Постанова № 42683933, 10.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 906/1193/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 рокуу справі№ 906/1193/14 господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"доДочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро"простягнення 964 011,76 грн.за участю представників сторін:

позивача: Стахорська О.І.,

відповідача: Клинчук І.В., Колотило В.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом в якому просить зобов'язати відповідача повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 964 011,76 грн. за виконані ремонтно-будівельні роботи.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності ПАТ "Миколаївобленерго", яка проведена Державною фінансовою інспекцією у Миколаївській області встановлено порушення Державних будівельних норм України "Правила визначення вартості будівництва" при виконанні робіт з реконструкції та будівництва за договорами підряду, що призвело до завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на суму 964011,76 грн., які були сплачені дочірньому підприємству "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро", як виконавцю робіт, тому вказані кошти підлягають поверненню ПАТ "Миколаївобленерго", як зайво сплачені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.10.2014 у справі № 906/1193/14 позов задоволено, присуджено до стягнення з дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" - 964011,76 грн. боргу, 19 280, 24 грн. витрат на оплату судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 у даній справі рішення місцевого господарського суду від 29.10.2014 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 29.10.2014 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 964011,76 грн., які сплачені за виконані ним роботи з реконструкції та будівництва на об'єктах замовника (позивача), що здійснюються з матеріалів та обладнання підрядника, відповідно до укладених договорів.

Відповідна вимога позивача мотивована тим, що ним оплачено завищену вартість виконаних відповідачем ремонтно-будівельних робіт на суму 964011,76 грн., що встановлено в акті Державної фінансової інспекції у Миколаївській області про результати планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Миколаївобленерго" за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що факт завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт за спірними договорами будівельного підряду встановлений проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", якою виявлено порушення Державних будівельних норм України "Правила визначення вартості будівництва" при виконанні робіт з реконструкції та будівництва. Відповідач безпідставно завищив вартість виконаних робіт, доказів повернення сплачених коштів не надав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок повертати зазначені кошти, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів будівельного підряду, виконаних сторонами у повному обсязі, тому такі кошти набуто за наявності правової підстави та не можуть бути витребувані відповідно до ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судами встановлено, що у період з 01.07.2011 по 31.12.2013 між сторонами у справі укладено 75 договорів підряду на виконання робіт з реконструкції та будівництва ПЛ-0,4 та ПЛ -10 в м. Миколаєві та Миколаївській області на загальну суму 51681563,74 грн., предметом яких є оплатне виконання відповідачем за замовленням позивача робіт з реконструкції та будівництва на об'єктах замовника, що здійснюються з матеріалів та обладнання підрядника. .

При цьому, судами встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за такими договорами робіт, а отже, за наявності правової підстави.

Апеляційним судом обґрунтовано відхилено твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області була проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності ПАТ "Миколаївобленерго" за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №14024/11 від 24.03.2014р. в якому зазначено, що публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" порушено Державні будівельні норми України "Правила визначення вартості будівництва" при виконанні робіт з реконструкції та будівництва, що призвело до завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на 964011,76 грн., які були сплачені ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро".

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договорів може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

У такому випадку, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції у Миколаївській області діяльності ПАТ "Миколаївобленерго" за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, тим більше, що всі умови договорів обома сторонами вже виконані, у тому числі й визначені у договорах ціни.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до п. 6.2. роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. №02-5/35 акти ревізії не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Отже, судом звертається увага на те, що акт державної фінансової інспекції в Миколаївській області від 24.03.2014 №14024/11 повинен бути оцінений згідно з правилами ст. 43 ГПК України.

Виявлені інспекцією порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог. Отже з зазначених причин апеляційна інстанція обґрунтовано скасувала рішення суду першої інстанції, бо висновки місцевого суду зроблено у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального закону - ст. 1212 ЦК України та норм ГПК України.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 906/1193/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова Б. Грек