Рішення № 42684217, 05.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/29186/14Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" доПриватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" простягнення 150 343 грн 65 коп.Представники: від позивача: Стасовська Н.І. - представник за довіреністю № 29-14/21 від 05.01.2015від відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" про стягнення 14429 150 343 грн 65 коп. заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 "С" від 21.10.2013, в тому числі 56 000 грн 00 коп. основного боргу, 56 000 грн 00 коп. пені, 2036 грн 41 коп. 3 % річних та 36 307 грн 24 коп. інфляційних втрат

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 "С" від 21.10.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати використаної теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 56 000 грн 00 коп. за період з 01.11.2013 по 30.04.2014 року, крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами позивачем нараховано пеню у розмірі 56 000 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 2036 грн 41 коп. та інфляційні втрати у розмірі 36 307 грн 24 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29186/14, розгляд справи призначений на 15.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 розгляд справи відкладено на 05.02.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

19.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання відкладення розгляду справи.

02.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32815352.

У судове засідання 05.02.2015 з'явився представник позивача та надав докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013 між Управлінням майном комунальної власності Полтавської міської ради (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (орендар) укладено договір оренди № 90/41/127, відповідно до мов якого з метою підвищення ефективності використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає на умовах, визначених договором, в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Алмазна, 2-а, яке повинно бути використане під заклад освіти і знаходиться на балансі управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради.

21.10.2013 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація за договором) та Приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (споживач за договором) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 "С", відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул.. Алмазна, 2а - академія.

Положеннями пункту 39 договору встановлено, даний договір укладений на період: для опалення з 21.10.2013 по 31.12.2014, в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з пунктами 5 та 6 договору теплопостачальна організація зобов'язалася забезпечити безперебійне постачання теплом та гарячою водою споживача; на абонентських вводах будівель і споруд споживача забезпечити необхідну кількість та якість води від мережі на опалення, необхідний наявний напір теплоносія на вводі в будівлю, контроль за використанням теплової енергії споживача.

У відповідності до пункту 31. договору оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладання договору, відповідно до діючих тарифів. Вартість 1Гкал - 802,18 грн (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів (3 група). Оплата за опалення проводить за фактично використану кількість теплової енергії.

Всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. В разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (пункт 32 договору).

Відповідно до пункту 33 договору споживач зобов'язався сплачувати за теплову енергію до 30 числа розрахункового місяця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з 01.11.2013 по 30.04.2014 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 83 270 грн 10 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 «С» від 21.10.2013. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями довідок про зняття показників з приладів обліку використаної теплової енергії, актів приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2013, № АВ-927 від 31.12.2013, № АВ-733 від 31.01.2014, № АВ-3885 від 28.02.2014, № АВ-7306 від 31.03.2014, № АВ-10375 від 30.04.2014, а також копіями рахунків на оплату № 2934 від 30.11.2013, № АВ-478 від 27.10.2013, № АВ-486 від 28.01.2014, № АВ-2102 від 25.02.2014, № АВ-3965 від 26.03.2014 та № АВ-5633 від 24.04.2014.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2013, № АВ-927 від 31.12.2013, № АВ-733 від 31.01.2014, № АВ-3885 від 28.02.2014, № АВ-7306 від 31.03.2014, № АВ-10375 від 30.04.2014 не підписані відповідачем, проте судом встановлено, що відповідачем не надано вмотивованої письмової відмови від їх підписання, у зв'язку з чим акти приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2013, № АВ-927 від 31.12.2013, № АВ-733 від 31.01.2014, № АВ-3885 від 28.02.2014, № АВ-7306 від 31.03.2014, № АВ-10375 від 30.04.2014 вважаються підписаними відповідачем (відповідно до пункту 32 договору).

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, у зв'язку з чим в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед теплопостачальною організацією за спожиту теплову енергію у розмірі 56 000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 05.02.2015 представником позивача надані докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 18 000 грн 00 коп., а саме виписку з банківського рахунку позивача.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані позивачем докази сплати відповідачем заборгованості після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 18 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати використаної теплової енергії за період з 01.11.2013 по 30.04.2014 за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 "С" від 21.10.2013 обліковується заборгованість у розмірі 38 000 грн 00 коп.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію за період постачання теплової енергії з 01.11.2013 по 30.04.2014 підлягають задоволенню у розмірі 38 000 грн 00 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 "С" від 21.10.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 56 000 грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 2 036 грн 41 коп. та інфляційні втрати в розмірі 36 307 грн 24 коп. за період прострочення вказаний у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 34 договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня у розмірі 1,0 % за кожний день прострочення, але не більше 100 % боргу, згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99, а також стягнення 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 34 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок інфляційних втрат є неправильним, таким чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року та прийшов до висновку, що сума інфляційних втрат складає 15 243 грн 91 коп.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 56 000 грн 00 коп. та 3 % річних у розмірі 2 036 грн 41 коп., нарахованих за період прострочення вказаний у розрахунку, доданому до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 56 000 грн 00 коп. та 3 % річних у розмірі 2 036 грн 41 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 243 грн 91 коп. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, ідентифікаційний код 00127522) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2-А, ідентифікаційний код 03338030) заборгованість у розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 243 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок три) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 61 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" заборгованості у розмірі 18 000 грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.02.2015

Суддя Н.Б. Плотницька