Ухвала суду № 42673673, 11.02.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/7686/14-ц

Ім'ям України Провадження № 2/200/2554/14

19 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Ставицькій О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Гришанова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрум», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шевченківському районі м. Києва, про визнання травми виробничою та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2013 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до відповідача - ТОВ «Інтрум» (торгівельний центр «Фуршет»), визначивши третьою особою по справі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Шевченківському районі м. Києва, прохаючи суд визнати отриману нею 27 березня 2013 року, о 07 годині 20 хвилині (на території підприємства) травму - виробничою; зобов'язати відповідача скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (а.с. 2-4). Ухвалою цього суду від 03 грудня 2013 року справу за підсудністю передано до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 47-48). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року справу направлено за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 79-80).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що працює у ТОВ «Інтрум» старшим продавцем відділу обслуговування торгівельних майданчиків у ТЦ «Фуршет», що по пр-ту Перемоги, 94/1 у м. Києві. 27 березня 2013 року прийшла завчасно на роботу і о 07 годині 20 хвилині, у внутрішньому дворі торгівельного центру послизнулася, впала і отримала травму у вигляді перелому обох кісток правої гомілки зі зміщенням уламків. Про цей нещасний випадок вона повідомила працівника, що здійснює контроль за станом охорони праці на її робочому місці, і каретою «Швидкої допомоги» її відвезли до лікарні. Вона погодилась на пропозицію адміністрації торгівельного центру і не повідомила про те, що отримана нею травма є виробничою, що мало для неї негативні наслідки, так як її затяжне і дороге лікування вона оплачує самостійно. Розслідування нещасного випадку не провадилось, у журналі обліку служби «Швидкої допомоги» травму її вказано, як побутову. Вважає, що 27 березня 2013 року з нею мав місце саме нещасний випадок, а не побутова травма, у зв'язку з чим 22 серпня 2013 року звернулася до відповідача із письмовою заявою про його розслідування, на який відповіді не отримала. Усно їй було повідомлено, що розслідування не буде проводитись, і тому для захисту своїх порушених відповідачем прав, вона звернулася до суду. Спираючись на норми ст.ст. 13-14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», умови п.п. 7, 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, має право на задоволення позову у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, прохала позов задовольнити у повному обсязі. Надала пояснення аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснила, що її робочий день починається о 07 годині 45 хвилині. 27 березня 2013 року на роботу прийшла завчасно, так як до запізнень ставляться дуже суворо. На внутрішньому дворі торгівельного центру, на воротах, було ушкоджено покриття, і як наслідок цього - велика калюжа. Вона неодноразово прохала технічних працівників центру усунути калюжу. Але ніхто нічого не робив. Калюжа замерзла, була притрушена снігом. Вона увійшла у двір центру, на снігу послизнулася і впала. Відразу побачила, що серйозно зламала ногу, так як підвестися сама не могла. Її підняли і перевели на лавку, що стоїть у місці для паліїв тютюну, де ногу поклали на лавку та викликали карету «Швидкої допомоги». До неї телефонувала директор центру та підходив чоловік, який відповідає за дотримання норм техніки безпеки, які прохали не визначати травму, як виробничу. Вона, перебуваючи у дуже поганому фізичному стані, викликаному біллю, на це погодилась. Лікування перелому триває і досі. Зроблено багато операцій. Якби не рідні, вона сама не подужала б оплатити і частину коштів, які витрачено на лікування. Колеги та співпрацівники на роботі, з огляду на її скрутний фінансовий стан, допомогли їй грошима, навіть директор дала кошти. Доки вона не зламала ногу, ушкодження покриття на воротах, де була калюже, не справили.

Відповідач неодноразово належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але його представник до суду не з'являвся, письмових заяв та клопотань суду не надавав (а.с. 93, 106, 116). Згідно з вимогами ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Неодноразова неявка представника позивача у судове засідання розцінюється судом, як відмова з'явитися до суду. Позивач та представник третьої особи не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача. З цих підстав суд, спираючись на норми ст. 169 ЦПК України, розглянув справу у відсутність представника відповідача та ухвалив рішення.

Представник третьої особи вважав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають. Пояснив, що позивач відразу після отримання травми не заявила про те, що це травма виробнича. Вона отримала травму не на своєму робочому місці, не у робочий час, не у зв'язку з виконанням нею своїх посадових обов'язків, а тому вважати те, що ця травма виробнича, підстав немає. Виходячи з того, що травма не виробнича, у позові слід відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, допитавши свідків та перевіривши фактичні обставини справи наданими письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що 27 березня 2013 року бачила, як ОСОБА_1 впала на території ТЦ «Фуршет», послизнувшись на льоду калюжі. Їй допомогли піднятися та дістатися до «курилки», звідки її забрала карета «Швидкої допомоги». У неї була зламана нога і тому пересуватися самостійно вона не могла.

Свідок ОСОБА_4 показав, що бачив, як 27 березня 2013 року, близько 07 години 10 чи 15 хвилини, ОСОБА_1 послизнулася і впала, так як знаходився неподалік. Її підняли і довели до лавки, на якій вона сиділа доти, доки її не забрала карета «Швидкої допомоги». Внаслідок падіння вона зламала ногу, що було видно неозброєним оком. Під її верхнім одягом був формений. На вулиці було багато неприбраного снігу.

Свідок ОСОБА_5 показав, що бачив, як на території ТЦ «Фуршет» ОСОБА_1, послизнувшись, впала. Він допоміг їй підвестися і довів до лавки, розстібнув чобіт, так як нога дуже швидко пухла, де вона сиділа доти, доки її не відвезли у лікарню.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 27 березня 2013 року бачила, як близько 07 години 20 чи 30 хвилини, на території ТЦ «Фуршет», ОСОБА_1 послизнулася на калюжі, яка була посеред воріт, впала і зламала ногу. Чоловіки її підвели, довели до лави, посадили і розстебнули чобіт. Викликали карету «Швидкої допомоги». З магазину виходили працівники і бачили, як вона сиділа на лаві.

Судом встановлено, що з 02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 працює у ТОВ «Інтрум» продавцем, пройшла вступний інструктаж з охорони праці (а.с. 9, 14). Відповідно до записів у медичній картці станції № 4 лікарні «Швидкої допомоги», ОСОБА_1, з її слів, впала на ожеледиці біля ТЦ «Фуршет» у зв'язку з чим співпрацівниками було викликано карету «Швидкої допомоги» (а.с. 16). Згідно з випискою із історії хвороби ОСОБА_1, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 9 з діагнозом: перелом двох кісточок правої гомілки зі зміщенням уламків; травма побутова (а.с. 7). На лікарняному з цим захворюванням, на амбулаторному лікуванні, ОСОБА_1 знаходилась з 23 липня до 19 серпня 2013 року (а.с. 8). Судові витрати становлять 114 гривень 71 копійку (а.с. 1).

Відповідно до вимог п. 5 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, а також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з вимогами ст.ст. 13, 14 Закону України «Про загальноообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасним випадком є обмежена у часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробництва фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Відповідно до вимог п.п. 7 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, при настанні нещасного випадку роботодавець утворює комісію та організовує його розслідування, за наслідками якого комісія зобов'язана визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом; якщо випадок пов'язаний із виробництвом, то комісія зобов'язана скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою Н-1.

З наведених вимог чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_1 працює у ТЦ «Фуршет», що пр-ту Перемоги, 94/1 у м. Києві, продавцем. 27 березня 2013 року о 07 годині 20 хвилині, знаходячись надворі, на внутрішній території цього торгівельного центру, впала і отримала травму у вигляд складного переломі ноги. Цю травму у медичному закладі, куди з травмою доставлено ОСОБА_7, і у подальшому у тих медичних закладах, де вона цю травму лікувала, зазначено, як побутова. Однак, суд вважає, що цю травму слід кваліфікувати, як виробничу. При цьому суд виходить з того, що вважає загальновідомим, а тому таким, що не підлягає доказуванню, той факт, що у нинішніх умовах жінці, що має професію продавця, вік якої становить більше 50 років, важко найти роботу взагалі і за професією зокрема. Також, загальновідомим фактом є жорстка позиція роботодавців у великих торгівельних центрах, яким є мережа ТЦ «Фуршет», щодо запізнень працівників на роботу. З цих підстав суд приймає, як доказ, твердження ОСОБА_1 про те, що вона завчасно, о 07 годині 20 хвилині, тобто за 25 хвилин до початку робочого дня, прийшла до ТЦ «Фуршет», що пр-ту Перемоги, 94/1 у м. Києві, так як боялася мати негативні наслідки за запізнення на роботу. Також, свідченнями допитаних у судовому засіданні свідків, встановлено, що місце, на якому 27 березня 2013 року послизнулася та впала ОСОБА_1, внаслідок чого отримала травми у вигляді перелому ноги, є внутрішньою територією будівлі, у якій розташовано ТЦ «Фуршет». Не повідомила у лікарні про випадок, як про нещасний, з тих же причин - за проханням адміністрації роботодавця. Тому суд приходить до висновку про те, що 27 березня 2013 року ОСОБА_1 отримала травму у процесі підготовки до виконання нею трудових обов'язків (на порозі входу до приміщення, у якому розташоване її робоче місце), внаслідок якої її здоров'ю заподіяно шкоду і що цей нещасний випадок має ознаки страхового. З тих підстав, що випадок, при якому позивачем отримана вказана травма, має ознаки нещасного випадку на виробництві, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог нормативного акту - Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, тобто створити комісію та організувати розслідування. За наслідками розслідування комісія повинна була скласти акт про проведене нею розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою Н-1, що не зробила. Відмова відповідача провести розслідування та скласти акти за вказаною формою, позбавляє позивача її права на отримання коштів, як застрахованою особою, на лікування отриманої внаслідок нещасного випадку травми. Внаслідок порушення вказаного права позивача з боку відповідача, воно підлягає судовому захисту. Суд погоджується із запропонованим позивачем способом захисту її порушеного права, що витікає із трудових правовідносин, шляхом зобов'язання відповідача, який повинен був скласти наведені вище акти форми Н-5 та Н-1, виконати свої цивільні обов'язки та скласти вказані акти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 13-14, 16 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10-11, 15, 36, 60, 74-76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати травму, отриману ОСОБА_1 о 07 годині 20 хвилині на території будівлі, у якій розташовано ТЦ «Фуршет», що по проспекту Перемоги, 94/1 у м. Києві - виробничою.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрум», за фактом отримання ОСОБА_1 виробничої травми, скласти акт про розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою Н-1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрум» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 114 гривень 71 копійка.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко