Ухвала суду № 42683961, 12.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 лютого 2015 року Справа № 906/1222/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С., вивчивши касаційну скаргу Державного підприємства "Житомирторф" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі №906/1222/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго" до Державного підприємства "Житомирторф" про стягнення в сумі 667 941,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2015 року скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року.

Згідно з п.4 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 06.10.2011 року №3828-VI, статтею 4 якого визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду тощо.

Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп. 1,5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи те, що з резолютивної частини касаційної скарги видно, що заявником оскаржуються судові рішення судів попередніх інстанцій в цілому, то належний розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 6679,41 грн.

Заявник не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу скаржника на ту обставину, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята 24.12.2014 року. З цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Останнім днем для подання касаційної скарги було 13.01.2015 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Відповідач, в порушення п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України до скарги не додав клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження судових рішень, не зазначив про відновлення цього строку і в прохальній частині касаційної скарги.

Зазначення в тексті касаційної скарги про те, що касатор отримав повний текст постанови 29.12.2014 року, тому вважає, що скарга подається в межах встановленого для оскарження строку, не може вважатись судом клопотанням про поновлення пропущеного строку з зазначенням поважних причин цього пропуску.

З огляду на викладене касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст. 110, п.п. 4, 5 ч.1 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути касаційну скаргу скаржнику, а справу - Господарському суду Житомирської області.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді Б.М.Грек

Д.С.Кривда