Ухвала суду № 42669748, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 804/4249/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 р. по справі за позовом приватного підприємства "Дніпрохімтех" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

в с т а н о в и в:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0000122202 про відшкодування податку на додану вартість у сумі 3 070,00 (три тисячі сімдесят) грн. та штрафних санкцій у сумі 768,00 (сімсот шістдесят вісім) грн. та № 0000132202 про відшкодування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3 224, 00 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн. та штрафних санкцій у сумі 806,00 (вісімсот шість) грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби форми "Р" від 11 березня 2013 року №0000122202 та №0000132202.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову суду, якою відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство "Дніпрохімтех" зареєстроване як юридична особа 08.10.2002 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній Державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Посадовими особами Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у період з 11.02.2013 року по 15.02.2013 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП "Дніпрохімтех" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої складено Акт № 2005/69/22.2-07/32130258 від 22.02.2013 року.

За висновками Акту перевірки № 2005/69/22.2-07/32130258 від 22.02.2013 року податковим органом встановлені наступні порушення: ст.ст.203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Сталь-Інвест-Груп"; п.п.108.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодекс України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 070,00грн. у травні 2012 року; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати за ІІ квартал 2012 року на загальну суму 15 350,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 224,00грн. у ІІ кварталі 2012 року.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0000132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030,00 грн., з яких за основним платежем 3 224 грн., за штрафними санкціями 806,00 грн. та №0000122202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3 838,00 грн., з яких за основним платежем 3 070,00 грн., за штрафними санкціями 768,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначеного вище донарахування став висновок податкового органу, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми за правочином, укладеним з контрагентом, на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального виконання господарської операції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 травня 2012 року між ПП "ДНІПРОХІМТЕХ" та ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" було укладено договір №04/12 на надання транспортних послуг автомобільним транспортом, згідно якого ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", як виконавець, зобов'язувався здійснювати перевезення вантажу за заявкою замовника, яким є ПП "ДНІПРОХІМТЕХ", а замовник - оплатити виконавцю вартість перевезення у відповідності до обумовлених актами виконаних робіт ставками на вказаний виконавцем розрахунковий рахунок.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: акти приймання-передачі наданих послуг згідно договору від 03 травня 2012 року №04/12 від 04.05.2012р. та від 16.05.2012р., податкові накладні, виписані ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" від 04.05.2012р. №159 та від 16.05.2012р. №160, рахунки на оплату послуг за вказаним договором №33 від 03.05.2012р. та №39 від 15.05.2012р., а також платіжні доручення №70 та №82 на перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" коштів за надані останнім послуги.

Як пояснив представник позивача у суді першої інстанції, товар, який доставляло ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" автомобільним транспортом на підставі договору від 03 травня 2012 року №04/12, "ДНІПРОХІМТЕХ" придбавало у ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" згідно договору поставки від 13.01.2012р. №142756 та продавало його ТОВ "Аскольд"

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" підтверджується відповідними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

При цьому, відповідачем не наведено обставин, що стали підставою для висновку щодо нереальності взаємовідносин позивача з його контрагентом та не надано доказів, що підтверджують відсутність факту господарських відносин.

Тому висновок суду першої інстанції про реальність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, вказаним в акті перевірки відповідає обставинам справи.

Також вірним є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності визнання податковим органом договору, укладеного позивачем з його контрагентом нікчемним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим