не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «Таурас Голд» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Отже, враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні і бухгалтерські документи, які беззаперечно підтверджують факт поставки товарів, то посилання ДПІ на порушення підприємством норм податкового законодавства є необґрунтованим та недоведеним.

До того ж, в даному випадку ще раз необхідно вказати й про те, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагент у 2-й чи 3-й ланках ланцюга, не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в даному випадку, не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: В.Л. Романішин

В.О. Скрипченко