Постанова № 42669541, 02.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа№ 910/15687/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Сітайло Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Махонько О.А. - представник, дов. № 45/62-Д від 01.10.2014;

від відповідача: Дементьєв Я.Т. - представник, дов. б/н від 05.01.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014

у справі № 910/15687/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

про стягнення заборгованості

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 14.01.2015 оголошено перерву до 26.01.2015, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15687/13, розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.02.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/15687/13 позовні вимоги задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума основної заборгованості в розмірі 18 837,85 грн., сума пені в розмірі 170,56 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 2 181,01 грн., сума 3% річних в розмірі 2 227,78 грн. та сума судового збору у розмірі 1 274,35 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що, як встановлено судом, факт надання згідно умов договору відповідачу послуг за лютий 2012р. та січень 2013р. позивачем не доведено, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні первинні докази (акти виконаних робіт, витяги з журналів реєстрації з виконання заявок населення на ремонт інженерного обладнання, акти про відмову в отриманні актів виконаних робіт, тощо) на підтвердження цього, окрім того, в матеріалах справи відсутні проплати відповідача за вказані періоди та в своїх поясненнях відповідач заперечує проти позовних вимог в частині основної суми заборгованості; факт надання позивачем послуг оперативного диспетчерського зв'язку відповідачу за договором підтверджується на суму 58 926,14 грн.; станом на час розгляду справи, відповідачем не проведено оплату вартості наданих позивачем послуг згідно із умовами договору на суму 23 485,35 грн.; суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 257 ЦК Україну позивачем пропущено строк позовної давності на стягнення з відповідача суми вартості наданих за договором послуг за квітень, травень, липень, грудень 2009р. та січень 2010р. на загальну суму в розмірі 4 647,50 грн.; позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 18 837,85 грн. (вартість наданих позивачем послуг в розмірі 23 485,35 грн. - сума боргу в розмірі 4 647,50 грн., до стягнення якої судом застосовано строк позовної давності) є такими, що заявлені позивачем в межах строку позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, а тому підлягають задоволенню повністю; за прострочення відповідачем проведення оплати вартості отриманих згідно із договором послуг, згідно із наведеними у рішенні розрахунками, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 170,56 грн.; приймаючи до уваги те, що позивачем відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, судом визнано позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 181,01 грн., в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 2 227,78 грн. такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/15687/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Посилаючись на положення п. 3.2 договору, скаржник вказує на те, що у додаткових поясненнях від 26.05.2014 та безпосередньо у судовому засіданні було заявлено про те, що позивачем фактично передбачені договором послуги належним чином не надавались та зазначає, що про відмову від послуг позивача свідчить те, що фактично з травня 2012р. сторони припинили правовідносини та не укладали актів виконаних робіт; наступний акт виконаних робіт було надано позивачем в червні та липні 2013р., які не були підписані відповідачем у зв'язку із тим, що послуги належним чином в зазначений період не надавались; серед витягів з журналів реєстрації з виконання заявок населення на ремонт інженерного обладнання, наданих позивачем в підтвердження належного виконання умов договору, відсутні підтвердження надання послуг в лютому, березні, з червня по листопад 2009р., в лютому, березні, з червня по вересень, з листопада по грудень 2010р., в 2011р., з січня по квітень 2012р., в січні, з червня по серпень 2013р., крім того, витяг з журналів реєстрації з виконання заявок населення на ремонт інженерного обладнання не підтверджує виконання повного обсягу робіт, передбачених в п. 2.2 договору.

Також скаржник зазначає, що позивачем не було надано підтверджень надання відповідачу платіжних вимог-доручень на оплату послуг диспетчерського зв'язку, отже, за відсутності платіжної вимоги-доручення, відповідач не мав підстав для здійснення перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача, що свідчить про відсутність порушень зі сторони відповідача з виконання зобов'язань за договором.

Скаржник вказує на те, що позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання, оскільки технічне обслуговування систем ОДЗ здійснювалось не позивачем, а третьою особою - ПрАТ "Отіс"; позивач не надав доказів того, що ним були належним чином надані послуги відповідачу в період з 01.10.2008 по 01.08.2013, та, відповідно, не обґрунтував суму заборгованості згідно із здійсненими ним розрахунками.

В апеляційній скарзі заявлено про залучення до участі у справі третьої особи ПрАТ "Отіс".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, зазначає, що фактично, зі змісту п. 2.3 договору вбачається, що відповідач в будь-якому випадку, тобто незалежно від вручення або невручення позивачем платіжних вимог-доручень, зобов'язаний послуги диспетчерського зв'язку оплатити в строк до 20 числа поточного місяця; на підтвердження надання послуг диспетчерського зв'язку були надані копії актів виконаних робіт, платіжних вимог-доручень, актів про відмову від вручення платіжних вимог-доручень та актів виконаних робіт, а також копії витягів з журналів реєстрації і виконання заявок населення на ремонт інженерного обладнання; відповідно до умов договору позивач зобов'язується безперервно, цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку, договором не передбачено надання послуг щодо технічного обслуговування обладнання приладів оперативно-диспетчерського зв'язку; відповідач жодного разу не звертався до позивача з приводу того, що неякісно надаються або взагалі не надаються послуги диспетчерського зв'язку.

Розглянувши подане скаржником клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що рішення у справі № 910/15687/13 не вплине на права або обов'язки Приватного акціонерного товариства "Отіс", отже, підстави, встановлені статтею 27 ГПК України, для залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відсутні, тому клопотання скаржника залишається без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг диспетчерського зв'язку у розмірі 25 873,12 грн., пені у розмірі 1 333,55 грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 2 227,78 грн., судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем 24.09.2013 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати послуг диспетчерського зв'язку у розмірі 25 873,12 грн., пеню у розмірі 1 333,55 грн., 2 181,01 грн. інфляційних втрат, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 2 227,78 грн.; судовий збір.

Відповідач до суду першої інстанції 11.09.2013 подав заяву в порядку статті 267 ЦК України, у якій просив при розгляді справи № 910/15687/13 застосувати строки позовної давності, передбачені чинним законодавством України, як до основної вимоги, так і до додаткових вимог.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 у справі № 910/15687/13 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 910/15687/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2014 у справі № 910/15687/13 вказано, що строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного помісячного платежу; крім того, суми пені, інфляційних втрат та річних також повинні нараховуватись на кожний помісячний прострочений платіж відповідно до положень чинного законодавства; при цьому виконання зобов'язання у межах строку позовної давності за одним із помісячних платежів не є дією, що зумовлює переривання строку позовної давності за іншими невиконаними помісячними платежами.

Згідно із ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковим для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2004 між Комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва та відповідачем укладено договір № 7-356т, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання послуг оперативного диспетчерського зв'язку для житлового будинку за адресою: вул. А.Ахматової, 3.

Відповідно до п. 1.1 рішення Київської міської ради № 201/6417 від 06.10.2011 "Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації" (а.с. 22-23, т. І) змінено найменування Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва на Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва".

Згідно із п. 2.2 договору № 7-356т позивач, за договором виконавець, зобов'язується безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку, а саме: приймати, реєструвати та передавати за призначенням для виконання заявки, інформацію, прохання мешканців; контролювати технічний стан інженерного обладнання будинку, підключеного до диспетчерського пульту; згідно з графіком проводити дистанційне управління освітленням під'їздів і сходових клітин, при необхідності вмикати та вимикати електрозабезпечення ліфтів.

Пунктом 5.1 договору № 7-356т сторони погодили, що договір набуває чинності з 01.11.2004 і діє до 01.11.2005.

Додатковими угодами № 142 від 01.11.2005, № 334 від 01.11.2006, № 684 від 21.08.2008 сторонами вносились зміни до п. 5.1 договору, згідно з якими строк дії договору був продовжений до 01.11.2009.

Згідно з п. 5.3 договору № 7-356т даний договір підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про намір його припинення.

Відповідно до п. 4.1 договору № 7-356т розмір плати за послуги диспетчерського зв'язку визначається згідно із калькуляцією на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторису витрат на утримання диспетчерської служби, які додаються.

Як вбачається із розрахунків вартості послуг оперативного диспетчерського зв'язку (ОДЗ), які є додатками № 1 до договору № 7-356т, станом на 01.09.2008 вартість послуг оперативного диспетчерського зв'язку на місяць становила 929,50 грн., а починаючи з 01.04.2011 - 1193,89 грн.

Згідно із доданим до позовної заяви розрахунком, позивачем в період з жовтня 2008р. по липень 2013р. було надано послуг відповідачу на загальну суму 61 313,92 грн.

Позивачем на підтвердження виконання своїх обов'язків за договором № 7-356т надано до матеріалів справи копії документів: актів виконаних робіт, платіжних вимог-доручень, актів про відмову від отримання відповідачем актів виконаних робіт та платіжних вимог-доручень, витягу з журналу реєстрації і виконання заявок населення на ремонт інженерного обладнання (а.с. 34-59, 101-145, 169-173, т. І).

У матеріалах справи відсутні докази надання позивачем послуг згідно із договором № 7-356т за лютий 2012р. та січень 2013р., тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що факт надання позивачем послуг згідно із зазначеним договором підтверджується лише на суму у розмірі 58 926,14 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору № 7-356т відповідач зобов'язується на першу вимогу позивача, але не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати вартість послуг диспетчерського зв'язку згідно із укладеним договором.

Відповідачем, частково, на суму у розмірі 35 440,80 грн., оплачені надані позивачем послуги згідно із договором № 7-356т, що підтверджується витягами із особового рахунку позивача, також останнім факт сплати відповідачем 35 440,80 грн., на виконання своїх зобов'язань за договором № 7-356т, не заперечується.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за договором № 7-356т щодо оплати наданих позивачем послуг, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23 485,34 грн.

Відповідачем доказів сплати позивачу заборгованості у розмірі 23 485,34 грн. за надані останнім послуги не надано.

Як вбачається із вхідного штампу Господарського суду міста Києва, позивачем пред'явлено позов до Господарського суду міста Києва - 14.08.2013.

В ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи викладене, позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги у період з 01.10.2008 до 14.08.2010 після спливу позовної давності.

Із матеріалів справи не вбачається наявності поважних причин для пропущення позовної давності.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, та вважає, що в позові про стягнення з відповідача 4 647,50 грн. основної заборгованості за квітень 2009р., травень 2009р., липень 2009р., грудень 2009р. та січень 2010р., належить відмовити, у зв'язку із пропуском позовної давності.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 18 837,85 грн. основної заборгованості за надані позивачем послуги згідно із договором № 7-356т.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про застосування подвійної облікової ставки Національного банку України при нарахуванні пені за несвоєчасне перерахування плати за послуги диспетчерського зв'язку, враховуючи наступне.

В статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 № 686-ХIV, установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із ст. 13 Закону 1875, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, у тому числі, на: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).

Як вбачається із п. 4.3 договору № 7-356т, за несвоєчасне перерахування плати за послуги диспетчерського зв'язку нараховується пеня, згідно із чинним законодавством.

Як вже зазначалось, згідно із п. 2.2 договору № 7-356т позивач зобов'язався безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку, а саме: приймати, реєструвати та передавати за призначенням для виконання заявки, інформацію, прохання мешканців; контролювати технічний стан інженерного обладнання будинку, підключеного до диспетчерського пункту; згідно з графіком проводити дистанційне управління освітленням під'їздів і сходових клітин, при необхідності вмикати та вимикати електрозабезпечення ліфтів.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач є виконавцем, а відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, надання яких закріплено у договорі № 7-356т.

Таким чином, при нарахуванні пені за прострочення виконання зобов'язань за договором № 7-356т, необхідно керуватись положеннями Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються (постанова Вищого господарського суду України від 22.11.2012 N 18/1190/12) (лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши власний розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, враховуючи те, що позивачем визначено період нарахування пені з 01.01.2013 по 30.06.2013 та положення Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", апеляційний господарський суд вказує на те, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 1 333,55 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг згідно із договором № 7 356т.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача, крім основного боргу та пені, інфляційні втрати та 3% річних у розмірах 2 181,01 грн. та 2 227,78 грн., відповідно, за період з 01.10.2008 по 01.08.2013.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд, з урахуванням періоду, зазначеного у позовній заяві та спливу позовної давності, дійшов висновку, що суми інфляційних втрат у розмірі 1 347,02 грн. та 3% річних у розмірі 1 997,73 грн. є правильними, такими, що пред'явлені у межах позовної давності, отже, такими, що підлягають стягненню з відповідача.

У позові в частині стягнення з відповідача 833,99 грн. інфляційних втрат та 230,05 грн. 3% річних належить відмовити, у зв'язку із пропуском позовної давності.

Розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних здійснений за допомогою програми "Калькулятор:Ліга:Закон".

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ст. 18 Закону № 1875 у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо; представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором; акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами; у разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі; акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про складення та підписання акта-претензії споживача житлово-комунальних послуг - відповідача, тому твердження про ненадання та ненадання належним чином позивачем послуг за договором № 7-356т, є голослівними.

Крім того, матеріали справи не містять доказів висловлення будь-якою з сторін наміру припинити договір № 7-356т, з огляду на що, відповідно до п. 5.3 зазначеного договору відбувалась його пролонгація.

Згідно із п. 4.2 договору № 7-356т плата за послуги диспетчерського зв'язку перераховується відповідачем на рахунок позивача відповідно до платіжної вимоги-доручення останнього.

Відсутність платіжної вимоги-доручення не є перешкодою для оплати наданих позивачем послуг за договором № 7-356т, зважаючи на зазначення їх вартості у розрахунку вартості послуг оперативного диспетчерського зв'язку (ОДЗ) з 01.09.2008 та у розрахунку вартості послуг оперативного диспетчерського зв'язку (ОДЗ) з 01.04.2011, які підписані як позивачем, так і відповідачем та є додатками № 1 до договору № 7-356т.

В ч. 2 ст. 193 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не доведено того, що ненадання позивачем платіжних вимог-доручень перешкодило вчасно здійснити розрахунок за надані позивачем послуги згідно із договором № 7-356т.

Доказів наявності порушень норм процесуального права, які відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, апеляційною інстанцією не виявлено.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, заперечуючи надання позивачем послуг за договором № 7-356т, не надав до матеріалів справи доказів, спростовуючих розрахунок позивача та не надав свій контррозрахунок, внаслідок чого доводи відповідача про відсутність обов'язку оплачувати отримані послуги за договором № 7-356т є голослівними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/15687/13 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, ідентифікаційний код 32070519) на користь Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (02091, м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 148-А; ідентифікаційний код 31722755) 18 837,85 грн. основного боргу, 1 333,55 грн. пені, 1 347,02 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 1 997,73 грн. 3% річних, 1 279,74 грн. судового збору.

В решті частини у позові відмовити.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/15687/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 12.02.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Л.Г. Сітайло