Постанова № 42669720, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 808/7876/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі №808/7876/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № 0000264200, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями) на суму 1020 грн.

Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкції є вчинення платником податкового правопорушення, оскільки подання декларацій з помилковим зазначенням ідентифікаційних номерів найманих працівників не свідчить про невиконання або неналежне виконання позивачем вимог Податкового кодексу України, у спірному випадку обов'язків податкового агенту, то відсутні підстави стверджувати про допущення підприємством податкового правопорушення, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за подання декларацій з такими помилками, які в подальшому самостійно виправлені позивачем.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надано податкову звітність (форма 1ДФ) за ІІ квартал 2014 з недостовірними відомостями та помилками, а саме: з недостовірними ідентифікаційними номерами найманих працівників, що є порушення вимог податкового законодавства. Відповідач вказує, що виправлення в подальшому показників податкової звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку не спростовує суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а лише підтверджує його, а відтак подання уточнюючого розрахунку не звільняє платника податку від відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Спеціалізованої ДПІ проведена камеральна перевірка щодо подання податкової звітності за формою 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку» ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» за ІІ квартал 2014 року, за результатами якої складено Акт №148/28-04-42/31549003 від 08.10.2014 року.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновки про порушення підприємством вимог п.70.16 ст. 70, пп. б, г, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.1 розд. 3 Наказу Міністерство доходів і зборів України № 49 від 21.01.2014 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»

Такі висновки, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Під час перевірки встановлено, що позивачем подано податкову звітність (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2014 року з недостовірними відомостями та помилками (внесено недостовірні дані щодо ідентифікаційного номеру працівника), а саме підприємством недостовірно зазначено номер платника податку, замість номеру - 2933620175, було вказано код 2933620775.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000264200 від 29.10.2014, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду першої інстанції.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.119.2 ст.119 ПК України, в редакції яка діяла на час прийняття спірного рішення, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020грн.

Отже, вказаною нормою права визначено обставини, з якими законодавець пов'язує наявність податкового правопорушення, зокрема, подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Тобто, у викладеній редакції вказана норма права передбачає застосування фінансових санкцій у випадку, якщо дані податкової звітності фактично змінюють платника податку. При цьому, з огляду на конструкцію вказаної норми права, вказане податкове правопорушення є закінченим з моменту подання податкової звітності.

У спірному випадку позивач, діючи як податковий агент, на якого в силу приписів п.176.2 ст.176 ПК України покладено обов'язок подавати податковий розрахунок про суми доходу, нарахованого (сплачено) на користь платників податку, подавши до ДПІ податкову звітність (форма №1ДФ) з неправильним зазначенням ідентифікаційного коду особи, на користь якої такий дохід виплачено, фактично змінив платника податку. Тобто, вчинив податкове порушення, яке передбачено п.119.2 ст.119 ПК України.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, зробивши висновок про відсутність у діях позивача податкового правопорушення, фактично виходив з редакції п.119.2 ст.119 ПК України, яка на час прийняття ДПІ спірного рішення була змінена.

Так, суд першої інстанції виходив із положень п.119.2 ст.119 ПК України в наступній редакції: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020грн.

З огляду на вказану редакцію зазначеної норми права дійсно можливо дійти висновку про те, що відповідальність може мати місце, зокрема, за подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків. Тобто, визначена у вказаній нормі права недостовірність та помилковість стосувалася саме суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, а не правильності написання ідентифікаційних номерів найманих працівників.

Але, як зазначено вище, до п.119.2 ст.119 ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», N 657-VII, 24.10.2013, який набрав чинності 01.01.2014р., внесено зміни, зокрема до яких подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, є підставою для застосування фінансових санкцій.

Безпідставними колегія суддів вважає і посилання суду першої інстанції на вимоги п.50.1 ст.50 ПК України.

Так, п.50.1, 50.2 ст.50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пославшись на вказану норму права, суд першої інстанції вказав на те, що позивач не був позбавлений можливості подати уточнюючу декларацію з метою самостійного усунення виявлених помилок, що ним у спірному випадку, до проведення перевірки, було зроблено.

В той же час, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані норми права регламентують порядок дій платника податків у разі виявлення ним фактів заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів, але у спірному випадку не йдеться про заниження позивачем податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, посилання суду першої інстанції на п.50.1, 50.2 ст.50 ПК України є необґрунтованим.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також вимоги п.119.2 ст.119 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про доведеність у цій справі вчинення позивачем податкового правопорушення, у зв'язку з чим у відповідача існували правові підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з розрахунку до податкового повідомлення-рішення (а.с.33), штрафні санкції у розмірі 1020грн. застосовані з огляду на повторне вчинення позивачем протягом року такого ж правопорушення, а саме таке правопорушення було встановлено актом №283/29-00/31549003 від 12.12.2013р. на підставі якого приймалося податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013р.

З доводами СДПІ про повторність вчинення позивачем аналогічного правопорушення колегія суддів не погоджується з тим підстав, що на час проведення перевірки (акт №283/29-00/31549003 від 12.12.2013р.) та прийняття ППР від 30.12.2013р., редакція п.119.2 ст.119 ПК України, як зазначено вище, діяла в іншій редакції, яка не передбачала відповідальності за подання звітності з неправильним зазначенням ідентифікаційного номеру найманого працівника, оскільки не містила такого складу порушення як «зміна платника податку». Крім цього, вказане податкове повідомлення-рішення скасовано у судовому порядку (а.с.39-40) як протиправне.

Отже, у спірному випадку у ДПІ не існувало підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020грн., як за повторне правопорушення. Обґрунтованим розміром штрафних санкцій, з огляду на суть вчиненого правопорушення, є штраф у розмірі 510грн.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 510грн., а в іншій частині застосованих штрафних санкцій - 510грн (1020-510 =510), податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі №808/7876/14 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Повідомлення-рішення від 29.10.2014 року №0000264200, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510грн. - визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначеному статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 11.02.2015 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк