Рішення № 42676252, 09.02.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/525/2012

2/638/1554/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.

при секретарі - ВОРОНІНІ Д.Г.

за участю представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Дзержинський районний відділ ГУ ДМС України в Харківській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування квартири із незаконного володіння, виселення, вселення, стягнення 20 000 грн. завданих збитків, зняття з державної реєстрації, стягнення судових витрат

встановив:

05.10.2005 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова, третя особа - комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" і просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладена між нею та ОСОБА_8, ОСОБА_9, визнати за нею право власності на цю квартиру.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.10.2005 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені у повному обсязі. (т. 1 а.с. 39)

Ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 22.06.2006 року рішення суду першої інстанції від 19.10.2005 року скасовано у повному обсязі, а справу передано на новий розгляд. (т. 1 а.с. 84)

При новому розгляді цієї справи ОСОБА_10 була залучена до участі в ній як третя особа.

28.08.2006 року ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 , з урахуванням уточнень та доповнень до свого позову просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, що був укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, визнати недійсним договір дарування, що був укладений потім між ОСОБА_5 і її сином ОСОБА_6, визнати право власності на 1/2 частину цієї квартири за її матір`ю ОСОБА_11 до порядку спадкування за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_9, визнати за нею право власності на цю квартиру в цілому до порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_8 і після смерті матері ОСОБА_11, просила вселити її в дану квартиру і стягнути з ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 20000,00 грн. та судові витрати по справі ( том 1 а.с. 96-98 ).

ОСОБА_5 також пред'явила позов, за змістом якого просила суд визнати її добросовісним набувачем спірної квартири. (т. 1 а.с. 249).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.08.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_4 у рахунок відшкодування шкоди за 1/2 частину спірної квартири 66950,00 грн. Вартість другої половини спірної квартири стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Харківської міської ради. У решті позову ОСОБА_10 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено повністю, її визнано добросовісним набувачем спірної квартири. (т. 3 а.с. 91-96)

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23.12.2010 року рішення суду першої інстанції від 27.08.2010 року змінено шляхом скасування його в частині стягнення з ОСОБА_4 у дохід держави 66950,00 грн. вартості спірної квартири та, відповідно, зменшено суму судового збору, що стягується з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 до 669,50 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. (т. 3 а.с. 179-183).

30.11.2011 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_4 відхилена, а касаційна скарга ОСОБА_10 задоволена: рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.08.2010 року і рішення апеляційного суду Харківської області від 23.12.2010 року в частині вирішення зустрічних позовів ОСОБА_10 і ОСОБА_5 скасовані. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (т. 3 а.с. 288-293).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 померла (том 4 а.с.117).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2012 року провадження у цій справі було зупинено до прийняття правонаступниками спадщини та вступу їх до участі у справі як правонаступників. (том 4 а.с.126-127).

11.10.2013 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова провадження у справі було поновлено. (том 4 а.с.187-188).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.12.2013 року провадження по цій цивільній справі за позовом ОСОБА_10 і за зустрічним позовом ОСОБА_5 було залишено без розгляду. (том 4 а.с.212-215).

Ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.02.2014 року ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.12.2013 року була скасована, а справа передана до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. (том 4 а.с. 284-288).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2015 року провадження по цій цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_12, ОСОБА_6, Харківської міської ради про визнання добросовісним набувачем було залишено без розгляду.

03.04.2014 року до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 як правонаступника померлої ОСОБА_10 (том 5 а.с.17), яку він уточнив 29.04.2014 року (том 5, а.с.32), 24.07.2014 року (том 5, а.с. 131 ), 12.12.2014 року (том 6 а.с. 49-55).

У кінцевій редакції своїх позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Дзержинський районний відділ ГУ ДМС України в Харківській області, - ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 18 листопада 2005 року, договір дарування квартири АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 15 лютого 2006р. (реєстр № 203); визнати в цілому за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 до порядку спадкування за законом після смерті його племінниці ОСОБА_10; витребувати квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_6; виселити ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 із цієї квартири з усім приналежним йому (їм) майном; вселити його у квартиру АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. завданих збитків від привласнення майна, що належало померлим ОСОБА_8 і ОСОБА_9; зняти з державної реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою: квартира АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у розмірі 31 569,00 грн., які складаються із: 1539,00 грн. - держмито; 30,00 грн. - сплата витрат на ІТЗ судового процесу; 30 000,00 грн. - оплата послуг адвоката.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ОСОБА_10 є спадкоємцем померлих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 на підставі заповітів, посвідчених 07 квітня 1994 року та 15.12.1989р.

Згідно своїх заяв до 10-ї державної нотаріальної контори міста Харкова від 21.08.1998р. і 04.10.2001р. та постійним проживанням зі своєю матір'ю вона прийняла спадщину і є їх єдиним спадкоємцем, що підтверджується витягом № 4641677 зі спадкового реєстру (спадкові справи), виданого 18.04.2006р. 10-ю Харківською державною нотаріальною конторою, і витягом № 4641907 зі спадкового реєстру (спадкові справи), виданого 18.04.2006р. 10-ю Харківською державною нотаріальною конторою.

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла гр. ОСОБА_8, яка постійно мешкала у АДРЕСА_1. Після її смерті залишилася спадщина, спадкоємицею якої є ОСОБА_10 За заповітом остання має право на все майно мерлої, де б таке не було та з чого б воно не складалось та все те, що належало померлій день смерті та на що за законом вона мала право, у тому числі належну їй на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1 у місті аркові.

ІНФОРМАЦІЯ_19 у м. Харкові померла гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно мешкала в АДРЕСА_1 свідоцтво серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2001 року видане Харківським міським відділом РАГС). Після її смерті залишилася спадщина, спадкоємицею якої є ОСОБА_10 За заповітом остання має право на все майно померлої, де б таке не було та з чого б воно не складалось та все те, що належало померлій на день смерті та на що за законом вона мала право, у тому числі належну їй на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_9 її спадкове майно поряд з ОСОБА_10 прийняла також рідна сестра померлої - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10., яка одночасно є матір'ю ОСОБА_10 і відноситься до другої черги спадкоємців за законом згідно із ст. 1262 ЦК, де зазначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Крім того позивач вказує, що 10 квітня 2001 року ОСОБА_10 з мамою ОСОБА_13 прийшли на спірну квартиру та взяли наступні речі, які належали померлій, а саме: іранську шубу чорного кольору, шубу білого кольору, декілька суконь і кофт. Все це вони поклали у пакети і принесли до дому, де разом мешкали за адресою: АДРЕСА_2. Через тиждень вони знову прийшли на квартиру ОСОБА_9, де ОСОБА_11, додатково взяла бархатну скатертину вишневого кольору, штори жовтого кольору, деякий посуд. Таким чином відбулося прийняття нею спадщини після смерті рідної сестри.

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_11. Все належне їй майно вона заповідала своїй доньці ОСОБА_10, що підтверджується заповітом від 15.12.1989р.

ОСОБА_10 прийняла спадщину після смерті своєї матері відповідно до правил ч. 3 ст. 1268 ЦК, де зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. ОСОБА_10 і її мати ОСОБА_11 разом постійно мешкали, як вже вказувалося вище, за адресою: АДРЕСА_2.

19 жовтня 2005 року рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у судовому засіданні без участі ОСОБА_10, але за вочевидь відбувшогося приступного зговору між ОСОБА_4 і представниками виконкому Дзержинської районної ради міста Харкова і Харківського "Міськ БТІ", за ОСОБА_4 всупереч закону було визнано правовласності на квартиру АДРЕСА_1. Взагалі Дзержинський РВК міста Харкова не є належним відповідачем за цією справою, тому що з 01 січня 2004 року по таким справам належним відповідачем повинна бути Харківська міська рада у особі свого виконавчого комітету. Своє рішення суд обґрунтував посиланням на показання свідка ОСОБА_14, який знаходився із спадкодавцями у стосунках, які відверто називаються ворожими. Він, як сусід по будинку, що мешкав у квартирі № 217, спричиняв збитки майну ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Це підтверджується, зокрема, відповіддю Дзержинського ПЖРЕП № Л-274 від 12.09.1997р., що додається у копії.

Також ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ніколи не потребували сторонньої допомоги. ОСОБА_4 як колишній співробітник органів соціальної допомоги літнім людям, зловживаючи своїм службовим становищем, отримувала інформацію про таких людей і, підроблюючи документи (такі як розписки про отримання грошей), збагачувалась за рахунок майна померлих самотніх людей. Загальна сума "займу" у розмірі 17000 грн. ніяким чином не співпадає з дійсною вартістю спірної квартири, яка становить на час постановлення рішення майже 130000 грн., тобто майже у 8 разів більше. Пояснення ОСОБА_4 у суді відносно мотивів своїх дій мають явно надуманий характер. Не витримує ніякої критики і обґрунтування ОСОБА_4 поважності причин пропуску строку позовної давності. Вона стверджує, що не мала коштів на оплату послуг адвоката, оплату держмита, та мала брак часу у зв'язку з доглядом своєї старої матері.

ОСОБА_4 має на праві приватної власності квартиру у центрі міста, має власну фірму, два авто: BA3-21103 держномер НОМЕР_3; "Шевролет Лачетти" держномер НОМЕР_4. (Тому висновки, до яких дійшов суд, є цілком надуманами і не відповідають як фактичним обставинам, так і діючому законодавству України. З невідомих обставин суд не перевірив наявність спадкоємців померлих, що підтверджує поверхневий і договірний характер розгляду цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2006 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2005 року було скасовано як незаконне.

18 листопада 2005 року ОСОБА_4, яка незаконно привласнила квартиру АДРЕСА_1, продала її за нотаріально посвідченим договором (реєстр № 2067) ОСОБА_5 за 133900 грн.

ОСОБА_5 подарувала цю ж квартиру своєму синові ОСОБА_6 за договором дарування від 15.02.2006р. (реєстр № 203). Подарунок оцінено за остаточну вартістю міського БТІ у розмірі 14300 грн., тобто у 12 разів менше за дійсну ринкову вартість об'єкта нерухомості.

Апеляційним судом Харківської області в ухвалі від 29.06.2006р. встановлено неправомірність надбання права власності ОСОБА_4 Таким чином вона не мала права продавати цю квартиру ОСОБА_5

ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ст.388 ЦК України ОСОБА_10 та її правонаступник мають право витребувати спірну квартиру у ОСОБА_5 і ОСОБА_6, тому що вона вибула із володіння ОСОБА_10 не за її волею. Договір дарування між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 носить формальний характер, що в першу чергу відображає ціна договору.

ОСОБА_5 придбала квартиру у ОСОБА_4, яка не мала права її відчужувати, а тому законного права власності та права на відчуження цієї ж квартири не надбала і сама. ОСОБА_6 набув безвідплатно у дар спірну квартиру від своєї матері, яка не мала права на її відчуження. Відтак, наявні усі підстави для витребування спірної квартири від ОСОБА_6 навіть за умови його добросовісності.

Незаконно заволодівши квартирою АДРЕСА_1, ОСОБА_4 також незаконно заволоділа майном, що знаходилося у квартирі, на суму 20000 грн. Акт вселення в квартиру вона не складала, що підтверджується листом ЖЕД № 36 м.Харкова від 11.08.2006р. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 06.03.2012 року по цій справі на спірну квартиру накладено арешт, що унеможливлювало будь-які дії з нею, в тому числі реєстрацію будь-яких осіб за адресою квартири.

Не зважаючи на арешт квартири, ОСОБА_6 18.07.2012 року зареєстрував за її адресою своою дружину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стало відомо із довідки КП "Жилкомсервіс" за № 22768/2/0705 від 12.12.2014 року, а сам він зареєстрований в ній з 18.10.2006 року по теперішній час.

Також позивач ОСОБА_1 посилається у своєму позові на те, що у зв'язку з витребуванням спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 він та його дружина ОСОБА_7 мають бути виселені з неї з усім своїм майном та зняті з державної реєстрації за її адресою компетентним міграційним органом держави.

Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла у віці 56 років, правонаступником померлої є її дядько ОСОБА_1. Після її смерті ОСОБА_1 прийняв спадщину, звернувшись із письмовою заявою до 5-ої Харківської державної нотаріальної контори, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 31075623 від 17.07.2012р.

ОСОБА_1 і ОСОБА_10 є родичами побічної лінії п'ятого ступеню споріднення, що відповідає вимогам ч. 1 ст.1265 ЦК України та дає підстави вважати ОСОБА_1 спадкоємцем п'ятої черги спадкоємців за законом, а тому одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позов і просили суд задовольнити його у повному обсязі, не заперечували проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_4, яка належним чином неодноразово повідомлялась про день, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилась. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та без участі її представника, покладаючись на законне рішення по справі. (т. 5 а.с. 8)

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представники належним чином неодноразово повідомлені про день, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилась та причини неявки суду не повідомили.

Третя особа - реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилась та причини неявки суду не повідомили.

Третя особа - Дзержинський районний відділ ГУ ДМС України в Харківській області належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилась та причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 у місті Кзил-Орда Казахської РСР, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_5, яке видане міським бюро ЗАГС 27.09.1955 року, та актовим записом № 1378, де її батьком визначений ОСОБА_15, а матір`ю - ОСОБА_11.

ОСОБА_10 померла у віці 56 років ІНФОРМАЦІЯ_8, про що в книзі реєстрації смертей 12 липня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 9271. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_15, котрий видано відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 12.07.2012р.

Її батько ОСОБА_15 помер у віці 66 років ІНФОРМАЦІЯ_13 у місті Ярославль РРСФР, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_13 зроблено відповідний актовий запис за № 2992. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, котрий видано бюро ЗАГС Кировського райвиконкому 15.07.1987р.

Її мати ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 в місті Бєлгороді РРСФР, що підтверджується поновленим свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_7, яке видане Фрунзенським райЗАГС м.Алма-Ата 19.08.1950 року, та актовим записом № 978, де її батьком визначений ОСОБА_16, а матір`ю - ОСОБА_17.

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_15 у віці 78 років, про що в книзі реєстрації смертей 16.03.2006р. зроблено відповідний актовий запис за № 4244. Все це відображено у свідоцтві серії НОМЕР_8 від 16.03.2006р., котре видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 4 Харківського обласного управління юстиції. Її смерть сталася за місцем її постійного помешкання: АДРЕСА_2

ОСОБА_16 помер у віці 86 років ІНФОРМАЦІЯ_16 у місті Алма-Ата Казахської РСР, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_16 зроблено відповідний актовий запис за № 77. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9, котрий видано бюро ЗАГС Алатауського району м.Алма-Ата 18.01.1982р.

ОСОБА_17 померла у віці 83 років ІНФОРМАЦІЯ_17 у місті Алма-Ата Казахської РСР, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_17 зроблено відповідний актовий запис за № 1082. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10, котрий видано бюро ЗАГС Калинінського району м.Алма-Ата 18.07.1977р.

Рідними сестрами ОСОБА_11 є ОСОБА_9, ОСОБА_8, які походять від одних і тих же батьків.

Вони ж є, відповідно, рідними тітками ОСОБА_10.

ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_18 у місті Бєлгороді Курської області РРСФР, що підтверджується поновленим свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_11 яке видане Фрунзенським райЗАГС м.Алма-Ата 24.08.1951 року, та актовим записом № 358, де її батьком визначений ОСОБА_16, а матір`ю - ОСОБА_17.

За змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12, яке видано 07 квітня 2001 року Харківським міським відділом РАГС, актовий запис № 3209, ОСОБА_9 померла у віці 72 років ІНФОРМАЦІЯ_19.

Як вбачається зі змісту актового запису № 3263 від 03.03.1998 року про смерть ОСОБА_8, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_9, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_13 від 03.03.1998 року. У цьому документі зазначено, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_20, а місцем народження є місто Бєлгород.

Відповідно до довідки про реабілітацію № 3/1630 від 02.12.1993 року Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Бєлгородської обласної Ради народних депутатів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, визначена як член родини ОСОБА_16 разом із сестрами ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 та іншими особами.

Таким чином є підстави вважати, що ОСОБА_8 і ОСОБА_8 - це є одна й та ж особа, ІНФОРМАЦІЯ_7, з місцем народження - Бєлгород, що відповідає місцю народження інших членів її родини, а саме сестер ОСОБА_9 та ОСОБА_11.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2013 року, яке залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року, встановлено факт родинних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_10, як дядька і племінниці, визнано ОСОБА_1 спадкоємцем п`ятої черги після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, задоволено позов ОСОБА_1 у повному обсязі та визнано за ним право власності в порядку спадкування за законом на 113/200 частин житлового будинку АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_10.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Після смерті фізичної особи - позивача ОСОБА_10 у справу залучено її процесуального правонаступника - спадкоємця після її смерті за законом п`ятої черги ОСОБА_1

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_20 приходиться йому племінницею по матері, дві його сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заповіли своє майно ОСОБА_10

За свого життя ОСОБА_10 стала спадкоємцем померлих рідних тіток ОСОБА_8, ОСОБА_9 і матері ОСОБА_11 на підставі заповітів, посвідчених 16 червня 1988 року, 07 квітня 1994 року та 15 грудня 1989 року.

Заповітом від 16 червня 1988 року (нотаріальний реєстр № 3-775) ОСОБА_9, яка проживала в АДРЕСА_3, заповідала на випадок своєї смерті племінниці ОСОБА_10, 1955 року народження, яка на той час проживала в АДРЕСА_4, ювелірні прикраси, золоті часи без браслета, сім ковдр різних розмірів, меблеву жилу стінку, хрустальну люстру, піаніно, а також решту майна, котре на день її смерті їй належатиме, де б таке не знаходилось та в чому б воно не було виражене.

ОСОБА_9, переїхавши разом із рідною сестрою ОСОБА_8 на постійне місце проживання до Харкова, стала співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 1994 року, що видане їй Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням № 2056 від 11.01.1994 року (т.1, а.с.6-8).

Заповітом від 07 квітня 1994 року (нотаріальний реєстр № 1-4255) ОСОБА_9, яка проживала в АДРЕСА_1, заповідала все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та, взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, у тому числі належну їй на праві власності частину квартири в АДРЕСА_1, - ОСОБА_10, котра мешкає в АДРЕСА_2

Заповітом від 07 квітня 1994 року (нотаріальний реєстр № 1-4254) ОСОБА_8, яка проживала в АДРЕСА_1, заповідала все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та, взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, у тому числі належну їй на праві власності частину квартири в АДРЕСА_1, - ОСОБА_10, котра мешкає в АДРЕСА_2

Заповітом від 15 грудня 1989 року (нотаріальний реєстр № 3-3204) ОСОБА_11, яка проживала в АДРЕСА_2, заповідала все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та, взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, своїй дочці ОСОБА_10, котра мешкає в АДРЕСА_2

Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_10 звернулась із заявою до 10-ї державної нотаріальної контори міста Харкова про прийняття спадщини 21.08.1998р.

Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_10 звернулась із заявою до 10-ї державної нотаріальної контори міста Харкова про прийняття спадщини 04.10.2001р.

Після смерті матері ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_10 звернулась із заявою до 5-ої державної нотаріальної контори міста Харкова про прийняття спадщини 15.09.2006 року, що підтверджується витягом № 6508459 від тієї ж дати.

Дослідженням спадкових справ № 277/98 після смерті ОСОБА_8 і № 407/01 після смерті ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_10 дотримано правил прийняття спадщини за вимогами ст. ст. 524, 530, 548, 549 ЦК УРСР 1963 р., які діяли на час прийняття нею спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 свій заповіт від 07 квітня 1994 року (нотаріальний реєстр № 1-4254) не скасовувала.

Витягом № 4641761 від 18.04.2006 року зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), що виданий 10-ою державною нотаріальною конторою міста Харкова ОСОБА_10, підтверджується чинність заповіту ОСОБА_8 від 07.04.1994 року за номером в реєстрі № 1-4254 та відкриття спадкової справи.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_8 їй належала рівна частка з ОСОБА_9 на приватизовану квартиру АДРЕСА_1, то до спадкового майна після її смерті відноситься ? частина цієї квартири, яку крім ОСОБА_10 ніхто не успадкував, тому вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_8 за заповітом і набула право власності на ? частину даної квартири до порядку спадкування з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_9.

Стосовно заповітів від імені ОСОБА_9 судом встановлено наступне.

Згідно із ст. 544 ЦК УРСР 1963 р. заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

Як зазначено вище, заповітом від 16 червня 1988 року (нотаріальний реєстр № 3-775) ОСОБА_9, яка проживала в АДРЕСА_3, заповідала на випадок своєї смерті племінниці ОСОБА_10, 1955 року народження, яка на той час проживала в АДРЕСА_4, ювелірні прикраси, золоті часи без браслета, сім ковдр різних розмірів, меблеву жилу стінку, хрустальну люстру, піаніно, а також решту майна, котре на день її смерті їй належатиме, де б таке не знаходилось та в чому б воно не було виражене.

У подальшому у зв`язку із придбанням у власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9 склала та нотаріально посвідчила новий заповіт на ім`я ОСОБА_10, яким врегулювала питання успадкування належної їй нерухомості, так як такої раніше не мала, а тому оформила заповіт від 07 квітня 1994 року (нотаріальний реєстр № 1-4255).

Надаючи оцінку двом заповітам від 16 червня 1988 року та від 07 квітня 1994 року, суд вважає, що вони обидва є діючими, так як останній доповнює попередній лише в частині надбаного заповідачем об`єкта нерухомості.

Оглянувши в судовому засіданні нотаріально посвідчену копію заяви ОСОБА_9 від 09.12.1998 року (реєстр № 3-8983) про анулювання свого заповіту від 07.04.1994 року (реєстр № 1-4255), що надана на запит суду нотаріальним архівом Харківської області, суд критично сприймає її зміст з огляду на таке.

Підпис ОСОБА_9 під цією заявою від 09.12.1998 року не відповідає її підписам на оригіналах заповітів від 16 червня 1988 року та від 07 квітня 1994 року, що очевидно та встановлено у судовому засіданні шляхом візуального огляду.

Крім того, заповіт від 07 квітня 1994 року і заява про його анулювання від 09.12.1998 року оформлювались у одній і тій же 10-й державній нотаріальній конторі міста Харкова, одним і тим же державним нотаріусом Верещака Г.Л., проте при зверненні ОСОБА_10 до цієї ж нотконтори із заявою про прийняття спадщини за заповітом 04.10.2001р. спадкова справа була заведена, тоді як їй мало бути відмовлено.

Як передбачалось змістом пункту 115 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 року "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (в редакції наказу Мінюсту України від 17.10.2000р. № 51/5), державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частину в спадщині. Перевірка наявності заповіту, а також його чинності здійснюється за допомогою Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ. Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, державний нотаріус вимагає надання документів, які б стверджували ці відносини.

Нотаріально посвідченою довідкою № 1589951 від 05.11.2001 року підтверджується, що відомості про реєстрацію заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_9, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_21., дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_22., внесені до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ 05.11.2001 року, а після цього державний нотаріус Верещака Г.Л. надавала ОСОБА_10 запити до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 23 липня 2002 року (вихідний № 2011) і 18 квітня 2006 року (вихідний № 667), а 15 листопада 2006 року (вихідний № 4885) до Харківського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України".

Спадкова справа № 407/01 була заведена державним нотаріусом 04.10.2001 року і на цей час є чинною.

Відтак, оскільки на момент смерті ОСОБА_9 їй належала рівна частка з ОСОБА_8 на приватизовану квартиру АДРЕСА_1, то до спадкового майна після її смерті відноситься ? частина цієї квартири, яку крім ОСОБА_10 ніхто не успадкував, тому вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_9 за заповітом і набула право власності на ? частину даної квартири до порядку спадкування з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_19, так як за ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 р. прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Під час допиту у судовому засіданні 26.01.2015 року позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що його двоюрідна сестра ОСОБА_11 і племінниця ОСОБА_10 за свого життя після смерті ОСОБА_9 сплачували комунальні платежі за квартиру АДРЕСА_1, брали з цієї квартири у 2001 році у його присутності носильні речі померлих родичів та предмети домашнього вжитку, що також підтверджує факт прийняття спадщини.

Успадкувавши квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 і ОСОБА_9, ОСОБА_10 стала її власником в цілому з ІНФОРМАЦІЯ_19.

За ст. 1216 ЦК України 2003 року спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_1, як спадкоємець п`ятої черги за законом, успадковує право власності на квартиру АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_8, що є датою смерті ОСОБА_10, оскільки за ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

19 жовтня 2005 року рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова за ОСОБА_4 було визнано право-власності на квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається з витягу № 8874242 від 08.11.2005 року, право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване на підставі зазначеного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2005 року по справі № 2-12674/2005р. (т.3, а.с.30).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2006 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2005 року було скасовано, а при новому розгляді справи рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.08.2010 року у позові ОСОБА_4 судом відмовлено. В цій частині рішення набрало законної сили.

18 листопада 2005 року ОСОБА_4, продала квартиру АДРЕСА_1, за нотаріально посвідченим договором (реєстр № 2067) ОСОБА_5.

ОСОБА_5 подарувала цю ж квартиру своєму синові ОСОБА_6 за договором дарування від 15.02.2006р. (реєстр № 203).

Відтак, зі скасуванням рішення суду втрачаються такі його правові властивості законної сили як загальнообов`язковість та виконуваність, набуті за ним права і обов`язки, що означає скасування усіх підстав набуття ОСОБА_4 прав приватної власності на спірну квартиру. Втративши право власності на неї, вона позбулася права на її відчуження, а тому бути стороною договору купівлі-продажу від 18.11.2005 року у якості продавця вона жодних підстав не мала.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст.658 ЦК України 2003р.).

Відповідно до ст.388 ЦК України 2003р. позивач ОСОБА_1 має право витребувати спірну квартиру у ОСОБА_5 і ОСОБА_6, тому що вона вибула із володіння ОСОБА_10 не за її волею.

Недотримання продавцем квартири ОСОБА_4 правил ст.658 ЦК України порушує ч.1 ст.203 ЦК України (в його редакції станом на 29.09.2005р., яка діяла на час вчинення правочину), де було унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України 2003р. підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 листопада 2005 року (нотаріальний реєстр № 2067), що укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, визнається судом недійсним.

Не набувши права власності на цю квартиру, ОСОБА_5 не мала правових підстав на її відчуження своєму синові ОСОБА_6 за договором дарування від 15.02.2006 року, а тому цей нотаріально посвідчений договір дарування (реєстр № 203) визнається судом недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України 2003р.

Відповідно до ст.330 ЦК України 2003р. якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч.3 ст.388 ЦК України 2003р. якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки спірна квартира була набута ОСОБА_6 безвідплатно у своєї матері ОСОБА_5, яка не мала права його відчужувати, ОСОБА_1 має право витребувати її від добросовісного набувача у всіх випадках.

З огляду на це квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню на користь позивача ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_6.

За ст.392 ЦК України 2003р. власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням того, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 оспорюється іншими особами, його позовна вимога про визнання за ним права власності на цю квартиру підлягає задоволенню.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч.3 ст.397 ЦК України 2003р.).

Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна (п.2 ч.1 ст.399 ЦК України 2003р.).

На підставі викладеного вище фактичне володіння квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_6 є неправомірним, а тому він підлягає виселенню з неї з усім приналежним йому майном.

Спираючись на право власності на спірну квартиру, відповідач ОСОБА_6 зареєстрував в ній свою дружину ОСОБА_7, як це вказано в довідці КП "Жилкомсервіс" за № 22768/2/0705 від 12.12.2014 року, а тому і вона підлягає виселенню.

За змістом довідки житлово-експлуатаційної дільниці за місцем розташування спірної квартири від 11.08.2006 року дійсно акти на опис і передання речей, що знаходились в квартирі АДРЕСА_1, під час проникнення до неї ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не складалися.

Що стосується позовних вимог та посилання позивача на те, що незаконно заволодівши квартирою АДРЕСА_1, ОСОБА_4 також незаконно заволоділа майном, що знаходилося у квартирі, на суму 20000 грн., суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодного доказу, яке саме майно знаходилось в цій квартирі та яка його дійсна вартість.

Крім того, суд не може зобов'язати Дзержинський районний відділ ГУ ДМС України в Харківській області зняти з державної реєстрації відповідачів, оскільки суд не може фактично вирішити питання, які відносяться до компетенції органів державної влади, то м цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 79 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1, статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд, вважає, що вартість юридичних послуг які представники позивача надавали починаючи з 2005 року, у розмірі 30 000 грн. не перевищує граничний розмір встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 р.

Таким чином, з відповідачів по справі у рівних частках підлягають стягненню судові витрати у розмірі 31 569 грн., які понесені позивачем за весь час слухання цієї справи, і складаються з: державне мито у розмірі 1539 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 30 000 грн., тобто по 7892,25 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 203, 215, 216, 330, 388, 658, 1219, 1212, 1223, 1258, 1262, 1263, 1268 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 15, 37, 57-62, 79-88, 212-215, 338 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково:

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 18 листопада 2005 року (реєстр № 2067).

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 15.02.2006р. (реєстр № 203).

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), паспорт НОМЕР_14, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України 29.09.2000р., в порядку спадкування за законом після смерті його племінниці ОСОБА_10.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), паспорт НОМЕР_14, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України 29.09.2000р.

Виселити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_1 із зняттям їх з державної реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати у по 7892,25 грн. з кожного .

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд міста Харкова.

СУДДЯ: