Рішення № 42678687, 10.02.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/5/2015(м)

263/6783/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 27 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Кредитної спілки «Можливість» (далі КС «Можливість») до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення сум за договором кредиту

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 8 грудня 2011 року між КС "Можливість" та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту № 2334 на суму 14 500 грн. строком на 18 місяців - з 08 грудня 2011 року по 08 червня 2013 року, зі сплатою 45,6% річних за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між КС "Можливість» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 2334 від 08 грудня 2011 року. З 30 червня 2012 року ОСОБА_4 перестав виконувати зобов'язання по сплаті суми кредиту та відсотків відповідно до графіку, у зв'язку з чим, станом на 02 липня 2013 року, заборгованість за договором кредиту складає 45 476,96 грн., з яких: 8 856,74 грн. - основний борг; 4381,68 грн. - заборгованість за відсотками; 32 238,53 грн. додаткові проценти. Вказану суму позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року позов Кредитної спілки «Можливість» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Можливість» суму заборгованості за договором кредиту № 2334 від 08 грудня 2011 року у розмірі 45476,96 грн., з яких: 8 856,74 грн. заборгованість за кредитом; 4381,68 грн. - заборгованість за відсотками; 32238,53 грн. - додаткові проценти, а також судовий збір в розмірі 454,77 гривень.

В апеляційній скарзі представник відповідачів - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що незважаючи на відсутність оригіналів кредитного договору та договору поруки судом зроблено висновок про те, що укладення цих договорів є доведеним, оскільки за фактом їх зникнення за заявою КС «Можливість» відкрите кримінальне провадження та, що доказом укладення договорів є видатковий касовий ордер про отримання ОСОБА_4 8 грудня 2011 року 14 500 грн. Між тим, оскільки кримінальне провадження за даним фактом не закінчено, то у суду не було підстав роботи висновок про те, що кримінальне розслідування є доказом укладення цих договорів. Крім того, суд не перевірив доводи відповідача про те, ким зроблено підпис на видатковому касовому ордері про отримання 14 500 грн. Апелянт також посилається на те, що при стягненні суми заборгованості з поручителя ОСОБА_2 судом неправильно застосовані норми матеріального права. Вважає, що на час звернення позивача до суду у липні 2013 року порука за даним договором була припинена в силу ч.4 ст.559 ЦК України, тому, позивач не має права вимагати від поручителя погашення кредиту.

ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з»явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у її відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представників КС «Можливість» Козлова М.Ю. та Іванову І.В., які просили скаргу відхилити, а рішення залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між КС "Можливість" та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту № 2334 (далі Договір) на суму 14 500,00 грн. строком на 18 місяців - з 08 грудня 2011 року по 08 червня 2013 року, зі сплатою 45,6% річних за користування кредитом ( а.с. 9).

На забезпечення виконання зобов*язань за вищевказаним Договором між КС "Можливість» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 2334 від 08 грудня 2011 року, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, що обумовлено п.2 зазначеного договору поруки ( а.с. 11).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 02 липня 2013 року, утворилася заборгованість за договором кредиту № 2334 від 08 грудня 2011 року, яка становить 45 476,96 грн. та складається з: 8 856,74 грн. заборгованості за основною сумою кредиту; заборгованості за відсотками - 4 381,68 грн.; 32 238,53 грн. - додаткових процентів (а.с. 7).

23 листопада 2013 року за вих. № 269 позивачем була направлена претензія ОСОБА_4 з вимогою сплатити заборгованість за Договором, але вказана претензія повернулася позивачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання рекомендованого листа ( а.с. 14).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що факт укладення кредитного договору з ОСОБА_4 та договору поруки з ОСОБА_2 і наявність заборгованості за цим договором є доведеними. ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за цим Договором, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК, у позивача виникає право на пред'явлення вимоги, як до боржника, так і до поручителя про солідарне стягнення заборгованості.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з тексту п.2.1 Договору кредиту № 2334 від 08 грудня 2011року строк його дії - 18 місяців (з 8 грудня 2011 року по 8 червня 2013 року). Згідно з п. 2.2. Договору КС «Можливість» зобов'язалася надати Позичальнику кредит у строк не пізніше 3-х банківських днів від дати підписання договору.

КС «Можливість» це зобов'язання виконала, що підтверджується видатковим касовим ордером № 870 від 08 грудня 2011 р., який свідчить про отримання ОСОБА_4 кредиту в сумі 14 500,00 грн. ( а.с. 13).

Згідно з п.п. 2.3., 3.3. Договору Позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п.2.1 цього Договору. Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом буде здійснюватися згідно графіка розрахунків, що є невід»ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.7. Договору в разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з четвертого дня прострочення цей кредит має визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за цим кредитом встановлюється у розмірі 365% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Як вбачається з графіку розрахунків та розрахунку заборгованості на погашення суми кредиту, позичальником ОСОБА_4 сплачено 26 січня 2012 року 5000 грв., 12 березня 2012 року -1000 грв, 23 березня 2012 року - 1160 грв., 1 червня 2012 року - 900,00 грв., а всього - 8060,00 грв. Факт внесення вказаних коштів на погашення кредитних зобов»язань відповідачами не спростований та визнаний в суді апеляційної інстанції. Починаючи з 30 червня 2012 року, жодного платежу за договором внесено не було ( а.с. 7,10).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв»язок доказів у їх сукупності і дійшов обгрунтованого висновку про те, що між КС "Можливість" та ОСОБА_4 виникли договірні правовідносини, оскільки укладення договору кредиту підтверджено видатковим касовим ордером №870 від 8 грудня 2011 року, а також даними про часткове погашення кредиту.

Розрахунок заборгованості відповідачами не оспорюється та не спростований належними і допустимими доказами.

Відсутність оригіналів договору кредиту та договору поруки за №2334 від 8 грудня 2011 року у позивача не є підставою для відмови у позові, оскільки факт відсутності цих договорів пов»язаний з вчиненням кримінального правопорушення, за яким 22 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12012050770000654, що підтверджується заявами голови правління КС» Можливість» на адресу начальника Жовтневого РВ УМВС України в Донецькій області та відповідями начальника слідчого відділу Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області про стан досудового слідства ( а.с. 17-20).

Посилання апелянта на те, що наявність кримінального провадження за фактом крадіжки документів в КС «Можливість» не свідчить про укладення відповідачами кредитного договору та договору поруки, є безпідставними, оскільки факт укладення цих договорів підтверджений матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що підпис у видатковому касовому ордері від 8 грудня 2011 року не належить ОСОБА_4 спростовується висновком почеркознавчої експертизи №874 від 8 січня 2015 року (а.с. 128 -131).

Посилання в скарзі на те, що оскільки несвоєчасне звернення позивача з позовом збільшило суму спричиненої шкоди в 5 разів, тому суд, у відповідності з ч.4 ст. 1193 ЦК України, може зменшити розмір заборгованості, в залежності від матеріального становища боржника, є неспроможними.

Статтею 1193 ЦК України передбачені підстави звільнення від відповідальності за завдання позадоговірної шкоди та підстави зменшення відповідальності у порівнянні з загальним розміром шкоди у повному обсязі. Частина 4 цієї статті встановлює підстави урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди в рамках позадоговірних зобов»язань. Для застосування цієї статті між боржником (заподіювачем) шкоди та кредитором (потерпілим) не може бути ніяких договірних відносин, тобто, завдана шкода не повинна бути пов»язана з порушенням договірного зобов»язання.

З урахуванням зазначеного та обставин справи, правових підстав для зменшення розміру заборгованості колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, рішення суду в частині солідарного стягнення суми заборгованості з боржника та поручителя ОСОБА_2 підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Зазначеним вимогам закону відповідають положення п.п.2.1,2.2.,2.3. Договору поруки від 8 грудня 2011 року,укладеним між КС « Можливість» та ОСОБА_2 ( а.с. 11).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Згідно з п.5.1 договору поруки від 8 грудня 2011 року порука припиняється з припиненням забезпечуваних ним зобов»язань. Тобто, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому, у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Разом з цим, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Отже, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з графіка погашення кредиту, в ньому встановлена періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредиту з зазначенням конкретних дат чергових платежів в кожному місяці, тому, з часу несплати кожного з платежів, відповідно до статті 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя ( а.с.10)

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто, протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (оскільки умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року № 6-53цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Отже, оскільки заборгованість у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів з погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла у боржника, згідно наданого позивачем розрахунку, у період з 30 червня 2012 року, позивач звернувся до суду 3 липня 2013 року та розрахував заборгованість, станом на 2 липня 2013 року , то сума заборгованості, яка підлягає до стягнення солідарно з відповідачів ( боржника та поручителя ) має обчислюватися з 02 січня 2013 року по 02 липня 2013 року, а сума заборгованості, яка виникла станом з 30 червня 2012 року по 2 січня 2013 року підлягає стягненню з боржника.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за період з 2 січня 2013 року по 2 липня 2013 року становить 24 553,11 грв. та складається з заборгованості за кредитом - 4 428,37 грв., заборгованості за відсотками - 4005,47 грв.; додаткових відсотків - 16 119,27 грв., що підлягає до стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Заборгованість за період з 30 червня 2012 року по 2 січня 2013 року становить 20 923,84 грв. та складається з заборгованості за кредитом - 4 428,37 грв., заборгованості за відсотками - 376,21 грв.; додаткових відсотків - 16 119, 27 грв., що підлягає до стягнення з боржника ОСОБА_4

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, відповідно до приписів ст.309 ЦПК України, оскаржуване судове рішення, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь КС «Можливість» на погашення заборгованості за кредитом 45 476,96 грв. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення суми заборгованості у зазначених розмірах: 24 553,11 грв. - за період з 30 червня 2012 року по 2 січня 2013 року у солідарному порядку з відповідачів, та 20923,84 грв. - за період з 2 січня 2013 року по 2 липня 2013 року - з відповідача ОСОБА_4

У зв»язку зі скасуванням рішення не може залишатися без зміни і рішення в частині стягнення судового збору.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки оскаржуваним рішенням задоволено позов на суму 45 476,96 грв., позивачем сплачено судовий збір при подачі позову 454,77 грв., тому, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору пропорційно до стягнутих з них сум: з ОСОБА_4 - 209,23 грв., з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно - 245,53 грв.

Керуючись ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 6 листопада 2013 року, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Можливість» заборгованості за кредитом в розмірі 45 476,96 грв., скасувати.

Позов Кредитної спілки « Можливість» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт Серії НОМЕР_3, виданий 06.05.2010 року Жовтневим РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Кредитної спілки «Можливість» заборгованість за кредитом від 8 грудня 2011 року у розмірі - 20 923,84 грв., що складається з заборгованості за кредитом - 4 428,37 грв., заборгованості за відсотками - 376,21 грв.; додаткових відсотків - 16 119, 27 грв.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт Серії НОМЕР_4, виданий 30 травня 2012 року Жовтневим РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на користь Кредитної спілки «Можливість» заборгованість за кредитом від 8 грудня 2011 року у розмірі 24 553,11 грв., що складається з заборгованості за кредитом - 4 428,37 грв., заборгованості за відсотками - 4005,47 грв.; додаткових відсотків - 16 119,27 грв.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Можливість» витрати на оплату судового збору в сумі 209,23 грв.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь КС « Можливість» витрати на оплату судового збору в сумі 245,53 грв.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Ігнатоля Т.Г.

Кочегарова Л.М.

Попова С.А.