Ухвала суду № 42683847, 12.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2844/14-ц Провадження № 22-ц/795/363/2015 Головуючий у I інстанції -Криворученко Д. П. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Зінченко С.П., Харечко Л.К.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства „Компанія „Інекс Укр Паркет" на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Компанія „Інекс Укр Паркет" та Чернігівської філії приватного підприємства „Компанія „Інекс Укр Паркет" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПП „Компанія „Інекс Укр Паркет" просить скасувати заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2014 року, яким стягуто з ПП „Компанія „Інекс Укр Паркет" на користь ОСОБА_1 8 537 грн. 41 коп. заборгованості по заробітній платі з врахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, а також вирішено питання стягнення судових витрат, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на невідповідність рішення суду вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки при ухваленні рішення судом не було враховано, що з суми нарахованої позивачу до виплати заборгованості із заробітної плати з відповідними компенсаціями підлягають стягненню обов'язкові платежі, а тому виплаті підлягає значно менша сума, чим стягнута за рішенням суду. При стягненні суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати судом не враховано відсутність вини роботодавця в затримці проведення виплати заробітної плати, оскільки підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що наказом №125 від 01.02.2001 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду верстатника в ПП „Компанія „Інекс Укр Паркет" (а.с.10).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався, що з 01 жовтня 2013 року по вересень 2014 року ПП „Компанія „Інекс Укр Паркет" не виплачується нарахована йому заробітна плата.

Згідно довідки відповідача №01-13 від 8 жовтня 2014 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 1 жовтня 2014 року складала 7 437 грн 92 коп., а також підприємством нараховано 551 грн. 26 коп. індексації та 548 грн. 23 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а за таких обставин, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в межах сум, визнаних відповідачем, ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

В апеляційній скарзі відповідачем також не оспорюється зазначений в довідці розмір заборгованості, але апелянт посилається на те, що оскільки на роботодавцеві лежить обов'язок здійснювати відрахування з заробітної плати платежів, передбачених діючим законодавством, то в рішенні розмір суми, що підлягає виплаті, повинен бути зазначений з відрахуванням обов'язкових платежів.

Проте, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд в резолютивній частині зазначив про необхідність відрахування із вказаних сум при виконанні рішення суду всіх обов'язкових платежів, що відповідає роз'ясненням, викладеним в ч.5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" щодо визначення судом зазначеної суми заборгованості без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки несвоєчасна виплата заробітної плати мала місце через скрутне матеріальне становище підприємства, виходячи з наступних підстав.

Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної працівникам: регулярно не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 34 Закону України „Про оплату праці" у зв'язку із порушенням строків її виплати працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому законодавством.

Підстави, порядок нарахування та виплати зазначеної компенсації визначено Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до статей 1 та 5 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсації громадянам частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Не підлягає компенсації дохід, своєчасно не отриманий з вини громадянина.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, нарахування компенсації на дохід у випадку порушення строків виплати є обов'язком підприємств, установ і організацій усіх форм власності та господарювання, навіть і у випадку не проведення своєчасної виплати з вини власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Єдиною підставою для не нарахування компенсації є своєчасне не отримання коштів з вини працівника.

Крім того, відповідно до роз'яснень, викладених в ч.1 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення, яке судом ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Компанія „Інекс Укр Паркет" відхилити.

Заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: