Ухвала суду № 42684691, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19513/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про стягнення штрафу у розмірі 170 000 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській", в якому просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 170 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року даний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, код ЄДРПОУ 36386638) на користь Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 33746799) фінансові санкції в розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, за результатами розгляду матеріалів перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській», а саме: акта візуального обстеження будинків за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 35-а, 35-6, 37-а, 37-6 від 23.03.2012, припису Головного управління охорони культурної спадщини від 27.03.2012 № 27/п, акта про вчинення правопорушення від 30.05.2012 № 12 та охоронних договорів від 16.11.2010 № 2538, 2539, 2540, 2541 Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) прийнято постанову від 13.06.2012 № 04-12.

Вказаною постановою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» на підставі статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» накладено фінансові санкції у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 000,00 грн.).

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б свідчили про сплату фінансових санкцій на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи та викладеному висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судовими рішеннями у межах адміністративного провадження №826/20127/13-а установлено, що Головним управлінням культурної спадщини Київської міської державної адміністрації 13.06.2012 винесена постанова «Про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини» № 04-12. Копія цієї постанови була надіслана рекомендованим листом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» 06.08.2013 та отримана 12.08.2013 уповноваженою особою товариства - Князевою, про що свідчить запис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції критично ставиться до встановлених в межах адміністративного провадження №826/20127/13-а обставин щодо надсилання позивачем та отримання ТОВ «Дім на Пушкінській» постанови про накладення фінансових санкцій від 13.06.2012 № 04-12 лише у серпні 2013 року, оскільки до матеріалів справи відповідачем долучено копії поштового конверта та опису вкладення у цінний лист, згідно з якими вказане рішення Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради надіслало товариству у червні 2012 року.

Водночас, колегія суддів вважає, що адміністративний позов у цій справі підлягає залишенню без розгляду, у зв'язку з наступним.

Відповідно до положень статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на

юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи

замовником робіт фінансові санкції, зокрема, за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування

фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Водночас, статтею 45 цього Закону передбачено, що рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових

санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44

цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Зважаючи на викладені норми чинного законодавства України, колегія суддів звертає увагу на те, що після прийняття Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) постанови від 13.06.2012 № 04-12 у позивача виникло право на стягнення визначених у цьому рішенні фінансових санкцій у встановленому законом порядку, тобто судовому порядку.

Згідно з частинами першою і другою статті 99 КАС України (у чинній на час звернення позивача до суду редакції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Отже, звернутися до суду з позовом про примусове стягнення штрафних санкцій суб'єкт владних повноважень може в межах строків звернення до суду, визначених процесуальним законодавством.

У цьому випадку підстави, що дають суб'єкту владних повноважень (позивачу) право на пред'явлення передбачених законом вимог виникли саме 13.06.2012, тобто з моменту прийняття постанови про накладення фінансових санкцій. Таким чином, право Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення визначених постановою санкцій не залежить від отримання чи оскарження відповідачем постанови від 13.06.2012.

Водночас, недотримання органом Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради як суб'єктом владних повноважень порядку надсилання відповідачу постанови від 13.06.2012 № 04-12 про накладення фінансових санкцій, заявлених до стягнення у цій справі, не є обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Положеннями статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Ураховуючи ті обставини, що постанову № 04-12 про накладення фінансових санкцій Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) прийнято 13.06.2012, а з цим позовом суб'єкт владних повноважень звернувся до суду лише у грудні 2013 року, тобто з пропущення установленого статтею 99 КАС України процесуального строку без поважних причин, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про стягнення штрафу у розмірі 170 000 грн. - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 09.02.15р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.