Рішення № 42679631, 10.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/930/15 Головуючий у 1 інстанції: Ясинський О.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Савченко О.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

19.09.2014 р. позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири. Свої позовні вимоги вона обґрунтувала тим, що вона проживає разом з донькою, яка є інвалідом третьої групи, та двома онуками, відносно яких вона є опікуном, в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності. Квартира розташована на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку, який перебуває на балансі ОСМД «Алмаз». У вересні 2013 року вона зробила ремонт в квартирі, а саме: замінила шпалери на кухні і в залі, підлогу покрила новим лінолеумом, відремонтувала ванну кімнату.

Відповідач ОСОБА_3 проживає поверхом вище у квартирі № 71 за тією же адресою. 16 червня 2014 року її квартиру № 68 було затоплено із квартири № 71. Згідно з актами комісії ОСМД «Алмаз» від 16 червня 2014р. та від 28 липня 2014р. причиною затоплення було недбале ставлення при користуванні водою мешканцями квартири № 71. Згідно актів їй завдано майнову шкоду, а саме: в її квартирі зіпсовані шпалери на стелі та стінах ванної кімнати, кухні та зали, зіпсовано лінолеум, замкнута електропроводка в ванній кімнаті. Факт завдання майнової шкоди підтверджується вказаними Актами комісії ОСМД «Алмаз» та наданою нею документацією, згідно з якою вартість відновлювального ремонту складає 1445 грн., яку відповідач добровільно відшкодувати не бажає.

Окрім того, неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, порушення звичного способу життя, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення квартири та виборювання права на відшкодування шкоди в судовому порядку. Вона важко хворіє, є інвалідом третьої групи, але вимушена витрачати додаткові кошти для здійснення нового ремонту. Просила суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування завданої матеріальної шкоди 1445 грн. та у відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн., а також стягнути судові витрати.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2014 року у

задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Сторони у справі, будучи повідомлені належним чином про судове засідання, на підтвердження чого маються поштові повідомлення про вручення їм судових повісток, до апеляційного суду не з»явились, у зв»язку із чим справу розглянуто у їх відсутності згідно з вимогами ст. 305 ЦПК України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах цих доводів, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни або скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем акти про залиття складені без огляду квартири відповідача, без обстеження сантехнічного обладнання, з порушеннями форми, затвердженої Наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005р. № 76, не містять підпису відповідача або застереження про його відмову від підпису, тому вони є неналежними доказами у справі і не доводять причину залиття та вину відповідача в залитті квартири позивача. Також суд критично поставився до документів, які були надані позивачем на обгрунтування розміру матеріальної шкоди від залиття її квартири.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована і мешкає. Будинок за цією адресою знаходиться на балансі ОСМД «Алмаз».

В позові ОСОБА_2 вказувала, що 16 червня 2014р. її квартиру було затоплено водою з квартири № 71, розташованої поверхом вище, в якій мешкає відповідач ОСОБА_3 На підтвердження позовних вимог позивач надала Акти обстеження від 16 червня 2014р. та 28 липня 2014р., складені комісією у складі голови ОСМД «Алмаз», заступника голови ОСМД «Алмаз», бухгалтера цього об»єднання ( а.с. 6, 7).

Згідно з п. 2.3.6 Правил у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до Правил.

Актом від 16 червня 2014р. встановлено, що в цей день квартира позивача була затоплена водопровідною водою із квартири № 71. Внаслідок затоплення сталося намокання проводки до водонагрівального баку у ванній кімнаті, замокання стелі у кухні та в кімнаті з частковим відшаруванням штукатурки; у кімнаті від цього проступили плями на стелі, відстали та частково пошкодились шпалери.

Другий акт було складено тією ж комісією 28 липня 2014р. після висихання у квартирі позивача, яким було встановлено, що після затоплення у квартирі № 68 покрились цвіллю шпалери і лінолеум на кухні та в залі, частково відшарувалась штукатурка на стінах ( а.с. 7).

Однак вказані акти судом першої інстанції не взяті до уваги, оскільки, на думку суду, вони складені з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005р. № 76 (далі - Правил), так як їх складено без дотримання форми, за участі однієї заінтересованої сторони, без огляду квартири відповідача, з якої відбулось витікання води, без ознайомлення відповідача з цими актами, та без належного з'ясування причини залиття.

Проте повністю погодитись з цими висновками суду не можна з огляду на таке.

Так, акти складені належним складом комісії, до якої ввійшла адміністрація ОСМД «Алмаз», яке є утримувачем будинку АДРЕСА_1. Тому суд необґрунтовано вказував, що акти не можна вважати належними доказами, так як вони не містять адреси будинку, оскільки ОСМД «Алмаз» - це об»єднання мешканців будинку АДРЕСА_1 та утворено для утримання саме цього будинку.

Ті обставини, що мешканці квартири № 71 не підписали ці акти, не можуть свідчити про те, що зазначені в них обставини та факти не відповідають дійсності, оскільки члени комісії як посадові особи об»єднання «Алмаз» несуть відповідальність за достовірність відомостей, викладених в складених ними Актах.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А у відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, у порушення зазначених норм суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено, що залиття сталось внаслідок винних дій відповідача, оскільки не врахував, що в Актах, складених належним складом комісії, зазначено, що залиття сталося саме із квартири № 71 водопровідною водою, а відповідач, посилаючись на невстановлення актами причин залиття, не спростував, що залиття сталося не з його квартири та не з його вини, що є його обов»язком згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України.

Отже, в такому разі діє презумпція завдавача шкоди, у зв»язку з чим наступають наслідки щодо покладення на нього обов»язку відшкодувати шкоду потерпілому від залиття.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 доручила ФОП ОСОБА_4, яка має свідоцтво платника єдиного податку, зареєстрована у Державному реєстрі як суб»єкт господарювання ( зокрема, з правом ведення діяльності з будівництва будівель та здійснення інших будівельних робіт) виконання поточного ремонту квартири АДРЕСА_1. В свою чергу, ОСОБА_4 залучила до виконання цих робіт підрядника ТОВ «Промстрой», яким складено: дефектний акт, локальний кошторис на будівельні роботи, відомість ресурсів до кошторису, на підставі яких визначена договірна ціна такого ремонту у сумі 1269 грн. ( а.с. 14-20).

Відповідно до акту виконаних робіт ТОВ «Промстрой» здійснило поточний ремонт квартири позивача на суму 1269 грн., яку ОСОБА_2 сплатила за квитанцією до прибуткового касового ордеру від 08 серпня 2014р., а також згідно з товарним чеком № 19 придбала матеріалів для виконання робіт на суму 176 грн. ( а.с. 8-13, 21).

Отже, вартість прямого матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 внаслідок залиття водою її квартири становить 1 445 грн.

Цей проаналізований пакет документації, у якому кожен з документів узгоджується з іншими за відомостями, які містяться в них, дає підстави для висновку про те, що суд необґрунтовано вважав, що позивач не довела розмір спричиненої їй від залиття матеріальної шкоди.

Не відповідають фактичним обставинам справи також і висновки суду про відсутність факту спричинення позивачеві внаслідок залиття моральної шкоди.

Позивач зазначала, що за рік до залиття здійснила ремонт своєї квартири. Отже, сам по собі факт залиття водою незадовго до цього відремонтованого житла вже є травмуючим фактором для потерпілого. Крім того, позивач вимушена була приймати додаткових зусиль для відновлення становища, тобто знову займалась ремонтом квартири, відшукувала додаткові грошові кошти для цього, що є утрудненим, так як на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх онуків, опікуном яких вона призначена. Також позивач вимушена відстоювати свої права, витрачаючи на це час та грошові кошти, оскільки відповідач відмовляється компенсувати їй спричинену шкоду в добровільному порядку.

З огляду на вказані обставини, колегія вважає, що залиттям позивачеві спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, а її розмір визначає з урахуванням того, що розмір матеріальної шкоди не є дуже значним та сума його майже на рівні мінімального заробітку, залиття не потягло будь-яких важких наслідків. Зважаючи на всі ці обставини, колегія вважає за доцільне визначити суму відшкодування моральної шкоди в половинному розмірі від суми матеріальної шкоди, тобто 700 грн.

Беручи все вищезазначене, колегія вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, а також стягнення на її користь судового збору за подання позовної заяви до суду у сумі 243,60 грн.

Враховуючи, що сплата судового збору ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги була відстрочена до розгляду апеляційної скарги, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2014 року у цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, адреса місця мешкання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, адреса місця мешкання: АДРЕСА_1, на відшкодування матеріальної шкоди від залиття квартири 1445 (тисяча чотириста сорок п»ять) грн. та на відшкодування моральної шкоди 700 (сімсот) грн., а також судовий збір у сумі 243,60 грн., а всього - 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги у розмірі 243,60 грн. на наступні реквізити: банк одержувача - ГУДКСУ в Запорізькій області, одержувач - УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, код одержувача (код за ЄДРПОУ) - 38025409, код банку одержувача (МФО) - 813015, рахунок одержувача - 31218206780007, призначення платежу - судовий збір, код суду 02891457.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Маловічко С.В.

Савченко О.В.