Постанова № 42680803, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20137/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0000363720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" з питання правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010-2013 роки.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 1017/40-50/3720/33546533 від 21 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 208 195,00 грн.; п.1.8 ст.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 208 195,00 грн.

На підставі встановлених порушень, 10 вересня 2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000363720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 208 195 00 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим-повідомленням рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

В силу п. 14.1.18. Податкового кодексу України, під бюджетним відшкодуванням розуміється відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення ТОВ "АДМ Україна" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням слугувало встановлення відповідачем формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ "Ценфинторг-Юг" за правочинами, які укладено без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що між ТОВ "Ценфинторг-Юг" (Продавець) та ТОВ "АДМ Україна" (Покупець) укладено договори купівлі-продажу № 5077 від 03 жовтня 2010 року, № 5451 від 23 жовтня 2010 року, № 5547 від 02 листопада 2010 року, № 5756 від 25 листопада 2010 року, № 5789 від 01 грудня 2010 року, № 5890 від 24 грудня 2010 року.

Згідно умов вищевказаних договорів, які є однотипними, Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшника на умовах, що передбачені договором.

Згідно п.п. 2.1 та 2.3 договорів, Продавець поставляє товар автомобільним транспортом у повному обсязі на ЗАТ «ІМЕЗ». Кожен автомобіль повинен супроводжуватись товарно-транспортною накладною, яка заповнюється у відповідності до вимог діючого законодавства України.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у період, що перевірявся, позивачем надано належним чином завірені копії первинних документів, а саме: податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур (а.с. 98-135, 145-155).

Крім того, позивачем надано банківські виписки по особовим рахункам ТОВ "АДМ Україна" на підтвердження проведення оплати за договорами з ТОВ "Ценфинторг-Юг" (а.с. 136-144).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ТОВ "АДМ Україна", що підтверджується карткою рахунку 631: по контрагенту ТОВ "Ценфинторг-Юг" за період з 01 жовтня 2010 року по 31 січня 2011 року (а.с. 156-158).

Також, в матеріалах справи міститься договір на переробку зерен соняшника на давальницьких умовах № С-50 від 25 серпня 2010 року, укладений між ТОВ "АДМ Україна" (Замовник) та ЗАТ «Іллічевський маслоекстракційний завод» (Виконавець), згідно умов якого, Замовник зобов'язується поставити Виконавцю сировину на переробку, оплатити послуги Виконавця по переробці, а Виконавець зобов'язується прийняти та провести повний технологічний цикл переробки сировини на масло і шрот (а.с. 159-163).

До вищевказаного договору між сторонами було укладено додаток № 1 від 25 серпня 2010 року до договору № С-50 від 25 серпня 2010 року та складено акти результатів переробки давальницької сировини та виробництва готової продукції і виконаних робіт до договору № С-50 від 25 серпня 2010 року (а.с. 165-167).

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації отриманого товару та результатів його переробки, позивачем надано копії вантажно-митних декларацій (а.с. 169-201.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в Акті перевірки відповідачем не було досліджено та надано оцінки первинним документам, складеним між ТОВ "Ценфинторг-Юг" та ТОВ "АДМ Україна" у період, що перевірявся.

Так, судом першої інстанції взято до уваги матеріали Акту від 14 травня 2013 року №364/22-225/35989010 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ценфинторг-Юг" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, контрагентами - постачальниками за період жовтень - грудень 2010 року, березень - грудень 2011 року, січень - листопад, грудень, 2012 року та контрагентами

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку належним доказом може бути виключно вирок суду щодо даної юридичної особи, який в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують вчинення позивачем дій спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, надання послуг, оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності з третіми особами.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагента.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо завищення ТОВ "АДМ Україна" податкового кредиту на суму 208 195,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування є необґрунтованими та безпідставними.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням товарів та послуг, а згодом заявив їх до бюджетного відшкодування.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про неправомірність зменшення податковим органом суми податкового кредиту позивача за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Ценфинторг-Юг", колегія суддів вважає, що податковим органом було необґрунтовано зменшено розмір суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 10 вересня 2013 року № 0000363720 прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 10 вересня 2013 року № 0000363720.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 10.02.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.