Ухвала суду № 42684306, 12.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6488/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Коваля М.П.при секретарі -Богдановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУД СРЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003552206 від 31 жовтня 2014 року, №0003562203 від 31 жовтня 2014 року,

встановила:

Позивач - ТОВ «РЕМБУД СРЗ» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003552206 від 31.10.2014 року, №0003562206 від 31.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці Гаврилюка Д.В. (т.1 а.с. 4, 34, т.2 а.с. 171-173), було проведено про призначення позапланової податкової перевірки від 27 серпня 2014 року документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РЕМБУД СРЗ» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.08.2014 року, іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.08.2014 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позов ТОВ «РЕМБУД СРЗ» було задоволено. Було визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області за № 0003552206 та №0003562206 від 31.10.2014 року

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 03.10.2014 року по 09.10.2014 року відповідачем, на виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці Гаврилюка Д.В. (т.1 а.с. 4, 34, т.2 а.с. 171-173), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РЕМБУД СРЗ» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.08.2014 року, іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.08.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 5782/15-53-22-06/33507501 від 16.10.2014 року та зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України в наслідок чого було виявлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму у розмірі - 702405 грн., крім того встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка на думку позивача підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму - 739253 грн.00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1-ї інстанції зазначив, що оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції, виходячи з наступного.

В висновках акту перевірки (т.1 а.с.34-69) зазначено, що позивачем було порушено:

- п.п 139.1.1 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 702405 гривень, в тому часлі за 1-е півріччя 2012 року в сумі 108649 гривень (у тому числі за 2-й квартал на 108649 гривень), за 3 квартал 2012 року в сумі 108649 гривень (внаслідок завищення за 1-е півріччя 2012 року), за 2012 рік в сумі108649 гривень (внаслідок завищення за 1-е півріччя 2012 року), за 2013 рік в сумі 593756 гривень;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 739253 гривень в тому числі: за червень 2012 року - на 130387 гривень, за серпень 2013 року - на 21435 гривень, за вересень 2013 року - 19499 гривень, за жовтень 2013 року - на 14665 гривень, за листопад 2013 року - на 28267 гривень, на грудень 2013 року - 525000 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення № 0003562206 від 31.10.2014 року, яким позивачу було збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на 924066 гривень, з яких за основним платежем на 739253 гривень, за штрафними санкціями на 184813 гривень, та №0003552206 від 31.10.2014 року яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 878006 гривень, з яких за основним платежем на 702405 гривень, за штрафними санкціями на 175601 гривень.

Приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області зазначила, що роботи нібито виконані контрагентами позивача ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» та ТОВ «БФ «УКРБУД», вартість яких відносилась у перевіряємому періоді підприємством ТОВ «Рембуд СРЗ» до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування фактично зазначеними підприємствами не здійснювалися.

З таким висновком ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області погодитись не можливо з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) та ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд» (підрядник) уклали договір 5/05 від 28 травня 2012 року, відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати на свій ризик і відповідно до умов цього договору, роботу механізмів при ремонті стоянів на 286 км. Дільниці Помічна-Знам'янка та здати результат роботи замовнику, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити результат роботи (т.1, а.с.89-91).

На виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справу було надано розрахунок договірної ціни виконаних робіт (т.1 а.с. 92-93), локальний кошторис №2-1-1 на роботу механізмів (а.с. 94-99), довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за червень 2012 року (т.1 а.с. 100), акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року (т.1 а.с. 101-106), видаткову накладну №000941 від 19 червня 2012 року (т.1 а.с. 107), податкові накладні №69 від 14.06.2012 року, №96 від 19.06.2012 року (т.1 а.с.108-110).

Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковому порядку, про що свідчить банківські виписки (т.1 а.с. 116-118).

Так в матеріалах справи наявні:

- договір №2/08 від 15 серпня 2013 року відповідно до якого ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» (виконавець) зобов'язувався виконати відповідно до умов цього договору роботи «першочергові заходи по лікуванню «хворого» земляного полотна на 25 км дільниці Черноморська-Берегова», а ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) зобов'язувався оплатити одержані послуги (т.1 а.с. 119-120);

- договір №3/09 від 26 вересня 2013 року відповідно до якого ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» (виконавець) зобов'язувався виконати відповідно до умов цього договору фарбування споруд мосту на 71 км дільниці Колосівка-Миколаїв, а ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) зобов'язувався оплатити одержані послуги (т.1 а.с. 121-122);

- договір №3/09 від 26 вересня 2013 року відповідно до якого ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» (виконавець) зобов'язувався виконати відповідно до умов цього договору фарбування споруд мосту на 71 км дільниці Колосівка-Миколаїв, а ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) зобов'язувався оплатити одержані послуги (т.1 а.с. 121-122);

- договір №1/08 від 05 серпня 2013 року відповідно до якого ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» (виконавець) зобов'язувався виконати відповідно до умов цього договору фарбування прогонових споруд мосту на 143 км ПК3 дільниці Миронівка-Пятихаткі, а ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) зобов'язувався оплатити одержані послуги (т.1 а.с. 123-124);

- договір №1/07 від 10 липня 2013 року відповідно до якого ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» (виконавець) зобов'язувався виконати відповідно до умов цього договору фарбування прогонових споруд мосту на 218 км ПК4 дільниці Помічна-Знамянка, а ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) зобов'язувався оплатити одержані послуги (т.1 а.с. 125-126);

- договір №5/12 від 05 серпня 2013 року відповідно до якого ТОВ «ЕКО-БУД-МОНТАЖ» (виконавець) зобов'язувався виконати відповідно до умов цього договору капітальний ремонт мосту на 86 км ПК8 дільниці Арциз-Ізмаїл», а ТОВ «Рембуд СРЗ» (замовник) зобов'язувався оплатити одержані послуги (т.1 а.с. 127-128).

На виконання зазначених договів позивачем до матеріалів справу було надано розрахунки договірної ціни виконаних робіт (т.1 а.с. 129, 131, 135, 142, 145-153), локальні кошториси №2-1-1 на роботу механізмів (а.с. 130, 132-133, 140-141, 143-144), розрахунок №1-4 прямих витрат і загальновиробничих витрат ( т.1 а.с. 139), довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за липень 2013 року, серпень 2013 року, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року, за листопад 2013 року, за грудень 2013 року (т.1 а.с. 160, 163, 169, 172, 175, 177, 180), акт приймання виконаних будівельних робіт за липень, серпень 2013 року, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року, за листопад 2013 року, за грудень 2013 року (т.1 а.с. 161-162, 164-168, 170-171, 173-174, 176, 178-179, 181-184), податкові накладні №4129 від 31.0607.2013 року, №2668 від 27.08.2013 року, №2551 від 26.09.2013 року, 4110 від 31.10.2013 року, №3918 від 31.12.2013 року, №1754 від 18.11.2013 року, №3309 від 29.11.2013 року (т.1 а.с.192-197 об.), податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вереснь, жовтень, листопад, грудень 2013 року (т.1 а.с. 213-241).

Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковому порядку, про що свідчить банківські виписки (т.1 а.с. 242-250, т.2 а.с. 1-4).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Такої ж позиції у своїй практиці дотримується й Верховний суд України у своїх постановах від 01 червня 2010 року по справі за позовом ПП «Армівір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні, а також Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 12 лютого 2014 року у справі №К/9991/66418/12, від 26 березня 2014 року у справі №К/800/36974/13, від 14 квітня 2014 року у справі №К/800/23746/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) притримується зазначеної вище позиції та зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Податковий орган, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містися постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "ЕКО-БУД-МОНТАЖ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, якою позовні вимоги ТОВ "ЕКО-БУД-МОНТАЖ" були задоволенні (т.2 а.с. 9-14), а також ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 року, якою вищевказана постанова залишена без змін, а також ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.09.2014 року якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Окрім цього, згідно п. 86.9 ст.86 ПК України (в редакції від 20.11.2012 року), «у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріалами такої перевірки разом з висновком органу податкової служби передаються органу, що призначив перевірку».

Зазначене також кореспондується з положеннями п. 58.4 ст. 58 ПК України, відповідно до яких у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

При цьому відповідно до абзацу другого вказаної норми закону складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, що мало місце в даному випадку, є набрання законної сили судовим рішенням, постановленим за результатами кримінального провадження стосовно посадової особи відповідного платника податку.

Проте, відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження прийняття та набрання законної сили на момент прийняття податкових повідомлень-рішень таким судовим рішенням стосовно посадових осіб ТОВ «РЕМБУД СРЗ», тоді як до настання зазначених обставин матеріали перевірки є лише доказовою базою, яка використовується у розслідуванні відповідного кримінального провадження.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУД СРЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003552206 від 31 жовтня 2014 року, №0003562203 від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/М.П. Коваль