Рішення № 42675003, 02.02.2015, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1038/14-ц

2/195/9/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2015 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Скрипченко Д.М., при секретарі - Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання недійсним заповіту, як розпорядження на випадок смерті, що є одностороннім правочином, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у справі, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, як розпорядження на випадок смерті, що є одностороннім правочином.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_2 , помер її рідний дядько, ОСОБА_3

В рахунок підтвердження того, що позивач являється рідною племінницею покійного, свідчить свідоцтво про її народження від 16 серпня 1989 року та свідоцтво про одруження від 22 вересня 2007 року, з яких випливає, що вона мала прізвище до одруження ОСОБА_1 та її покійний батько мав зі спадкодавцем одних і тих же батьків.

Задовго до смерті та на момент самої смерті, її рідний дядько ОСОБА_3 постійно проживав в АДРЕСА_1 де і був похований, про що свідчить довідка видана Чумаківською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року за № 371.

Протягом останнього часу позивач постійно спілкувалася та допомагала покійному. Після його смерті організацією поховання та всі витрати пов'язані з цим понесла також вона, про що свідчить довідка видана Чумаківською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року за № 899.

До складу спадщини ввійшли всі права та обов'язки спадкодавця ОСОБА_3, тобто, майнові права на майно, яке належало йому на праві власності, а саме: житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія АТ № 253979 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВСТ N9989113 №714 від 18.05.2006 року площею 6,030 га. , яка знаходиться на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 на момент смерті не мав дружини, батьків чи дітей, після його поховання позивач , як особа, яка останні роки допомагала спадкодавцю, піклувалася та матеріально підтримувала його, звернулася до приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини, оскільки у відповідності до ст.ст.1266,1262 ЦК України, вона належить до другої черги спадкування за законом.

Однак, через деякий час після подання, у відповідності до ст.ст.1268,1269 ЦК України, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а саме після 20 липня 2013р. їй стало відомо, що до даної нотаріальної контори звернулася відповідачка у справі, ОСОБА_2. та подала заяву про прийняття спадщини, надавши нотаріусу копію заповіту, складеного начебто ОСОБА_3 за час життя, яким він розпорядився своїм майном на випадок смерті, заповівши вказаним їй усе майно належне йому на день смерті, посвідченого секретарем Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, що є підставою для усунення спадкоємців за законом, а натомість ОСОБА_2, здійснює свої права на спадкування за заповітом.

Позивач вважає , що її дядько за час свого життя не складав заповіту на випадок своєї смерті, тим більше на користь ОСОБА_2 оскільки вказана вище особа ніколи не бувала в ОСОБА_3, не надавали йому жодної допомоги, тим більше не утримували його матеріально та не доглядала за ним в останні роки його життя, а тому ні позивач, ні сусіди й жителі села фактично ніколи навіть не бачили, щоб ОСОБА_2. доглядала чи допомагала спадкодавцю.

Таким чином, на думку позивача, в спадкодавця ОСОБА_3 не було жодних підстав, мотивів чи внутрішніх переконань складати заповіт на користь ОСОБА_2 а тому вона вважає, що даний заповіт якщо і був складений то під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення, ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та / або/ не міг керувати ними.

Заповіт за своїм характером та змістом є правочином. Оскільки для виконання правочину /складання заповіту/ достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім правочином, тобто для складання і оформлення заповіту як розпорядження майном на випадок смерті необхідно волевиявлення тільки заповідача.

При таких обставинах, позивач вважає, що під час вчинення та посвідчення правочину, а саме заповіту як розпорядження, ОСОБА_3, на випадок його смерті не було дотримано таких вимог до правочину, як вільне волевиявлення його учасника, спадкодавця ОСОБА_3, яке повинно відповідати його внутрішній волі.

Позивач вважає, що в момент вчинення правочину, тобто, при складанні заповіту, ОСОБА_3, як розпорядження на випадок своєї смерті щодо належних йому прав та обов'язків та посвідчення його секретарем сільської ради, останній не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що полягає в наступному: ОСОБА_3, з 81 року знаходився на обліку у лікаря нарколога Томаківської ЦРЛ з діагнозом опійна наркоманія та хронічний алкоголізм. Також покійний систематично проходив курс лікування у лікаря нарколога та часто перебував на лікуванні в психіатричному відділенні Томаківської ЦРЛ з приводу психічного розладу здоров'я, в зв'язку з чим є подальшому до кінця його життя в нього спостерігалося порушення сприйняття, мислення, емоцій, інтелекту та пам'яті, постійно змінювалося відношення до життя, суспільства та, самого себе.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 мав цілий ряд захворювань йому була надана перша група інвалідності.

При таких обставинах, з підстав наведених вище, позивач вважає, що її покійний дядько ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту), а тому з підстав передбачених ст. ст. 201, 215, 255, 1257 ЦК України необхідно визнати недійсним односторонній правочин яким є заповіт, як розпорядження на випадок смерті внаслідок того, що ОСОБА_3 вчинивши вказаний вище правочин не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

В судовому засіданні позивач та її представники повністю підтримали позовні вимоги.

Відповідач та її представник позов ОСОБА_1 не визнають,та прохали суд відмовити позивачу в задоволенні її позову, посилаючись на повну його безпідставністьта необґрунтованість позовних вимог.

До того ж, відповідач та її представник в обґрунтування своїх заперечень додали, що на час складання заповіту ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра не перебував. Судом ОСОБА_3 не визнавався недієздатним та відносно нього не встановлювалась опіка. Дані обставини підтверджуються показами свідків, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, лікаря-психіатра ОСОБА_10, а також даними медичної картки на останнього.

Допитані в якості свідків слідуючи особи: ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які наддали наступні пояснення.

Так, ОСОБА_1 засвідчила суду, що вона проживає в АДРЕСА_2 з 1992 року. ОСОБА_3 знає дуже добре. ОСОБА_3 був нормальною , адекватною , психічно здоровою людиною.

Свідок ОСОБА_8 засвідчила суду, що вона зі ОСОБА_3 були однокласниками, до того ж, вони зі ОСОБА_3 були сусідами. Свідок підтвердила суду, що вона бачила ОСОБА_3 кожен день, він був неконфліктною, адекватною, врівноваженою, дієздатною , психічно здоровою людиною. Інколи він зловживав алкоголем.

Станом на 25 липня 2011 рік він був здоровий, нормальний, адекватний , психічно здоровий.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила суду той факт, що вона працює секретарем виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Свідок підтвердила суду, що влітку 2011 року вона дійсно посвідчувала заповіт , складений ОСОБА_3, та діяла у відповідності до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від25 серпня 1994 року № 22/5 та чинного законодавства.

На момент складання заповіту, ОСОБА_3 був дієздатною, абсолютно адекватною людиною. В останнього були абсолютно чіткі наміри щодо складання заповіту.

Свідок ОСОБА_9 засвідчила суду, що вона є головою Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Все життя вона знає ОСОБА_3, і коли останній знаходився у лікарні, після того , як поламав ноги, вона постійно його провідувала, піклувалась про нього. Допомогла оформити йому групу по інвалідності за станом його здоров'я.

Коли він знаходився у лікарні, з його родичів ніхто не провідував.

Сусіди , в тому числі і ОСОБА_2, після лікарні , піклувалися про ОСОБА_3

ОСОБА_3 алкоголь інколи вживав, наркотики не вживав. Він був спокійною не агресивною , адекватною, дієздатною людиною.

Станом на 25.07.2011 року ОСОБА_3 був психічно здоровою людиною.

Свідок ОСОБА_12 засвідчив суду, що він ОСОБА_3 знав добре. Разом зловживали алкоголем. Свідок підтвердив суду, що ОСОБА_3 психічними розладами не страждав, був адекватною людиною.

Свідок ОСОБА_13 засвідчила суду, що позивач у справі , ОСОБА_1 є її онукою. Покійного ОСОБА_3 знала добре. Останній постійно зловживав алкоголем. ОСОБА_2 за ним ніколи не доглядала.

Допитаний в якості спеціаліста лікар-психіатр ОСОБА_10, який засвідчив суду, що ОСОБА_3 дійсно з 1986 року перебував на обліку у лікаря-нарколога з приводу опійної наркоманії.

Однак, відповідно до амбулаторної картки відносно ОСОБА_3 за період 2007-2012 рр. останній наркотичні засоби не вживав та дана хвороба знаходиться не в активній стадії, тобто /на стадії ремісії/. Відповідно до цих даних, людина, /в нашому випадку ОСОБА_3./, при цій стадії не лікується, а лише спостерігається лікарем.

Станом на 2011 рік ОСОБА_3 на обліку у лікаря - психіатра не перебував, тобто, ОСОБА_3 був психічно здоровою та дієздатною людиною.

Свідчення свідка ОСОБА_14 суд до уваги не приймає, оскільки вона є рідною матір'ю позивача у справі, а також вона приймала участь в розгляді даної справи в якості представника позивача за довіреністю.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступних висновків. Позовні вимогиОСОБА_1 суд вважає не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, 18.01.2013 року в АДРЕСА_2 , помер дядько позивача у справі, ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

За життя ОСОБА_3 був власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія АТ № 253979 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВСТ N9989113 №714 від 18.05.2006 року площею 6,030 га. , яка знаходиться на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

25 липня 2011 року ОСОБА_3 все своє майно із чого б в складалося та де б воно не знаходилося і взагалі те, що буде належати йому на день його смерті та на що він за законом буде мати право, заповідав ОСОБА_2. Даний заповіт було посвідчено секретарем виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6

Згідно з положеннями ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

До того ж, заповіт заповідачем ОСОБА_3 був прочитаний вголос. Ці обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка була присутня при підписанні заповіту та посвідчувала цей заповіт, про що зазначено в його тексті.

На підставі довідки № 791 від 22.10.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра в КЗ «Томаківська ЦРЛ» Дніпропетровської облради» не знаходиться.

Лікар-психіатр ОСОБА_10, також підтвердив суду той факт, що станом на 2011 рік ОСОБА_3 на обліку у лікаря - психіатра не перебував, тобто, ОСОБА_3 був психічно здоровою та дієздатною людиною.

До того ж додав, що ОСОБА_3 дійсно з 1986 року перебував на обліку у лікаря-нарколога з приводу опійної наркоманії. Однак, відповідно до амбулаторної картки відносно ОСОБА_3 за період 2007-2012 рр. останній наркотичні засоби не вживав та дана хвороба знаходиться не в активній стадії, тобто /на стадії ремісії/. Відповідно до цих даних, людина, /в нашому випадку ОСОБА_3./, при цій стадії не лікується, а лише спостерігається лікарем.

Відповідно до Акту № 43 посмертної судово-психіатричної експертизи від 11 грудня 2014 року ОСОБА_3 в період часу 25 липня 2011 року, який інтересує суд, тобто ОСОБА_3 на момент складання заповіту будь-яким психічним захворюванням не страждав.

ОСОБА_3 в період часу 25 липня 2011 року при складанні заповіту за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивачем не надано доказів тому, що під час посвідчення заповіту ОСОБА_3 за своїм станом здоров'я не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи, висновком експерта та поясненнями свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

Отже при складаннізаповіту особу заповідача ОСОБА_3 було встановлено, дієздатність його перевірено, форму і порядок посвідчення заповіту додержано. Крім того, позивачем не було наведено та надано суду належних доказів щодо неможливості заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керування ними, а також того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства, а отже суд приходить до висновку про неможливість з наведених підстав позивачем визнати даний заповіт недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,7,15,212-215 ЦПК України, ст.ст.1233-1236, 1247, 1251, 1257 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, як розпорядження на випадок смерті, що є одностороннім правочином- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д. М. Скрипченко