Постанова № 42669968, 12.02.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/333/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Одеса

12 год. 14 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Балан Я. В.

при секретарі судового засідання - Бобровській О.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представник позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю)

представник відповідача - Кириленко А.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1) до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0013201700 від 30.12.2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4.) з позовом до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0013201700 від 30.12.2014 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведення планової перевірки діяльності позивача на підставі необґрунтованих висновків податкового органу щодо нікчемності та недійсності правочинів з контрагентами позивача ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» у період червень 2013 року, серпень 2013 року та жовтень 2013 року, оскільки позивачем були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентами позивача у спірному періоді, які є достатніми для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» у червені 2013 року, серпні 2013 року та жовтні 2013 року товару. Вказаний товар придбавався позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності та був реалізований третім особам, про що також податковим органом було зазначено у акті перевірки. Таким чином, рішення про збільшення зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 40 174 грн. з вказаних вище підстав є протиправним. А відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення та просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові (аркуші справи 5-12).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим мотивуючи тим, що у ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення податкових зобов'язань у сумі 14 146 грн. в тому числі за червень 2013 року у сумі 5 348 грн. 00 коп., за серпень 2013 року у сумі 2 202 грн. 00 коп., за вересень 2013 року - 4 160 грн. 00 коп. та за жовтень 2013 року - 2 436 грн. 13 коп. згідно поданих декларацій з податку на додану вартість. У зв'язку із викладеним, у ПП ОСОБА_4 в перевіреному періоді відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс», оскільки згідно актів Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області № 202/2200/38246422 від 06.06.2014 року, № 239/2200/37377179 від 28.08.2014 року та № 25/2200/37377179 від 31.01.2014 року, складених за результатами проведення звірок щодо постачальників позивача встановлено нереальність здійснення господарських операцій з придбання та постачання товару по ланцюгу реалізації. Таким чином, у ході проведення перевірки було з'ясовано, що операції з придбання товару у вказаних підприємств-контрагентів по ланцюгу постачання не мали реального товарного характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, у зв'язку із чим, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у запереченнях (аркуші справи 104-111).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована у встановленому порядку як фізична особа - підприємець, іпн НОМЕР_1 та знаходиться на податковому обліку в Любашівській ОДПІ за № 1372 від 06.07.2005 року, фактичне місцезнаходження: 66502, АДРЕСА_1 (аркуші справи 13-14).

28.12.2010 року Любашівською МДПІ суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 видано торговий патент на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, яким надано право ОСОБА_4 здійснювати підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі нафтопродуктами, строком дії з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року (аркуш справи 15).

Згідно свідоцтва № 200009400, ФОП ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість (аркуш справи 16).

Згідно матеріалів справи, на підставі наказу Любашівської ОДПІ № 430 від 07.11.2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, на підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс України), Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», службовою особою відповідача проведено документальну планову перевірку ОСОБА_5, іпн НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за .період від 01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 1932/1700/НОМЕР_1 від 17.12.2014 року (аркуші справи 18-62).

На підставі вказаного акту перевірки Любашівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013201700 від 30.12.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_4 з податку на додану вартість у загальному розмірі 50 217 грн. 50 коп., з яких: за основним платежем - 40 174 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10 043 грн. 50 коп. за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (аркуш справи 64).

На думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки податковий кредит позивачем було сформовано правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність виконання договірних умов по правовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-20110» у червні 2013 року, серпні 2013 року та жовтні 2013 року.

Відповідач обґрунтовує правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення тим, що у ході проведення перевірки було з'ясовано, що операції з придбання товару у підприємств-контрагентів позивача ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» у червні 2013 року, серпні 2013 року та жовтні 2013 року по ланцюгу постачання не мали реального товарного характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Так, згідно даних актів зустрічних звірок щодо підприємств контрагентів-постачальників позивача № 239/2200/37377179 від 28.08.2014 року, № 25/2200/37377179 від 31.01.2014 року та № 202/2200/38246422 від 16.06.2014 року встановлено нереальність господарських операцій з придбання підприємствами - контрагентами позивача товарів (робіт, послуг). Перевірками не було виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Таким чином, як зазначено у вказаних актах, підприємства контрагенти позивача укладали угоди купівлі товарів (робіт, послуг), які в подальшому нібито реалізовано на адресу позивача, лише з метою отримання економічного ефекту виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. З урахуванням зазначеного, укладення позивачем угод із вказаними контрагентами на отримання товарів також не мало на меті реального характеру, у зв'язку із чим, податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, сплачений у ціні придбаних нафтопродуктів у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» у червні 2013 року, серпні 2013 року та жовтні 2013 року на суму 40 174 грн. 00 коп. сформовано на думку відповідача безпідставно (аркуші справи 112-141).

Проте, суд з такими доводами відповідача не погоджується та вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 783 804 грн. 00 коп. та податкового кредиту у сумі 761 616 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року встановлено завищення податкових зобов'язань за вказаний період всього у сумі 14 146 грн., з яких: за червень 2013 року - 5 348 грн. 00 коп., серпень 2013 року - 2 202 грн. 00 коп., вересень 2013 року - 4 160 грн. 00 коп. та жовтень 2013 року - 2 436 грн. 00 коп. та завищення суми податкового кредиту у загальному розмірі 54 320 грн., з яких: за червень 2013 року - 42 826 грн. 87 коп., серпень 2013 року - 9 056 грн. 50 коп., жовтень 2013 року - 2 436 грн. 13 коп.

З урахуванням зазначеного, загальна сума завищення податкового кредиту 40 174 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП ОСОБА_4 (покупець) та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 19 від 11.04.2013 року. згідно якого, продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності до умов договору та додатків до нього, які являються його невід'ємною частиною (аркуші справи 72-74).

Згідно наявної в матеріалах справи податкової накладної № 1 від 03.06.2013 року, позивач за вищезазначеним договором придбала у ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» паливо дизельне (Євро) марки С у кількості 4,310 т загальною вартістю 37 266 грн. 67 коп., бензин авто А-92-Єро виду ІІ класу D у кількості 15 460 т загальною вартістю 165 400 грн. 87 коп. та бензин авто А-95-Євро виду ІІ класу D, у кількості 4,500 т загальною вартістю 301 680 грн. 03 коп., з яких податок на додану вартість - 50 280 грн. 01 коп. (аркуш справи 75).

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань за угодою з ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» позивачем до суду надано наступні первинні документи: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) серії 01 АААА № 310848 від 03.06.2013 року, накладну № 239 від 03.06.2013 року, рахунок-фактуру № 316 від 03.06.2013 року (аркуші справи 76-78).

Також на підтвердження здійснення оплати за поставлені нафтопродукти до суду надано платіжні доручення № 84 від 03.06.2013 року на суму 223 000 грн. 00 коп., № 87 від 06.03.2013 року на суму 24 000 грн. 00 коп., № 92 від 07.06.2013 року на суму 13 500 грн. 00 коп. та № 93 від 10.06.2013 року на суму 41 180 грн., 00 коп., за якими позивачем у повному обсязі сплачено на користь ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» ціну за поставлений товар з урахуванням податку на додану вартість (аркуші справи 79-82).

01.03.2013 року між ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено договір № 03-35Н купівлі-продажу нафтопродуктів, за яким продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до умов цього договору й додатків до нього, які є невід'ємною його частиною (аркуші справи 83-84).

Згідно наявної в матеріалах справи податкової накладної № 136 від 29.08.2013 року, позивач за вищезазначеним договором у серпні придбала у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» дизельне паливо у кількості 6 140 л загальною вартістю 54 339 грн. 00 коп., з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 9 056 грн. 50 коп. (аркуш справи 85).

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань за угодою з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» у серпні 2013 року, позивачем до суду надано наступні первинні документи: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 238 від 29.08.2013 року, видаткову накладену № РН 0000262 від 29.08.2013 року, рахунок-фактуру № СФ-0000255 від 28.08.2013 року (аркуші справи 86-88).

На підтвердження здійснення оплати за поставлені нафтопродукти у серпні 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» до суду надано платіжне доручення № 143 від 30.08.2013 року, за якими позивачем у повному обсязі сплачено на користь постачальника ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» ціну за поставлений товар з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 54 339 грн. 00 коп. (аркуш справи 89).

Відповідно до податкової накладної № 42 від 14.10.2013 року за вищезазначеним договором № 03-35Н купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.03.2013 року, у жовтні позивач придбала у ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» дизельне паливо у кількості 7 000 л загальною вартістю 61 600 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість 10 266 грн. 67 коп. (аркуш справи 90).

На підтвердження реальності виконання договірних зобов'язань за угодою з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» у жовтні 2013 року, позивачем до суду надано наступні первинні документи: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 315 від 14.10.2013 року, видаткову накладену № РН 0000357 від 14.10.2013 року, рахунок-фактуру № СФ-0000351 від 14.10.2013 року (аркуші справи 91-93).

В підтвердження виконання зобов'язання щодо відшкодування на користь постачальника вартості поставлених товарів (нафтопродуктів) у жовтні 2013 року позивачем надано платіжне доручення № 179 від 15.10.2013 року за яким ПП ОСОБА_4 повністю сплатила вартість придбаного товару за угодою з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» поставленою жовтні 2013 року у розмірі 61 600 грн. 00 коп. (аркуш справи 94).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 21.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, відповідно до приписів п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Дослідивши надані позивачем письмові докази, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, судом з'ясовано, що ФОП ОСОБА_4 цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту у період червень 2013 року, серпень 2013 року та жовтень 2013 року суму податку на додану вартість у загальному розмірі 54 320 грн. 00 коп., з яких: у червні по взаємовідносинам із ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» у сумі 42 826 грн. 87 коп., у серпні по взаємовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» у сумі 9 056 грн. 50 коп. та у жовтні 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» у сумі 2 436 грн. 13 коп., правомірність віднесення до складу податкового кредиту яких підтверджено відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та платіжними документами тощо. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за червень, серпень та жовтень 2013 року.

Укладені угоди між позивачем та контрагентами - постачальниками: ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» є дійсними та виконаними сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи; на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

З урахуванням виду господарської діяльності позивача, місця надання послуг, способу надання послуг, суд вважає за доцільне зазначити, що наданими первинними документами, які стали підставою для формування податкового кредиту в тому числі за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» у червні 2013 року, серпні 2013 року та жовтня 2013 року повністю підтверджено правомірність формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаними постачальниками.

Таким чином, оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Як вбачається з адміністративного позову та наявних в матеріалах справи письмових доказів, метою укладення договорів з ТОВ «Нафто-сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» була поставка нафтопродуктів. Поставка товару - нафтопродуктів за договорами з вказаними контрагентами позивач придбавав для здійснення власної господарської діяльності. Факт виконання договірних зобов'язань підтверджений наданими суду первинними документами, які також були надані до перевірки проте безпідставно не взяті перевіряючим до уваги та доказами подальшого використання отриманого товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які є визначальними факторами для формування податкового кредиту. Ведення господарської діяльності контрагентів позивача та їх контрагентів з порушенням норм податкового законодавства не свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, яка не відповідає нормам чинного законодавства та нормам Податкового кодексу України. Посилання відповідача на нереальність господарських операцій позивача з постачальниками ТОВ «Нафто-сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» на підставі висновків зустрічних звірок, проведених щодо вказаних підприємств є безпідставним, оскільки позивач не має відповідати за порушення норм податкового законодавства вчинені (допущені у діяльності) його контрагентом, тощо.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо повного виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» та ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» у червні 2013 року, серпні 2013 року та жовтні 2013 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація, крім того, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти звірок Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками цих підприємстві (постачальників позивача), як на підставу встановлення порушень податкового законодавства позивача та встановлення нереальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами суд вважає недоцільними, з урахуванням того, що жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби.

Під час постачання товарів, згідно наявної в матеріалах справи первинної документації, ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» надали позивачу податкові накладні № 1 від 03.06.2013 року, № 36 від 29.08.2013 року, № 42 від 14.10.2013 року, видаткові накладні № 239 від 03.06.2013 року, № РН-0000262 від 29.08.2013 року, № РН-0000357 від 14.10.2013 року, рахунки-факту, які містять необхідний обсяг інформації щодо товару, який поставлявся, його кількості та ін., місця надання послуг, сторін правочину, тощо, на підставі яких ФОП ОСОБА_4 сформувала податковий кредит, що відповідає приписам ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження виконання зобов'язання по оплаті шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів за придбані послуги в результаті виконаних ними поставки товару за договорами № 19 від 11.04.2013 року та № 03-35Н від 01.03.2013 року надані платіжні доручення, що не суперечить передбаченим умовам договорів та нормам податкового законодавства. Вказані платіжні доручення підтверджують оплату у повному обсязі з податком на додану вартість, вартості придбаного позивачем товару у відповідності до податкових накладених та інших первинних документів.

На підтвердження поставки товару - нафтопродуктів, позивачем до суду надано товарно-транспортні документи - товарно-транспортні накладні за формою 1-ТТН.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем до перевірки та до суду у підтвердження реальності договірних відносин з контрагентами-постачальниками нафтопродуктів товарно-транспортні накладні не містять даних щодо дати і часу виїзду з підприємства вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, відсутній номер подорожнього листа, інформація про номер та дату довіреності а також відсутня печатка перевізника, суд вважає у даному випадку такими, що не можуть бути підставою для збільшення зобов'язання з податку на додану вартість за дослідженими судом угодами у червні 2013 року. серпні 2013 року та жовтні 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс», оскільки порядок постачання паливно-мастильних матеріалів врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, економіки України, транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, відповідно до п. 1 якої встановлено, що вказана інструкція встановлю єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Пунктом 5.4 вказаної Інструкції врегульовано порядком приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом. Так, згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерн, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт).

Вимогами п. 7.5 вказаної Інструкції встановлено, що довіреність видається лише при самовивозі нафтопродуктів після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Як було встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, постачання нафтопродуктів за договорами поставки, укладеними з ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» як стверджує позивач відбувалось централізовано саме на підставі товарно-транспортних накладних за формою 1-ТТН, підпис у якій вантажоодержувача і підтверджує факт отримання ним нафтопродуктів.

Крім того, на підтвердження транспортування нафтопродуктів позивачем надано суду:

- договір перевезення № 2/04 від 01.04.2013 року, укладений між ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» (замовник) та ПП «Еліт «Фешен Клаб» (виконавець) щодо перевезення нафтопродуктів (аркуш справи 158), яким підтверджується отримання контрагентом позивача послуг з перевезення нафтопродуктів, які були поставлені позивачу - тобто, підтверджується фактичне постачання на адресу позивача нафтопродуктів за договором з ТОВ «ПРОМСНАБ-2010»;

- договір № 03/01ТП від 30.01.2013 року про надання послуг автомобільним транспортом, укладений між ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» (замовник) та ТОВ «Константа-Імпекс» (перевізник) та договір № 10 від 01.03.2013 року про надання послуг перевезення. Укладений між ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець) щодо надання за замовленням замовника транспортних послуг по перевезенню вантажу, які підтверджують отримання контрагентом позивача послуг з перевезення автомобільним транспортом у міжмістському сполученні, а відтак і фактичну можливість постачальника позивача поставляти нафтопродукти на адресу позивача, що в свою чергу свідчить також і про реальність та фактичну виконаність договірних зобов'язань за договором укладеним між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» (аркуші справи 162-165).

Доводи податкового органу про відсутність документації щодо поставленого товару (нафтопродуктів) у судовому засіданні також були спростовані наданими позивачем сертифікатами відповідності нафтопродуктів та паспортом якості № 819 (аркуші справи 159-161, 166-167)

Таким чином, в процесі встановлення обставин у справі, судом з'ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація (податкові/видаткові та товарно-транспортні накладні, рахунки, платіжні документи та інші) складені без порушень, містять необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд також зазначає, що якщо контрагентом платника, податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0013201700 від 30.12.2014 року, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено дотримання всіх умов, встановлених чинним законодавством, під час формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сревіс-Плюс», що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту. Суми податку на додану вартість, за рахунок яких було сформовано податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0013201700 від 30.12.2014 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПРОМСНАБ-2010» та ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс», оскільки задекларовані ФОП ОСОБА_4 суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними контрагентами за червень 2013 року у сумі 42 826 грн. 87 коп., серпень 2013 року у сумі 9 056 грн. 50 коп. та жовтень 2013 року у сумі 2 436 грн. 13 коп. підтверджені належним чином оформленою первинною документацією, яка також підтверджує реальність здійснюваних операцій з поставки позивачу нафтопродуктів та фактичну їх виконаність. За таких обставин, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0013201700 від 30.12.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0013201700 від 30.12.2014 року, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України (через ГУ ДКС України в Одеській області) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп., сплачений згідно квитанції ПАТ «КБ «Надра» № k2/С/95 від 12.01.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний тексту постанови складено та підписано 12 лютого 2015 року.

Суддя Я.В. Балан