Ухвала суду № 42670099, 11.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4804/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «Герц» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Герц» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Герц» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004501501 від 23.05.2014 року, № 0006831501 від 25.07.2014 року, податкової вимоги № 524-25/40 від 24.06.2014 року, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 15 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2014 року, відповідачем у відповідності до наказу від 14.04.2014 року № 586, направлення на проведення перевірки від цієї ж дати № 247 була проведена позапланова виїзна перевірка позивача на предмет правомірності нарахування від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року, за наслідками якої було складено акт перевірки № 1257/15-1/19416973 від 07.05.2014 року.

14.04.2014 року, з метою пред'явлення позивачеві наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку було проведено виїзд за його юридичною адресою: м. Біла Церква, вул. Славіна, 2/147, в процесі чого встановлено відсутність підприємства за вказаною адресою, про що складено акти від 14.04.2014 року № 253/15-1/19416973 та 07.05.2014 року № 278/15-1/19416973, 26.06.2014 року № 322/15-1/19416973 та 14.07.2014 року № 358/15-1/19416973. Згідно зроблених податковим органом запитів про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків (позивача) від 08.05.2014 року № 182/15-1 та 27.06.2014 року № 288/15-1 адреса позивача вказана як м. Біла Церква, вул. Славіна, буд. 2/147.

В липні 2014 року, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача на предмет правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року, наслідком чого стало складання акту № 2288/15-1/19416973 від 14.07.2014 року. При виїзді перевіряючих за зазначеною у ЄДРПОУ адресою ПП «Герц» було встановлено його відсутність, про що складено відповідний акт, на який зроблено посилання вище. Станом на 14.07.2014 року, за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення для включення ПП «Герц» до складу податкового кредиту за березень 2014 року, оригіналів податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, не було надано.

При опрацюванні податкової декларації за звітний період заявлене бюджетне відшкодування ПДВ включно згідно із додатком 2 (Д2) до декларації з ПДВ за березень 2014 року, встановлено р. 17 декларації сума податкового кредиту 1962 грн. Оскільки документів, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту, документи податкової та бухгалтерської звітності не представлені, зроблено висновок про безпідставне завищення значення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у сумі 1962 грн.

На підставі складеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0006831501 від 25.07.2014 року.

За результатами проведених попередніх документальних позапланових виїзних перевірок правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, оформлених від 30.12.2013 року акт перевірки № 2541/15-2/19416973 та від 27.03.2014 року № 742/15-1/19416973 встановлені порушення п.187.1 ст.187 ПКУ, а саме позивачем було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року у розмірі 127 499 грн. за липень 2013 року - 62 241 грн., за серпень 2013 року - 8 407 грн., за вересень 2013 року - 96 101 грн., за грудень 2013 року - 13 201 грн. та відповідно завищено значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», що призвело до заниження суми ПДВ, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за жовтень 2013 р. у розмірі 81 грн. Враховуючи все вищевикладене, ПП «Герц» було завищено суму від'ємного значення - різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року у розмірі 322 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового звітного періоду за січень 2014 року у розмірі 307 245 грн. та до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) податкового періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2014 року у розмірі 307 245 грн.

Крім того, станом на 24.06.2014 року відповідно до відомостей карток особових рахунків за платником податків - ПП «Герц» рахується податковий борг у розмірі 465 524,56 грн. з ПДВ. Даний борг виник за наслідками донарахувань згідно податковим повідомленням-рішенням № 0004861501 від 04.06.2014 року. Відповідно до вимог ст. 59 ПКУ та п. 3.1 Порядку направлення органами доходів та зборів податкових вимог платникам податків, відповідачем була автоматично сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога від 24.06.2014 року № 524-25/40.

В межах повноважень податкового органу щодо забезпечення погашення наявного податкового боргу ухвалене рішення № 94 від 24.06.2014 року про опис майна в податкову заставу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом було встановлено із пояснень представника позивача, що між позивачем та його контрагентами були укладені усні договори поставки товару (замовлення рахунок-фактура КТ-0001244) від 14.01.2014 року. На підтвердження реального характеру господарських відносин надані ксерокопії розрахунків, податкових накладних та видаткових накладних.

У зв'язку з тим, що пояснити механізм виконання угоди, порядок доставки товару, його оплати, прийняття та оприбуткування позивачем, використання у власній господарській діяльності, що підтверджується даними податкового обліку позивача позивач не зміг, а представлені документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та податкову звітність», то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність економічного змісту господарських операцій з позивача з його партнерами.

Суд також зважає на таке, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно із абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З аналізу вищезазначених правових норм випливає, що покупець товару має право формувати податковий кредит лише на підставі виданої йому продавцем належним чином оформленої податкової накладної, яка у разі встановлення розміру ПДВ понад 10 тисяч гривень (з 01 січня 2012 року) підлягає обов'язковій реєстрації продавцем товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту положень п. 201.10 ст. 201 ПКУ, слідує, що порушення порядку заповнення податкових накладних позбавляє покупця права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Аналогічні приписи містить пп. 6.3 п. 6 Порядку заповнення податкової накладної.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що позивач за юридичною адресою не знаходиться (акти 14.04.2014 року № 253/15-1/19416973 та 07.05.2014 року № 278), документи первинного бухгалтерського обліку містять суттєві недоліки (у видаткових накладних від 14.01.2014 року № КТ-0000769 та від 26.12.2014 року № КТ0056328, 19.12.2013 року № КТ0055288) відсутні печатки продавця та покупця, не зазначено повноваження Петрусенко на відвантаження товару); (у видаткових накладних № ПШ-00220919 від 04.12.2013 року та № ПШ-0020920 підписи директора Колонюка І.В. відрізняються від підписів, зроблених цією ж особою у видаткових накладних від 14.01.2014 року № КТ-0000769 та від 26.12.2014 року № КТ0056328, 19.12.2013 року № КТ0055288), відомості бухгалтерського обліку про використання одержаних товарів в господарській діяльності позивача відсутні, копії первинних документів про отримання товару має сумнівний характер, не додано всіх розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копій первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, відсутні оригінали одержаних від контрагентів податкових накладних, відповідно до вищевказаних приписів податкового законодавства та фактичних обставин справи, суд вважає, що господарська діяльність позивача не мала економічного змісту, а відтак підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року у розмірі 322 грн. та за березень 2014 року - 1 962 грн.

Що стосується дій податкового органу в частині формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, колегія суддів зазначає, що положення, що регламентують процедуру застосування податкової вимоги мають чіткий та юридично визначений характер. За приписами п.57.3 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Тобто підставою для складання і направлення податкової вимоги є наявність невиконаного (чи виконаного не в повному обсязі) обов'язку зі сплати сум обов'язкових платежів. Відповідно до абзацу першого пункту 59.3 ПКУ податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Окрім того, наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 року № 1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1432/18727, затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків.

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 ПКУ, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що за позивачем рахується податкова заборгованість у розмірі 307 245,0 грн., штрафні санкції у сумі 153 623,0 грн. та пеня 15 025,06 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням № 0004861501 від 04.06.2014 року, яке позивачем не оскаржено. У зв'язку з цим позивачеві була надіслана податкова вимога від 24.06.2014 року № 524-25/40. При оформленні даної вимоги та надсиланні її позивачу порушень з боку податкового органу судом не виявлено.

24.06.2014 року, відповідачем також було прийнято рішення № 94 про опис майна в податкову заставу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на момент прийняття рішення № 94 від 24.06.2014 року у позивача був непогашений податковий борг, то відповідач мав право на вжиття заходів по забезпеченню виконання платником податків своїх обов'язків шляхом передачі у податкову заставу майно такого платника податків.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Герц» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2015 року

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.