Постанова № 42670034, 02.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 лютого 2015 року №826/14075/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт»

до

державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 №0009022207 та від 02.09.2014 №0009032207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 №0009022207 та від 02.09.2014 №0009032207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.08.2014 №361/1/22-07-32551909 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0009022207 та від 02.09.2014 №0009032207. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.08.2014 №361/1/22-07-32551909 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 №0009022207 та від 02.09.2014 №0009032207 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Справу №826/14075/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до державного бюджету податків і зборів по фінансово-господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1» за період з 01.01.2012 по 01.04.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт»:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 12 075,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2013 рік на суму 11 472,00 грн..

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 11.08.2014 №361/1/22-07-32551909 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 02.09.2014 №0009022207, яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 12 075,00 грн.;

від 02.09.2014 №0009032207, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14 340,00 грн., у тому числі: 11 472,00 грн. – основний платіж, 2 868,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.08.2014 №361/1/22-07-32551909 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1» за договором купівлі-продажу від 26.09.2013 №П-05/13.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.09.2013 №П-05/13, відповідно до якого продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах цього договору зерно гороху, урожаю 2013 року, на умовах СРТ Одеса (ІНКОТЕРМС 2000), в кількості 70 тонни +/- 10% в опціоні продавця.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу від 26.09.2013 №П-05/13; видаткової накладної від 26.09.2013 №260907; рахунку на оплату від 26.09.2013 №260907; податкової накладної від 26.09.2013 №51/2.

Також, на підтвердження виконання договору купівлі-продажу від 26.09.2013 №П-05/13, позивачем надано копії зовнішньоекономічного контракту з компанією SIGMA GRAINS HOLDINGS 2008 LTD від 18.09.2013 №01/09/13, митної декларації, рахунку-фактури, виписок по рахунку, фіто санітарні сертифікати.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1» вказано на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.02.2014 №60/22-201/34858220 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок-1»».

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Окрім того, суд наголошує, що контролюючим органом в акті перевірки від 11.08.2014 №361/1/22-07-32551909 зафіксовано, що до Ширяївського відділення Миколаївської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області надходили податкові декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок-1» за вересень-грудень 2013 року де загальний обсяг постачання податку на додану вартість становить 27,7 млн. грн.

Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1» свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом;

- доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-1», не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішагропродукт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 №0009022207 та від 02.09.2014 №0009032207, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 02.09.2014 №0009022207 та від 02.09.2014 №0009032207.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.