Ухвала суду № 42669780, 10.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 678/83/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Курнос С.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участі:

представника позивача: Роюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2014 року управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області звернулося до суду із заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови державного виконавця.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та скасувати постанову державного виконавця про стягнення державного збору.

Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

06.11.2014 року УПФ України в Летичівському районі звернулося до суду та просить скасувати постанову головного державного виконавця № 42571434 від 23.10.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360грн., при виконанні виконавчого листа № 678/41/13-а від 27.12.2013року про зобов'язання УПФ зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_3 періоди його роботи ковалем з 11.10.1993р. по 18.04.2001року у ВАТ «Летичівський агрегатний завод» і призначити пільгову пенсію з дня настання права.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року позов УПФ України в Летичівському районі Хмельницької області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Козубая Ю.Л. ВП № 42571434 від 23.10.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 грн., - залишено без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області Козубая Ю.Л. був виконавчий лист 678/41/13-а, виданий 27.12.2013р. Летичівським районним судом на виконання рішення суду від 05.07.13р. про зобов'язання УПФ в Летичівському районі зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_3 період його роботи ковалем з 11.10.1993р. по 18.04.2001р. у ВАТ «Летичівський агрегатний завод», як пільговий за Списком № 1 та призначити пенсію на пільгових умовах з дня настання права, по якому 18.03.2014року відкрито виконавче провадження.

УПФ стверджує, що виконало рішення суду від 05.07.2013 року в добровільному порядку і призначило пенсію ОСОБА_3 з 12.11.2013року, тобто з дня набрання рішенням від 05.07.13р. законної сили, оскільки цим рішенням дії УПФ по відмові у призначенні пільгової пенсії визнані судом правомірними, а тому, вважає, що підстав для стягнення виконавчого збору в сумі 1360грн., не має.

09.04.2014 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 680 грн. на УПФУ в Летичівському районі за невиконання рішення.

07.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову №42571434/3-2 про накладення штрафу в подвійному розмірі 1360 грн. на УПФУ в Летичівському районі за повторне невиконання рішення.

Зазначені постанови державного виконавця від 09.04.2014 року та 07.05.2014 року оскаржувались в апеляційному та в касаційному порядку та були залишені в силі.

Постановою ВП № 42571434 від 23.10.2014 року виконавче провадження з примусового виконання в/л №678/41/13-а, виданого 27.12.2013року, закінчено у зв'язку з його виконанням.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 75 цього Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на наступний день після закінчення строку встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від 40 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 680 грн. до 1020 грн.) та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача про те, що згідно ч. 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій, і стягнення штрафів суд до уваги не бере так, як дане рішення немайнового характеру.

У частині 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", зазначено що у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що відповідач по справі при прийнятті оскарженої постанови від 25.10.2014 року про стягнення виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. дійшов правильного висновку про невиконання позивачем без поважних підстав та в повному обсязі рішення суду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2015 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.