Ухвала суду № 42669759, 04.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2015 року

справа № 808/1566/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від

03 квітня 2014 року у справі №808/1566/14

за позовом

до відповідача

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів»

Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» (далі по тексту – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 17 лютого 2014 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки відповідача щодо порушення підприємством вимог законодавства є необґрунтованими, оскільки ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить п. 9.1, а ст. 16 не містить п. 16.2. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями на застосування санкцій, передбачених вказаним Декретом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №808/1566/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що згідно ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» компетентним органом, уповноваженим застосовувати застосувати санкції за порушення приписів Декрету, є Національний банк України.

Відповідач – Пологівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №808/1566/14 та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечить нормам цього кодексу. Норма пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України в імперативному порядку зобов’язує контролюючий орган визначати суму грошових зобов’язань за штрафними санкціями платнику податків в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган. Обов’язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлені відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

03 лютого 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про здійснення процесуального правонаступництва у даній адміністративній справі, а саме заміну відповідача – Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на Пологівську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Розглянувши вказане клопотання, виходячи з положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи надану копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі – Пологівську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на Пологівську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами податкового органу в період з 30 січня 2014 року по 05 лютого 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Конка-Оріхів» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактами № 001/2009 від 19.05.2009 року, № 002/2009 від 10.06.2009 року, 11/2 від 08.11.2012 року, № 15/2 від 01.11.2012 року, № 72 від 01.12.2012 року, № 5/2 від 26.06.2012 року, № 20/2 від 15.12.2012 року, № 19 від 27.06.2010 року, № 2013/03МХ від 15.01.2013 року, № 38 від 20.07.2011 року, № 75 від 20.11.2012 року за період з 07.09.2012 року по 05.02.2014 року, результати якої оформлено актом перевірки №149/08-15-22-021/34119990 від 11 лютого 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 9.1 ст. 9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 08.03.2000 № 49. Податковим органом встановлено недекларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України станом на 01.04.2013 року, 01.07.2013 року, 01.10.2013 року.

17 лютого 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №149/08-15-22-021/34119990 від 11 лютого 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов’язання у розмірі 510 гривень.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що статті 9 та 16 Декрету №15-93, на порушення яких посилається відповідач в акті перевірки, не містять пункту 9.1 та пункту 16.2.

Разом з тим, з урахуванням змісту акту перевірки, порушення, на яке посилається відповідач, передбачене пунктом 1 статті 9 Декрету №15-93, а відповідальність за таке порушення передбачена пунктом 2 статті 16 даного Декрету №15-93.

Згідно п. 1 статті 9 вказаного Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується, зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України у постанові від 07 лютого 2012 року по справі №21-904во10 досліджуючи компетенцію державних органів на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, зазначив, що однозначно повноважним органом у контексті розглянутого питання є Національний банк України.

Посилання відповідача на норми пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно якої особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган, не приймаються судом, виходячи з такого.

Згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

За викладених обставин справи та зазначених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача було винесено останнім поза межами покладених на нього повноважень, належного обґрунтування правомірності прийнятного суб’єктом владних повноважень податкового повідомлення-рішення не наведено.

З огляду на вищевказане, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 03 квітня 2014 року, виходячи з чого дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №808/1566/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко