Постанова № 42684183, 06.02.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2015 р. справа № 809/1758/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області - Коршовської У.Д.,

представника відповідача: публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" - Штопка В.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ковалівського колективного підприємства "Меткабель" - Андрусяка П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до публічного акціонерного товариства "Прикарпаття", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ковалівське колективне підприємство "Меткабель", про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 03.06.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (надалі по тексту також - позивач) до публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальній сумі 33 017,74 гривень.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по списках №1 та №2, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата якої здійснена позивачем у січні-квітні 2013 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України в загальній сумі 33 017,74 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року даний адміністративний позов задоволено частково, за змістом якої з публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" стягнуто 29 413,00 гривень (том 1 а.с. 66-69).

23.10.2014 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року - без змін (том 1 а.с. 108-111).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 року у справі №К/800/58024/14 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну від 23.10.2014 року в частині вимог про стягнення з відповідача 3 602,75 гривень витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано, а справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.01.2015 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду до розгляду у справі залучено Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, за письмовим клопотанням останнього.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у адміністративному позові. Зазначила, що публічне акціонерне товариство "Прикарпаття" є правонаступником прав і обов'язків Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття". На вказаному підприємстві до квітня 1994 році працювали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, отримавши відповідну частину пільгового стажу, що поряд з іншим таким стажем, який отриманий на Ковалівському колективному підприємстві "Меткабель", дало право на призначення їм пенсії на пільгових умовах відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Частка відповідача у такому страховому стажу по даних пенсіонерах становить 49,71% і 42,98%, у зв'язку із чим заборгованість по пільгових пенсіях становить 1 662,95 гривень і 1 939,80 гривень відповідно. Решта частини пенсії відшкодовується Ковалівським колективним підприємством "Меткабель", за останнім місцем роботи вказаних осіб, на якому отримали пільговий страховий стаж. На підставі абзацу 3 пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, просила стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальній сумі 3 602,75 гривень по пенсіонерах ОСОБА_5, ОСОБА_6

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подавши письмове заперечення на адміністративний позов (том 2 а.с. 24-26). Свої заперечення мотивує тим, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам та колишнім працівникам підприємства відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 в загальній сумі 3 602,75 гривень, підлягають стягнення із Ковалівського колективного підприємства "Меткабель". Так як із травня 1994 року зазначене підприємство, в силу вимог статті 59 Господарського кодексу України, є правонаступником всіх прав і обов'язків Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" (правонаступником якого є відповідач) у частині отриманого майна по розподільчому акту, в тому числі по зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із переведенням на таке колективне підприємство частини працівників, серед яких є і зазначені два пенсіонери. Враховуючи, що останнє місце роботи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є Ковалівське колективне підприємства "Меткабель", стягнення таких витрат необхідно здійснити із останнього. В частині позовних вимог на суму 3 602,75 гривень просив відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" просив адміністративний позов задовольнити та стягнути з публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальній сумі 3 602,75 гривень. Пояснив, що згідно з пунктом 3.3 Статуту підприємства в редакції від 27.04.1994 року і пункту 3.1 Статуту підприємства в редакції від 06.11.2007 року третя особа не є правонаступником Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" і не несе ніякої відповідальності по його зобов'язаннях. Зазначив, що колективне підприємство щомісячно справно сплачує свою частину відшкодування витрат на виплату пільгової пенсії ОСОБА_5 і ОСОБА_6, у зв'язку із чим відсутні правові підстави стягувати із колективно підприємства іншу частину витрат, яка виплачується пенсійним фондом за здобутий у відповідача страховий стаж.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що публічне акціонерне товариство "Прикарпаття" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа (ідентифікаційний код 02970197), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.01.2015 року (том 1 а.с. 202-203).

Відповідач взятий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на облік як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів з'ясовано, що колишнім працівникам відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, які, у свій час, відпрацювали на роботі на підприємстві, яке на даний час реорганізовано в публічне акціонерне товариство "Прикарпаття", із шкідливими і важкими умовами праці, здобувши частину відповідного пільгового страхового стажу, та досяг визначеного віку, призначено і виплачується позивачем пенсія на пільгових умовах по списку №2 відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (том 1 а.с. 8, 9; том 2 а.с. 4-5, 8-9).

Суд, у відповідності до вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

На час виникнення відносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками, а також умови відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіях, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Щодо об'єкту оподаткування і ставки збору за пільговими пенсіями, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Згідно вимог абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" на обов'язкове державне пенсійне страхування, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлено ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

З приводу обов'язку відшкодування пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", необхідно відмітити.

Абзацами 1-4 частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу 7 частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

При цьому, як зазначено в абзаці 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд, виходячи із системного аналізу вказаних вище приписів Законів зазначає, що пенсії, призначені за пунктами "б"-"з" відповідно до статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають обов'язковому відшкодуванню платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку визначеному законодавством.

З метою реалізації положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - Інструкція №21-1), яка встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 6.1. Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як вже встановлено судом вище громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, які досягли необхідного віку та отримали право на пільгову пенсію за здобутий пільговий страховий стаж, частину якого отримали на підприємстві, яке на даний час реорганізовано в публічне акціонерне товариство "Прикарпаття", призначено пенсію на пільгових умовах у відповідності до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Фактична виплата та доставка такої пенсії у спірних відносинах громадянину ОСОБА_5 здійснена позивачем по списку №2 в січні 2013 року в сумі 329,72 гривень, лютому-квітні 2013 року по 444,41 гривень, по громадянину ОСОБА_6 у січні-квітні 2013 року по 484,95 гривень.

Загальна сума виплат пенсій і витрат на їх доставку, яка здійснена позивачем, за рахунок наступного відшкодування публічним акціонерним товариством "Прикарпаття", за період з січня по квітень 2013 року по списку №2 становить 3 602,75 гривень (том 1 а.с. 15)

Пунктом 6.4. Інструкції №21-1 про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.8. вказаної Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач в свою чергу зобов'язаний до 25-го числа щомісячно здійснити відшкодування таких витрат в розмірах, визначених позивачем. Підставою для відшкодування є відповідні розрахунки цих витрат, які надсилається відповідачу.

Позивач у лютому і березні 2013 року сформував, надіслав і надав відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії №1855/04 від 05.02.2013 року, №3626/03 від 06.03.2013 року, №3899/04 від 13.03.2013 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, призначеної відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (том 1 а.с. 8, 9, зворотній бік а.с. 9). Дані розрахунки 11.04.2013 року отримані відповідачем, про що свідчить запис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 11).

На підставі даних розрахунків у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №2, здійсненої у січні-квітні 2013 року, в загальній сумі 3 602,75 гривень.

Однак, відповідачем за січень-квітень 2013 року у передбачені Інструкцією №21-1 строки не проведено відшкодування сум понесених позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Досліджуючи доводи позивача і третьої особи про відсутність у спірних відносинах правонаступництва Ковалівського колективного підприємством "Меткабель" по зобов'язаннях Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття", суд зазначає наступне.

Повертаючи справу на новий судовий розгляд Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09.12.2014 року визначив, що підлягають дослідженню і перевірці доводи позивача щодо відсутності відносин правонаступництва між Коломийським орендним підприємством "Прикарпаття" та Ковалівським колективним підприємством "Меткабель" в частині майнових зобов'язань, у зв'язку з чим витребувати належним чином завірену копію статуту останнього.

На виконання вимог суду касаційної інстанції витребувано і отримано завірені копії таких статутів в редакції від 27.04.1994 року (з моменту створення) та в редакції від 06.11.2007 року (чинній на час вирішення справи по суті).

Як зазначено судом вище по пенсіонерах ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідач, як правонаступник підприємства, на яких зазначені громадяни здобули частину пільгового страхового стажу для отримання пенсії, повинен відшкодувати 49,71% і 42,98% здійснених позивачем виплат, так як такий розмір стажу у відсотках відповідає відпрацьованому трудовому часу (том 2 а.с. 5, 9).

Твердження відповідача щодо необхідності проведення відшкодування вказаної вище частини витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за рахунок активів Ковалівського колективного підприємства "Меткабель" суд вважає помилковим, виходячи з наступного.

25.12.1991 року завод "Прикарпаття" набув статусу орендного підприємства та перейменований в Коломийське орендне підприємство "Прикарпаття", про що свідчить рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради №440 від 18.12.1991 року та Статут такого підприємства із присвоєним ідентифікаційним кодом 02970197 (том 2 а.с. 49-57).

У судовому засіданні встановлено, що закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" є власником майна, набутого в процесі приватизації державного майна - цілісного майнового комплексу Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття", шляхом викупу державного майна зданого в оренду, на підставі Законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про оренду майна державних підприємств та організацій". Тобто, закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" стало правонаступником Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття", про що свідчить той же ідентифікаційний код підприємства 02970197. Дана обставина не заперечується представником відповідача.

В структуру цілісного майнового комплексу Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" входило ряд орендарів (філій), однією з яких була Ковалівська філія.

Судом з'ясовано, що така філія не мала статусу юридичної особи, і дана обставина також не заперечується представником відповідача.

11 березня 1994 року на конференції орендарів Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" прийнято рішення про від'єднання Ковалівської філії в окреме підприємство та розподіл майна (том 2 а.с. 10).

В подальшому, закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" зареєстроване як підприємство 20.04.1994 року та згідно пункту 3 підпункту 3.3 Статуту є правонаступником Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" (том 2 а.с. 33-48).

Згідно акту прийому-передачі майна між Коломийським закритим акціонерним товариством "Прикарпаття" від 31.05.1994 року, на підставі наказу № 12 від 27.04.1994 року, закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" передало, а Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" прийняло основні засоби, виробничі запаси, малоцінні і швидкозношуючі предмети, незавершене будівництво, готову продукцію на загальну суму 2 119 207 400 (два мільярди сто дев'ятнадцять мільйонів двісті сім тисяч чотириста) карбованців та статутний фонд на загальну суму 1 127 350 (один мільярд сто двадцять сім мільйонів триста п'ятдесят тисяч) карбованців (а.с. 11-12, 13)

Відповідно до пункту 3.3 статуту Ковалівського колективного підприємства "Меткабель" в редакції від 27.04.1994 року і пункту 3.1 статуту в редакції від 24.06.2007 року, третя особа не є правонаступником Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" і не несе відповідальності по його зобов'язаннях (а.с. 209-214).

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що майно Ковалівським колективним підприємством "Меткабель" прийнято від закритого акціонерного товариства "Прикарпаття", на переконання суду, саме закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" є правонаступником Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття".

У судовому засіданні представник відповідача вказував, що після реорганізації і виділення до новоствореного підприємства третьої особи переведенні із одночасним звільненням ОСОБА_5, ОСОБА_6

Однак, судом із змісту наказу директора закритого акціонерного товариства "Прикарпаття" № 67-К від 29.04.1994 року встановлено, що із товариства звільнено по переводу в Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" ряд працівників, в тому числі лише ОСОБА_5 (том 2 а.с. 14-22). У вищевказаному наказі по працівнику ОСОБА_6Ф дані про його звільнення у зв'язку з переводом на роботу в підприємство третьої особи у судовому засіданні не підтверджено.

Втім, немає жодного значення факт переведення працівників під час виділення із складну орендного підприємства нової юридичної особи, оскільки дана обставина не є ключовим предметом визначення правової позиції у спірних відносинах.

Суд вважає за необхідне зазначити, про безпідставність доводів представника відповідача щодо необхідності застосування вимог частини 4 статті 59 Господарського кодексу України та пункту 6.3. Інструкції №21-1 про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, із наступних підстав.

За приписами пункту 6.3. Інструкції №21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Виходячи із змісту даної норми Інструкції №21-1 і встановлених у судовому засіданні фактичних обставин суд зазначає, що мова йде виключно про "ліквідацію" або "зміну власника підприємства".

У даних же спірних відносинах ні завод "Прикарпаття", ні Коломийське орендне підприємства "Прикарпаття", ні закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" не ліквідовувалося. Правонаступником таких підприємств із різними назвами їх організаційно правової форми юридичної особи є публічне акціонерне товариство "Прикарпаття", що не заперечується представником відповідача.

Ковалівська філії у свою чергу не мала статусу юридичної особи і факту її ліквідації не було. А за умови, що Ковалівська філія не мала статусу юридичної особи, не могла і відбутися зміна власника підприємства, на визнання події про що наполягає представник відповідача.

У спірних відносинах не відбулося зміни власника на Ковалівську філію, а проведена реорганізація юридичної особи шляхом виділення із неї його структурного підрозділу з часткою майна із відповідною реєстрацією такого виділення у юридичну особу.

При такому виділенні між Коломийським орендним підприємством "Прикарпаття" чи закритим акціонерним товариством "Прикарпаття" і Ковалівським колективним підприємством "Меткабель" передавальний баланс не складався, обсяг майнових прав і обов'язків не визначався.

Про факт відсутності передавального балансу при виділенні філії представник відповідача не заперечив.

У зв'язку із цим, суд вважає правильним посилання позивача на пункт 6.2. Інструкції №21-1, за змістом якого витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Судом встановлено, що останнім місцем роботи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було Ковалівське колективне підприємство "Меткабель". Згідно розрахунків пільгового стажу для призначення пенсій, складеного позивачем, та довідок про підтвердження наявного трудового стажу, ОСОБА_6 у Ковалівському колективному підприємстві "Меткабель" відпрацював пільговий стаж 7 років 1 місяць та 16 днів (57,02%), а у відповідача 5 років 4 місяці і 14 днів (42,98%). В свою чергу, ОСОБА_5 у Ковалівському колективному підприємстві "Меткабель" відпрацював пільговий стаж 6 років 3 місяць та 13 днів (50,29%), а у відповідача 6 років 2 місяці і 17 днів (49,71%) (том 2 а.с. 5, зворотній бік а.с. 9)

Судом вже встановлено вище, що із відповідача у відповідності до вимог пункту 6.2. Інструкції №21-1 по ОСОБА_5 і ОСОБА_6 позивачем стягується відшкодування у процентному відношенні відповідно до отриманого у підприємстві пільгового страхового стажу, який становить 49,71% і 42,98% відповідно від загального розміру виплаченої пенсії (том 1 а.с. 15). Решти пенсії, як пояснив представник позивача і з'ясовано судом, Пенсійний фонд України стягує із Ковалівського колективного підприємства "Меткабель".

Згідно наказу №5-к від 27.01.2012 року відповідача змінено назву закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" на публічне акціонерне товариство "Прикарпаття", про що свідчать дані Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що саме Інструкція №21-1 є спеціальним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання вимог "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, який визначає порядок, умови і обсяги відповідальності при відшкодуванні пільгових пенсій, суд вважає, що положення такої Інструкції повністю визначають порядок стягнення коштів за даних спірних відносин, які є предметом вирішення у справі. Відтак, у суду відсутні підстави посилатися на інші нормативно-правові акти, в тому числі і на норми статті 59 Господарського кодексу України чи інших актів, які регулювали порядок реорганізації юридичних осіб різної організаційно-правих форм.

Отже, на підставі вищевказаного суд приходить до висновку, що публічне акціонерне товариство "Прикарпаття" зобов'язане відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" пропорційно до здобутого у даному підприємстві стажу, необхідного для призначення пільгових пенсій відповідно до підпунктів "а", "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, за відповідачем на час розгляду справи рахується заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку у січні, лютому та березні та квітні 2013 року пільгових пенсій за списком №2 в загальному розмірі 3 602,75 гривень (том 1 а.с. 15).

З огляду на вказане, суд дійшов переконання про наявність у відповідача до досягнення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пенсійного віку обов'язку здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку зазначеним особам пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Наявність заборгованості в публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується розрахунком таких витрат на її виплату і доставку за січень, лютий, березень і квітень 2013 року, картками особового рахунку та довідкою розрахунком по сумах виплачених пільгових пенсій (том 1 а.с. 8, 9, зворотній бік а.с. 9).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у даних спірних відносинах, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав щодо обов'язку публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" відшкодовувати частину пільгової пенсії, є обставини, які встановлені судовими рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили.

Так, згідно даних автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду, станом на 12.02.2015 року, набрали законної сили постанови від 02.03.2012 року у справі №2а-183/12/0970 та від 12.10.2011 року №2а-2936/11/0970, якими задоволено у повному обсязі позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2011 року та серпень 2011 року із аналогічними підставами на стягнення, які вирішуються у даній справі.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

З'ясовані вище судом обставини дають можливість дійти висновку про те, що несплата публічним акціонерним товариством "Прикарпаття" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в загальній сумі 3 602,75 гривень, вчинена всупереч частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6 Інструкції №21-1, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Змістовний аналіз положень коментованих нормативно-правових актів про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, дає підстави вважати, що Пенсійний Фонд України та його структурні підрозділи на місцях, вправі скеровувати підприємствам, вимоги-розрахунки про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по колишнім або дійсним працівникам таких підприємств, які відпрацювали в них відповідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку. У випадку невиконання підприємствами законодавства та вимог про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, у наведеному вище порядку, такі структурні підрозділи наділені правом звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.

Суд переконаний, що таке право Пенсійного Фонду України та його структурних підрозділів на місцях випливає з покладених на них завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про пенсійне забезпечення і є невід'ємною частиною передбаченого законом права забезпечувати збирання та акумулювання страхових внесків із підприємств, на яких законом покладений обов'язок їх сплачувати.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" (ідентифікаційний код 02970197, вул. Карпатська, 71-А, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 37904176) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 3 602 (три тисячі шістсот дві) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі відкладено на 5 днів. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі буде виготовлена 11.02.2015 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.