Рішення № 42684199, 29.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015Справа № 910/26323/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "АРТБУДІНВЕСТ"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних за договором поставки №49/13 від 02.01.2013 у розмірі 505 487,84 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Литвин І.О. (дов.№б/н від 31.10.2014)

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "АРТБУДІНВЕСТ" про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних за договором поставки №49/13 від 02.01.2013 у розмірі 505 487,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача обов'язку щодо оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №49/13 від 02.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі №910/26323/14 та призначено її до розгляду на 18.12.2014 року.

11.12.2014 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява, яку ухвалою суду від 12.12.2014 повернуто відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) на підставі ст.63 Господарського процесуального кодексу України без розгляду.

За наслідками судового засідання 18.12.2014 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на 15 днів, у задоволення клопотання представника позивача, та відкладено розгляду справи на 29.01.2015 року.

Під час судового засідання 29.01.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Відповідач до судового засідання повторно не направив свого представника, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду про порушення провадження та відкладення розгляду справи не виконав, відзиву на позов не надав.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль Україна» (продавець) та Приватним підприємством «Артбудінвест» (покупець) укладений договір поставки № 49/13 (далі Договір).

Вказаний договір з боку позивача укладений менеджером по роботі з клієнтами Недогибченко І.М, яку відповідною довіреністю №3 від 15.03.2012 уповноважено Генеральним директором ТОВ «Сева Санте АнімальУкраїна» - Міхай Карачоні на вчинення такого правочину

За умовами п.1.1. Договору продавець зобов'язався поставляти (передавати покупцеві у власність) ветеринарні препарати, вакцини та інші препарати захисту тварин та птахів (далі за текстом - Товар) на умовах згідно із переліком та у кількості, визначених відповідно до умов даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію Товару.

Товар за даним Договором поставляється партіями. Партією Товару вважається Товар, визначений у одній видатковій накладній (п.1.2. Договору).

Ціна Товару, у відповідності до п.2.1. даного Договору, визначається у гривнях на кожну партію Товару та вказується у рахунках-фактурах Продавця та видаткових накладних.

Товар партіями, кожна партія по окремій видатковій накладній, що відповідає умовам поставки за Договором.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт звірки за 9 місяців 2014 року, відповідно до якого початкове сальдо на 01.01.2014 року становить 346 119,51 грн.

У подальшому протягом 2014 року ТОВ «Сева Санте Анімаль Україна» поставило відповідачеві товар на загальну суму 255 880,25 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № СА-0000009 від 13.01.2014 на суму 97 722,36 грн.;

- № СА-0000036 від 14.01.2014 на суму 62 9636,22 грн.;

- № СА-0000083 від 21.01.2014 на суму 40 523,26 грн.;

- № СА-0000084 від 21.01.2014 на суму 2 171,71 грн.;

- № СА-0000094 від 21.01.2014 на суму 35 874,42 грн.;

- № СА-0000100 від 22.01.2014 на суму 16 625,28 грн.

Згідно до п.2.2. Договору відповідач зобов'язується здійснити оплату вартості відповідної партії Товару, визначеної у видатковій накладній, у повному обсязі протягом 60 днів з моменту отримання партії Товару. Моментом отримання партії Товару є підписання Відповідачем видаткової накладної на відповідну партію Товару.

Оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ПП «Артбудінвест» на розрахунковий рахунок позивача (п.2.4. Договору).

Покупець, у свою чергу, лише частково оплатив поставлений протягом 2013-2014 років товар, а саме на суму 232 129,46 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів на рахунку позивача.

Таким чином, ПП «Артбудінвест», порушуючи норми чинного законодавства України, неналежно виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого йому Товару, що призвело до виникнення суми заборгованості перед позивачем у розмірі 369 870,30 грн., яку ТОВ «Сева Санте Анімаль Україна» просить стягнути у судовому порядку.

До того ж, звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 57 392,19 грн. пені, інфляційних втрат у розмірі 70 164,39 грн. та 8 060,96 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 02.01.2013 між сторонами укладено договір поставки №49/13, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 369 870,30 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив оплату отриманих товарів, яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена у повному обсязі.

Так, з системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 369 870,30 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 57 392,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 70 164,39 грн. та 8 060,96 грн. 35 річних.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку порушення відповідачем строку оплати вартості Товару, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості Товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та строків, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 57 392,19 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 70 164,39 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 8 060,96 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Сева Санте АНІМАЛЬ УКРАЇНА" до Приватного підприємства "АРТБУДІНВЕСТ" про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних за договором поставки №49/13 від 02.01.2013 у розмірі 505 487,84 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Артбудінвест» (03049, місто Київ, вулиця Богданівська, будинок 2; ідентифікаційний код 35489425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль України» (04080, місто Київ, вулиця В.Хвойки, будинок 18/14, корпус 1, офіс 301-303; ідентифікаційний код 34293400) 369 870 (триста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 30 копійок основного боргу, 57 392 (пятде5сят сім тисяч триста дев'яносто дві) гривні 19 копійок пені, інфляційні втрати у розмірі 70 164 (сімдесят тисяч сто шістдесят чотири) гривні 39 копійок, 8 060 (вісім тисяч шістдесят) гривень 96 копійок 3% річних та 10 109 (десять тисяч сто дев'ять) гривень 76 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 29.01.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 03.02.2015 року

Суддя К.В. Полякова