Постанова № 42684181, 06.02.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2015 р. справа № 809/181/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: комунального підприємства "Аварійна служба ЄРЦ" - Жиляка М.Д.,

представника відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - Григоріва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Аварійна служба ЄРЦ" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0034071502, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Аварійна служба ЄРЦ" (надалі по тексту також - позивач, КП "Аварійна служба ЄРЦ") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Державна податкова інспекції у м. Івано-Франківську, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0034071502.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 57.1 статті 54 Податкового кодексу України, статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши в листопаді 2014 року камеральну перевірку своєчасності сплати зобов'язань з податку на прибуток підприємств, дійшов протиправного висновку про порушення КП "Аварійна служба ЄРЦ" граничних строків сплати самостійно визначених зобов'язань у податкових деклараціях за 2, 2-3 квартали 2011 року і 1 та 3 квартали 2012 року. У зв'язку з чим незаконно рішенням від 08.12.2014 року №0034071502 застосовано штраф в сумі 549,19 гривень як 20% за несвоєчасну сплату 2 700,95 гривень зобов'язань. Зазначає, що податкові зобов'язання за вказаними 4-ма деклараціями були стягнуті за позовом відповідача Івано-Франківським окружним адміністративним судом в судовому порядку. В подальшому ухвалами суду від 21.12.2012 року у справі №2а-3294/12/0970 і від 09.12.2013 року у справі №809/1673/13-а податкові зобов'язання з податку на прибуток як податковий борг у відповідності до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України були розстрочені у виконанні на 6 та 5 років відповідно. Відтак, представник позивача вважає, що правила сплати самостійно розрахованих зобов'язань, передбачені пунктом 57.1 статті 54 Податкового кодексу України, не застосовуються у спірних відносинах, а тому застосовувати положення статті 126 коментованого Кодексу, за умови розстрочення податкового боргу за рішенням суду, є незаконним. Крім того, позивач стверджує про порушення відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в частині визначення сум грошових зобов'язань після закінчення 1095 днів строку давності з часу подання позивачем податкових декларацій. У зв'язку із вказаним рішення відповідача від 08.12.2014 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення (а.с. 74-75), яке мотивував тим, що за наслідками проведеної 25.11.2014 року камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення КП "Аварійна служба ЄРЦ" вимог законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав визначених у письмову запереченні. Пояснив, що позивачем несвоєчасно здійснено сплату до державного бюджету податкових зобов'язань, визначених ним самостійно у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2, 2-3 квартали 2011 року і 1 та 3 квартали 2012 року. Несвоєчасним внесенням коштів позивач порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим оскаржуваним рішенням від 08.12.2014 року №0034071502 застосовано штраф в сумі 549,19 гривень як 20% за несвоєчасну сплату 2 700,95 гривень зобов'язань. Доводи позивача про порушення строків давності вважає необґрунтованими так як в силу пункту 102.4 статті 102 вказаного Кодексу строки давності у спірних відносинах не застосовуються, оскільки податковий борг за 4-ма деклараціями стягнутий за постановами суду, що набрали законної сили. Вважає висновки, викладені в акті перевірки від 25.11.2014 року обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №0034071502, правомірними. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що КП "Аварійна служба ЄРЦ" зареєстровано як юридичну особу, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстроване платником податку на прибуток підприємств.

КП "Аварійна служба ЄРЦ" подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову звітність по податку на прибуток з наступними показниками:

- податкову декларацію за 2 квартал 2011 року №145066 від 09.08.2011 року, в якій визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток сумі 12 777,00 гривень (термін сплати - 19.08.2011 року);

- податкову декларацію за 2-3 квартали 2011 року №9010433779 від 08.11.2011 року, в якій визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4 064,00 гривень (термін сплати - 19.11.2011 року);

- податкову декларацію за 1 квартал 2012 року №9024795860 від 08.05.2012 року, в якій визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6 108,00 гривень (термін сплати - 20.05.2012 року);

- податкову декларацію за 3 квартали 2012 року №9069506968 від 07.11.2012 року, в якій визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3 463,00 гривень (термін сплати - 20.11.2012 року).

У зв'язку з несплатою зобов'язань і накопиченням КП "Аварійна служба ЄРЦ" податкового боргу ДПІ у м. Івано-Франківську звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовами про стягнення податкової заборгованості з рахунків відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки.

Постановами суду від 29.11.2012 року у справі №2а-3294/12/0970 та від 22.07.2013 року у справі №809/1673/13-а позовні вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську задоволено в повному обсязі.

21.12.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою платника розстрочено виконання постанови суду від 29.11.2012 року по справі №2а-3294/12/0970 терміном на шість років зі сплатою щомісячно 2 139,00 гривень, в тому числі по декларації за 2-3 квартали 2011 року №9010433779 від 08.11.2011 року.

09.12.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою платника розстрочено виконання постанови суду від 22.07.2013 року по справі №809/1673/13-а терміном на п'ять років зі сплатою щомісячно 6 724,00 гривень, в тому числі по деклараціях за 2 квартал 2011 року №145066 від 09.08.2011 року, за 1 квартал 2012 року №9024795860 від 08.05.2012 року і за 3 квартали 2012 року №9069506968 від 07.11.2012 року.

Сплата заборгованості по вищезазначених деклараціях почала відбуватися в 2014 році в порядку визначеному у розрахунку, який наявний у матеріалах справи.

25.11.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку своєчасності сплати самостійно визначених податкових зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №9824/15-02/19400110 від 25.11.2014 року (а.с. 11-12). Актом встановлено, що платником порушено сплату 2 700,95 гривень авансового внеску з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу.

Виходячи із наслідків перевірки відповідачем 08.12.2014 року у відношенні до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0034071502, яким застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно внесених зобов'язань в сумі 540,19 гривень (а.с. 9).

Вирішуючи спір по суті і надаючи правову оцінку діям перевіряючого при виявленні порушення податкового законодавства та прийняття на його основі оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

За змістом вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 коментованого Кодексу у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як слідує з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Аналогічне регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2014 року у справі № 21-279а14 за позовом комунального підприємства "Міський водоканал" до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, що визначена в листі №1602/11/10/14-14 від 18.11.2014 року.

У зв'язку із вказаним доводи позивача про порушення контролюючим органом вимог пункту 57.1 статті 54 Податкового кодексу України, статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, які розстрочені за судовим рішенням, є необґрунтованими.

Перевіряючи доводи позивача про порушення відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в частині визначення суми грошового зобов'язання (штрафу) після закінчення 1095 днів строку давності з часу подання позивачем податкових декларацій, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції закону чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) регламентовано, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як встановлено судом, податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року №145066 і за 2-3 квартали 2011 року №9010433779 подані позивачем до ДПІ у м. Івано-Франківську - 09.08.2011 року і 08.11.2011 року (а.с. 73, 77, 80).

Враховуючи вимоги пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України останніми днями, із настанням яких відповідач мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань, в тому числі застосувати штрафну санкцію за несвоєчасну сплату платником податків розрахованих у вказаних деклараціях суми зобов'язань, є - 11.08.2014 року і 11.11.2014 року відповідно.

В свою чергу, спірна перевірка проведена відповідачем 25.11.2014 року, а оскаржуване рішення прийнято 08.12.2014 року.

Із місту описової частини акта перевірки від 25.11.2014 року, розрахунку штрафної санкції до рішення від 08.12.2014 року і поданого під час судового розгляду детального розрахунку такого штрафу судом встановлено, що в даний розрахунок включено застосування 20% штрафу від сум, які вносились (включалися) в рахунок погашення зобов'язань за деклараціями з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року №145066 і за 2-3 квартали 2011 року №9010433779 (а.с. 10, 12 , 73).

Вивченням і перевіркою суми штрафу, яка включена до оскаржуваного рішення з'ясовано, що 406,28 гривень штрафу включено (визначено) відповідачем понад 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій №145066 і №9010433779 (1,14 + 1,14 + 1,14 + 1,14 +1,09 +0,05 + 1,14 +62,24 + 4,33 +62,24 + 4,33 + 62,24 + 4,33 + 62,24 + 4,33 + 62,25 +4,33 +62,25 +4,33 = 406,28 гривень) (а.с. 10, 73).

Вказане свідчить, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення протиправно до суми штрафу включив 406,28 гривень (поза межами граничних стоків давності застосування штрафної санкції), у зв'язку з чим в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про не застосування у спірних відносинах строків давності на підставі пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 102.4 статті 102 коментованого Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз правового змісту пунктів 102.1 і 102.4 статті 102 Кодексу вказує на те, що в першому випадку мова йде про строки, в межах яких контролюючий орган вправі самостійно визначити суму грошового зобов'язання (в тому числі застосувати штрафну санкцію), а в другому - строки стягнення (їх відсутність) узгодженого податкового боргу за судовим рішенням.

В сукупності вказаного суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки воно прийнято в окремій його частині в порушення встановленої відповідної законної процедури, необґрунтовано, та непропорційно - без дотримання справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів Держави і вимогами захисту права власності особи - платника податків.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються КП "Аварійна служба ЄРЦ" в сумі 137,41 гривень.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0034071502 від 08.12.2014 року в частині застосування до комунального підприємства "Аварійна служба ЄРЦ" штрафу на суму 406,28 гривень.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Аварійна служба ЄРЦ" (ідентифікаційний номер 19400110, вул. Короля Данила, 48, м. Івано-Франківськ, 76018) частину судових витрат із сплати судового збору в сумі 137 (сто тридцять сім) гривень 41 (сорок одна) копійка, сплачених згідно платіжного доручення №70 від 19.01.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 5 днів. У зв'язку із вказаним постанова в повному обсязі виготовлена 11.02.2015 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.